Витязь

Ви́тязь — хоробрий воїн, герой, богатир^[1]. Вживається переважно щодо давньоруських воїнів у домонгольський період^[2], але може також використовуватися щодо жителів інших країн: наприклад, в українських перекладах «Одягнений у тигрову шкіру» (груз. ვეფხისტყაოსანი) — «Витязь у тигровій шкурі». У переносному сенсі словом «витязь» називають людину, яка відзначається небуденними, героїчними ділами^[1]. В іншомовній літературі у відповідних випадках уживається слово «лицар» (англ. knight), «воїн» (нім. der Recke) тощо.

Етимологія

Походження прасл.: *vitędzь остаточно не з'ясоване. Висунуто кілька версій:

Запозичення з германських мов, а саме із скандинавських (пор. прагерм. *víking-, дав.-ісл. víkingr, дав.-англ. víking, фриз. witsing^[3]). Наявність прикінцевого -dzь замість очікованого -gъ (як у германізмах «варяг», «стяг», «шеляг») пояснюють переходом [g] у [d͡z] після *ę (< *in) відповідно до закону третьої палаталізації (аналогічно «князь», «пенязь»). Наявність праслов'янського *t замість очікованого *c на місці германського k, що також мало бути відповідно до другого пом'якшення, пояснюють наслідком дисиміляції (*k > *t > c). Але ця гіпотеза не пояснює загальнослов'янського характеру слова (зокрема, наявності серб. ви̏те̑з і словен. vȋtez).
За іншою версією, *vitędzь має питомо слов'янське походження і утворене від прасл.: *vitь — «здобич»^[4]^[5].

Крім того, з «витязь» пов'язане і запозичене з польської слово «звитяга»: пол. zwyciętwo, zwyciężyć утворені від wiciędz^[6].

Примітки

↑ ^а ^б Витязь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Халанський М. Г. «Великорусские былины киевского цикла» (1886) (15 с.)
↑ У давньоанглійську і фризьку це слово запозичене із скандинавських
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
↑ Витязь // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Посилання

Витязь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[СУМ-1] а ^б Витязь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Халанський М. Г. «Великорусские былины киевского цикла» (1886) (15 с.)

[3] У давньоанглійську і фризьку це слово запозичене із скандинавських

[4] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

[5] Витязь // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.

[6] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]