YaChudo

Венді Фрауд

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Венді Фрауд
Ім'я при народженніангл. Wendy Midener Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1 січня 1954[1] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Детройт, Мічиган, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлялькарка, лялькар, художниця по костюмах Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж творчих студійd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВолтер Міденерd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБрайан Фрауд Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиТобі Фраудd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0585593 Редагувати інформацію у Вікіданих

Венді Фрауд (англ. Wendy Froud; уроджена Міденер; нар. 1954) — американська художниця ляльок, скульпторкаа, лялькарка та письменниця. Вона найбільш відома своєю роботою по виготовленню Йоди для фільму 1980 року «Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь», за що її називали «матір'ю Йоди»[3] та створінь для фільмів Джима Генсона «Темний кристал» і «Лабіринт»[4].

Раннє життя

Венді народилася в Детройті, штат Мічіган, у 1954 році[5] в сім'ї художника та художниці 3D-колажів Маргарет «Пеггі» (уроджена Маккензі; 1925—2016) та скульптора та художника Волтера Міденера (1912—1998)[6][7]. Її батько був німецьким емігрантом[6], а мати була з Детройта[8][9].

Із п'ятирічного віку Венді почала виготовляти власних ляльок на основі її улюблених історій, включаючи «багато фавнів, сатирів, кентаврів та істот з крилами»[10] з грецької міфології та казок[11].

Венді вивчала мистецтво та музику в Інтерлохенському центрі мистецтв. Вона відвідувала коледж мистецтва та дизайну при Центрі креативних досліджень, зосереджена на дизайні тканин і кераміці. У 1976 році вона отримала ступінь бакалавра образотворчого мистецтва[5][12][13].

Кар'єра

Після закінчення навчання Венді переїхала до Нью-Йорка, де в 1978 році арт-директор «Маппетів» Майкл Фріт відвідав галерею з виставкою її ляльок і купив кілька як різдвяні подарунки для Джима Генсона.[10] Вражений роботою Фрауд, Генсон залучив її для виготовлення ляльок для свого фільму «Темний кристал»[14][12]. Венді спроектувала та виліпила двох головних героїв фільму, гелфлінгів Джен і Кіру[15][16]. Вона продовжувала працювати над кількома іншими проєктами Генсона, включаючи «Маппет-шоу», «Кіно про Мапетів» і «Лабіринт»[5][17].

Під час тісної співпраці з Джимом Генсоном і Френком Озом над різними проєктами на Henson Studios пара запросила Венді приєднатися до команди, відповідальної за розробку й створення персонажа Йоди для фільму «Зоряні війни» 1980 року «Імперія завдає удару у відповідь»[17]. Її внесок включав створення прототипу ляльки для Йоди[18]. Нік Мейлі, який працював над Йодою разом із Венді під керівництвом Стюарта Фріборна, згадав, що «внесок Венді у створення персонажа був другим після Стюарта, який наглядав за всіма істотами. Вона самотужки сформувала тіло з 1-дюймового листа піни. Вона сконструювала арматуру маріонетки з дерев'яного дюбеля, який надавав структуру рукам і ногам Йоди. Якщо я правильно пам'ятаю, вона змоделювала руки й ноги Йоди й самотужки виготовила „замінного Йоду“, повністю зробленого з пінопласту, який використовувався для вишикування прицілу під час налаштування камери. Я пам'ятаю, як вона також деякий час працювала над глиняною моделлю голови Йоди»[19]. Пізніше Венді стали називати «матір'ю Йоди»[3]. Вона допомагала Йоді в ляльководстві[20], керуючи гострими вухами.

Венді Фрауд працювала над анімаційним документальним фільмом 2009 року Mythic Journeys, ліпила та виготовляла ляльок за проєктами свого чоловіка Браєна Фрауда[21].

Венді виступила дизайнеркою концепції, персонажів і костюмів для серіалу Netflix «Темний кристал: Доба опору» 2019 року[22][23].

Книги

Художні роботи Венді представлені в трьох книгах для дітей у поєднанні з оповіданнями авторки фентезі Террі Віндлінг: «Казка літньої ночі» (1999), «Зимова дитина» (2001) і «Феї весняної хати» (2003). Її перша сольна мистецька книга «Мистецтво Венді Фрауд» була опублікована в 2006 році у видавництві Imaginosis[24].

Венді є письменницею короткої прози та віршів, опублікованих у двох антологіях: «Sirens and Other Daemon Lovers» (1998)[25] і «Погляд троля» (2009).[26][5]. Як письменниця вона співпрацювала зі своїм чоловіком Брайаном Фраудом як ілюстратором над двома книгами, «Серце феї» (2010) і «Тролі» (2012), обидві опубліковані Abrams Books[21].

Нагороди та номінації

У 2001 році Венді та її чоловік отримали нагороду Inkpot від Comic-Con International[27]. Її двічі номінували на премію Чеслі за найкраще тривимірне мистецтво: у 2001 році за її твір «Готська фея»[28] і в 2002 році за «Друг Нарнії»[29]. Разом із чоловіком вона двічі здобула 4 місце на премії Locus за найкращий артбук: за «Тролів» у 2013 році[30] та за «Казкові історії Браяна Фрауда» у 2015 році[31].

У 2015 році Венді отримала нагороду за життєві досягнення на Портлендському кінофестивалі[32][33]. Вона також була фіналісткою конкурсу World Fantasy Award 2020 як найкращий художник[34][35].

Особисте життя

Венді Фрауд зі своїм чоловіком Браєном Фраудом на Comic Con в Нью-Йорку

Венді живе і працює в Девоні зі своїм чоловіком Браєном Фраудом, з яким вона познайомилася в 1978 році під час роботи над «Темним кристалом», концептуальним дизайнером якого він був[36][21]. Вони одружилися в 1980 році в Чагфорді[37][38]. Їхній син Тобі — візуальний художник, виконавець і режисер. Він знявся в «Лабіринті» у віці одного року, зігравши маленького брата Сари Тобі[39]. Від свого сина Фрауд має онука Себастьяна[7].

Фільмографія

Фільми

  • Маппет-фільм (1979) — дизайнер мапетів[40]
  • Зоряні війни. Епізод V: Імперія завдає удару у відповідь (1980) — творчиня («Йоди»)[41]
  • Темний кристал (1982) — керівниця дизайну та виготовлення істоти («Гельфлінги»)[42]
  • Лабіринт (1986) — художниця майстерні істот («Сміттєва леді», «гобліни», «Чарівний лишайник» і «птахи»)[43]
  • Міфічні мандрівки (2009) — дизайнерка і виробнийґ персонажів
  • Вивчені уроки (2014) — редакторка сценарію/історії[44]

Телебачення

  • Маппет-шоу (1976—1982) — дизайнер мапетів для 5 епізодів між 1978 і 1979 роками
  • Темний кристал: Доба опору (2019) — дизайнер персонажів/концепції[22] та асистент художника по костюмах[23]

Примітки

  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б Designing the creatures for Jim Henson's The Dark Crystal. Little White Lies. 30 серпня 2019. Процитовано 27 березня 2020.
  4. ↑ Brian and Wendy Froud on Faeries. Ballard Institute and Museum of Puppetry. University of Connecticut. 6 жовтня 2014. Процитовано 27 березня 2020.
  5. ↑ а б в г Wendy Froud. The Fernie Brae. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
  6. ↑ а б Abraham, Molly (6 жовтня 1998). Walter Midener: War hero became president of art school. Detroit Free Press. Detroit, Michigan. с. 4B. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  7. ↑ а б Obituary for Margaret Peggy Midener. Penzien Funeral Homes, Inc. (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  8. ↑ Bader, Betty (21 серпня 1972). Different Style is Shown On Artist's Wall This Week. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. с. 2. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.
  9. ↑ Piehl, Beth Anne (30 квітня 1999). Local artist juror of upcoming show. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. с. A6. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  10. ↑ а б Lookout. People. Т. 17, № 3. 25 січня 1982. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  11. ↑ Collins, Audrey (27 травня 1983). Profile: Wendy Midener Froud. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. с. 3. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  12. ↑ а б Brian & Wendy Froud to attend Avalon Faery Fayre. Faemagazine.com. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 13 вересня 2019.
  13. ↑ Alumni Advance. Detroit Free Press. Detroit, Michigan. 22 вересня 1982. с. 9D. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  14. ↑ Wendy Midener Froud. DarkCrystal.com. The Jim Henson Company. Процитовано 30 червня 2020.
  15. ↑ Anthony Goldsmith (producer), Jim Henson (writer) (1983). The World of 'The Dark Crystal' (Televised Documentary). USA: Jim Henson Television.
  16. ↑ Jones, Alan (Квітень–травень 1983). Clarke, Frederick S. (ред.). The Dark Crystal. Cinefantastique. Т. 13, № 4. с. 38.
  17. ↑ а б Wendy Froud. College for Creative Studies. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 10 листопада 2023.
  18. ↑ Collins, Audrey (7 жовтня 1983). Puppet Makers Bring Fantasy to Life. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. с. 14. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  19. ↑ Wendy Midener Froud. thoseYodaGuys.com.
  20. ↑ Lambie, Ryan (25 листопада 2015). Yoda: The Empire Strikes Back's Big Gamble. Den of Geek. Процитовано 24 вересня 2020.
  21. ↑ а б в Brian Froud. DarkCrystal.com. The Jim Henson Company. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  22. ↑ а б Wendy Midener Froud. DarkCrystal.com. The Jim Henson Company. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  23. ↑ а б Randell Lobb (director) (2019). The Crystal Calls – Making The Dark Crystal: Age of Resistance (Documentary). USA: Definitive Film.
  24. ↑ World of Froud. www.worldoffroud.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  25. ↑ Froud, Wendy (2012). Persephone or, Why the Winters Seem to Be Getting Longer. У Datlow, Ellen; Windling, Terry (ред.). Sirens and Other Daemon Lovers: Magical Tales of Love and Seduction. Open Road Media. ISBN 978-1-4532-7324-1.
  26. ↑ Froud, Wendy (2009). Faery Tales. У Datlow, Ellen; Windling, Terry (ред.). Troll's-Eye View: A Book of Villainous Tales. Penguin Young Readers Group. ISBN 978-1-101-15550-9.
  27. ↑ Inkpot Award. Retrieved October 20, 2020.
  28. ↑ Chesley Awards 2001. Science Fiction Awards Database. Locus Science Fiction Foundation. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
  29. ↑ Chesley Awards 2002. Science Fiction Awards Database. Locus Science Fiction Foundation. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
  30. ↑ Locus Awards 2013. Science Fiction Awards Database. Locus Science Fiction Foundation. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
  31. ↑ Locus Awards 2015. Science Fiction Awards Database. Locus Science Fiction Foundation. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
  32. ↑ Baker, Jeff (27 серпня 2015). Wendy Froud, designer of Yoda, honored at Portland Film Festival Sept. 2. Oregon Live. Oregonian Media Group. Процитовано 25 березня 2020.
  33. ↑ DeNies, Ramona (27 серпня 2015). Out Is Very In At The Portland Film Festival. Portland Monthly. Процитовано 25 березня 2020.
  34. ↑ 2020 World Fantasy Awards Finalists. Locus Online. 27 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2020.
  35. ↑ Templeton, Molly (2 листопада 2020). Announcing the 2020 World Fantasy Award Winners. Tor.com. Процитовано 2 листопада 2020.
  36. ↑ Talented family's art on display. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. 19 грудня 1989. с. 6. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  37. ↑ Henson, Jim (31 травня 1980). 5/31/1980 – 'Wendy marries Brian Froud in Chagford.'. Jim Henson's Red Book. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 27 грудня 2019.
  38. ↑ The Dark Crystal - The Making Of... DarkCrystal.com. The Jim Henson Company. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 10 листопада 2023.
  39. ↑ Family displays art at McCune. Petoskey News-Review. Petoskey, Michigan. 5 грудня 1989. с. 6. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  40. ↑ James Frawley (director) (1979). The Muppet Movie (Film). The Jim Henson Company.
  41. ↑ Irvin Kershner (director) (1980). The Empire Strikes Back (Film). Lucasfilm.
  42. ↑ Jim Henson (director) (1982). The Dark Crystal (Film). The Jim Henson Company.
  43. ↑ Jim Henson (director) (1986). Labyrinth (Film). The Jim Henson Company.
  44. ↑ Toby Froud (director) (2014). Lessons Learned (Short Film). Stripey Pajama Productions.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).