YaChudo

Веслав Бек

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

Веслав Бек
пол. Wiesław Bek Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження:2 грудня 1929[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лодзь, Польська Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть:24 серпня 2016[1] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання:Північний муніципальний цвинтар у Варшавіd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Лодзький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:Польська об'єднана робітнича партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі орден Прапор Праці 1 ступеня медаль "40 років Народної Польщі"

Веслав Мар'ян Бек (пол. Wiesław Marian Bek; 2 грудня 1929, Лодзь — 24 серпня 2016, Варшава[2]) — польський журналіст і політик часів ПНР, функціонер ідеологічного апарату ПОРП, у 1980—1985 роках — головний редактор партійного офіціозу «Трибуна Люду». Учасник протистояння ПОРП із незалежною профспілкою Солідарність, діяч «партійного бетону». Згодом посол ПНР у НРБ.

Ідеологічний функціонер

Закінчив біолого-ґрунтовий факультет Лодзинського університету. З 1949 року працював у газеті «Glos Robotniczy», друкованому органі Лодзінського воєводського комітету урядущої компартії ПОРП. У 1951 році став одним з перших членів Спілки польських журналістів. Набув навичок партійного пропагандиста, у 1954 році вступив до ПОРП[3].

У 1964 році був призначений секретарем з пропаганди воєводського комітету. Потім переведений у центральний партапарат: у 1968—1970 роках — заступник начальника, у 1970—1972 — начальник пресбюро ЦК ПОРП, у 1972 році — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК. З 1973 до 1978 рік був членом керівництва «Робочого видавничого кооперативу „Prasa-Książka-Ruch“» — партійного видавництва ПОРП[4]. У 1978—1980 роках — перший заступник міністра культури та мистецтва ПНР Зигмунта Найдовського. У 1971—1975 роках — кандидат у члени ЦК ПОРП, потім до 1981 року — член Комітету партійного контролю. На ідеологічних постах у 1970-х роках проводив курс Едварда Герека та Єжи Лукашевича, який полягав у «пропаганді позитиву».

Головний редактор офіціозу

У 1980 році масовий страйковий рух змусив владу укласти Серпневі угоди зі страйкарями та легалізувати незалежну профспілку Солідарність. Відбулися зміни й у кадровому складі партійної номенклатури. Веслав Бек був переведений з міністерства спочатку на посаду завідувача відділу ідеологічної та виховної роботи ЦК, потім призначений головним редактором офіціозу ПОРП газети «Trybuna Ludu» (змінив Юзефа Барецького)[5].

Головна партійна редакція відігравала значну роль в ідеолого-пропагандистському протистоянні з «Солідарністю». Веслав Бек стояв на позиціях «партійного бетону», виступав довіреним функціонером лідера партійних ортодоксів — члена Політбюро та секретаря ЦК ПОРП Стефана Ольшовського. Консерватизм позиції Бека відкидався значною частиною партії. На IX надзвичайному з'їзді ПОРП у липні 1981 року Веслав Бек був забалотований при виборах ЦК[6], але зберіг посаду головного редактора.

«Трибуна Люду» повністю підтримала воєнний стан, пропагувала політику WRON. Веслав Бек говорив, що порядки військового режиму повинні зберігатися «доти, доки поляки не забудуть слово „Солідарність“»[7]. З 1983 року був членом керівництва Товариства польсько-радянської дружби.

Після відставки

У середині 1980-х генерал Ярузельський усунув з керівних посад найбільш одіозних представників «бетону» (Стефан Ольшовський емігрував до США). У 1985 році Веслав Бек був знятий з посади головного редактора (замінений Єжи Майкою). Переведений на дипломатичну службу, з 1986 до 1989 рік — посол ПНР у НРБ[4].

Після усунення ПОРП від влади та перетворення ПНР на Третю Річ Посполиту Веслав Бек відійшов від політики. Залишався активним у Спілці журналістів, перебував у Польсько-монгольському товаристві й Асоціації «Польща — Вірменія»[8]. Помер у віці 86 років. Похований на варшавському Північному комунальному цвинтарі[9][10].

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1154887979 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Wiesław Bek, Warszawa, 27.08.2016 - nekrolog. nekrologi.wyborcza.pl. Процитовано 15 серпня 2023.
  3. ↑ Dane osoby z katalogu kierowniczych stanowisk partyjnych i państwowych PRL. Wiesław Marian Bek. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  4. ↑ а б Odszedł WIESŁAW BEK. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  5. ↑ Trybuna Ludu. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  6. ↑ Как кололи польскую элиту. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  7. ↑ Przemysław Gasztold. Towarzysze z betonu. Dogmatyzm w PZPR 1980—1990 / Instytut Pamięci Narodowej, Komisja Ścigania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu — Wydawnictwo Diecezjalne i Drukarnia w Sandomierzu; Warszawa 2019.
  8. ↑ Informacja na stronie Stowarzyszenia Współpracy Polska-Wschód. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
  9. ↑ Nekrologi. Wiesław Bek. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  10. ↑ Wyszukiwarka cmentarna --- Warszawskie cmentarze. www.cmentarzekomunalne.com.pl. Процитовано 15 серпня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).