Вернер Марх

Вернер Марх
нім. Werner March
Гауптман Марх (січень 1944)
Народився	17 січня 1894[1][2][…]  Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Прусське королівство
Помер	11 січня 1976[1][2][3] (81 рік)  Далем, Штегліц-Целєндорф, Берлін
Поховання	Luisenfriedhof IId
Країна	Німеччина
Діяльність	архітектор, викладач університету
Галузь	архітектура[5]
Alma mater	Берлінський технічний університет і Ludwig Cauer primary schoold
Знання мов	німецька[5]
Заклад	Берлінський технічний університет
Учасник	Перша світова війна
Членство	Q40745517?, Association of German Architectsd і Deutsche Akademie für Städtebau und Landesplanungd
Роки активності	з 1930
Magnum opus	Олімпійський стадіон і Carinhalld
Військове звання	Гауптман
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[6]
Батько	Otto Marchd[1]
Брати, сестри	Walter Marchd[1]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вернер Юліус Марх (нім. Werner Julius March; 17 січня 1894, Шарлоттенбург — 11 грудня 1976, Берлін) — німецький архітектор.

Син архітектора Отто Марха, онук фабриканта Ернста Марха. Починаючи з 1912 року, вивчав архітектуру у Вищій технічній школі Дрездена, потім навчався у Вищій технічній школі Берліна-Шарлоттенбурга.

У 1914 році пішов солдатом-добровольцем на фронт, демобілізувався в 1918 році вже офіцером і в 1919 році закінчив свою архітекторську освіту.

З 1923 року Марх працював у будівельному управлінні Рейхсбанку над проєктом житлового кварталу в Берліні для банківських службовців. Із 1925 року працював самостійно. З 1926 року Вернер Марх став членом Спілки німецьких архітекторів.

У 1930 році обраний головою земельного округу Союзу «Бранденбург». 1 травня 1933 року Марх вступив у НСДАП, потім став членом організаційного комітету Олімпійських ігор 1936 року в Берліні. Найвідомішою спорудою Марха є Олімпійський стадіон у Берліні.

У 1936 році Адольф Гітлер присвоїв Марху звання професора архітектури, він став членом Академій мистецтв у Берліні й у Мюнхені. У роки Другої світової війни Марх служив штабс-офіцером в абвері у Вільгельма Канаріса, пізніше — референт Генерального штабу групи військ в Італії.

Після закінчення війни Марх керував відновленням Собору і Ратуші в Міндені. У 1948 році вступив у відновлений Союз німецьких архітекторів, займав у ньому різні посади. З 1953 року — професор Вищої технічної школи в Берліні, працював тут аж до відходу на пенсію в 1960 році. З 1955 року — член Німецької академії містобудування.

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• 2 олімпійські медалі з мистецьких змагань
  • Золота медаль за містобудівні проекти
  • Срібна медаль за архітектуру
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Почесний сенатор Вищої технічної школи Берліна (1962)
• Почесний громадянин міста Мінден (1973)

• Німецький Спортфорум (1926-36), Берлін
• Мисливський маєток Карінгалл (для Германа Герінга, 1933)
• Олімпійський стадіон (1934-36), Берлін
• Управління водного господарства (1938-39), Потсдам
• Будівля посольства Югославії в Берліні (1938-39)
• Відновлення Мінденською собору (Mindener Dom, 1946-57)
• Відновлення Мінденською ратуші (1946-54)
• Відновлення Апостольської церкви (1951-52), Гютерсло
• Музей старожитностей (1953-56), Багдад
• Собор Св. Петра (1953), Білефельд.

• 
  Олімпійський стадіон (Берлін).
• 
  Відновлена ратуша (Мінден).
• 
  Відновлена Апостольська церква (Гютерсло)

• Вернер Марх на офіційному сайті Берліна(нім.)
• Вернер Марх на сайті diegeschichteberlins.de(нім.)

1. ↑ ^{а б в г д} Deutsche Nationalbibliothek Record #118730851 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
2. ↑ ^{а б в} Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
3. ↑ ^{а б} Munzinger Personen
4. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
5. ↑ ^{а б} Чеська національна авторитетна база даних
6. ↑ FactGrid: A database for historians — 2018. — doi:10.17616/R31NJMQR