Фрегат тихоокеанський
| ?Фрегат тихоокеанський | |
|---|---|
 Молодий великий фрегат | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сулоподібні (Suliformes) |
| Родина: | Фрегатові (Fregatidae) |
| Рід: | Фрегат (Fregata) |
| Вид: | Фрегат тихоокеанський |
| Біноміальна назва | |
| Fregata minor (Gmelin, 1789) | |
 Ареал | |
| Підвиди[2] | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Fregata minor |
 Віківиди: | Fregata minor |
 EOL: | 45511364 |
 ITIS: | 174766 |
 МСОП: | 22697733 |
 NCBI: | 57241 |
| Fossilworks: | 335260 |
Фрегат тихоокеанський[3] (Fregata minor) — великий кочівний морський птах родини фрегатових. Головні місця гніздування знаходяться в Тихому (включаючи Галапагоські острови), Індійському океанах та в південній Атлантиці. Харчується птах рибою, яку ловить в польоті на поверхні води (здебільшого летючою рибою) і рідше займається клептопаразитизмом, ніж інші фрегати. Під час шлюбного періоду харчується в межах 80 км від колонії.
Великий фрегат здатен здійснювати двомісячні трансокеанські польоти[4]. Сон фрегатів у польоті буває як в одній, так і в обох півкулях головного мозку[5].[4]
Опис і спосіб життя
Довжина тіла — 85–105 см, розмах крил — 205–230 см. Гніздиться крупними колоніями на океанічних островах, поза періодом розмноження тримається подалі від суші. Перед початком шлюбного періоду на горлі у самців розвивається великий яскраво-червоний шкірястий мішок. Під час залицяння самець роздуває його, видаючи при цьому звуки, які приваблюють самок. Харчується головоногими молюсками і рибою, часто забирає здобич в інших птахів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2020). Fregata minor. IUCN Red List of Threatened Species (англ.). 2020: e.T22697733A163770613. doi:10.2305/IUCN.UK.2020-3.RLTS.T22697733A163770613.en. Процитовано 30 серпня 2025.
- ↑ BioLib: Biological library. www.biolib.cz (англ.). Процитовано 30 серпня 2025.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Henri Weimerskirch, Charles Bishop, Tiphaine Jeanniard-du-Dot, Aurélien Prudor, Gottfried Sachs (2016). Frigate birds track atmospheric conditions over months-long transoceanic flights. Science. 353 (6294): 74—78. doi:10.1126/science.aaf4374. PMID 27365448.
- ↑ Niels C Rattenborg, Bryson Voirin, Sebastian M. Cruz, Ryan Tisdale, Giacomo Dell’Omo, Hans-Peter Lipp, Martin Wikelski, Alexei L. Vyssotski (2016). Evidence that birds sleep in mid-flight. Nature Communications. 7: 12468. doi:10.1038/ncomms12468. PMC 4976198. PMID 27485308.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).