Вахівка

село Вахівка
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський
Тер. громада	Димерська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32100030050092866
Основні дані
Засноване	1813
Населення	326
Площа	1,2 км²
Густота населення	271,67 осіб/км²
Поштовий індекс	07311
Телефонний код	+380 4596
Географічні дані
Географічні координати	50°56′27″ пн. ш. 30°5′49″ сх. д. / 50.94083° пн. ш. 30.09694° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	119 м
Місцева влада
Адреса ради	07311, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Вахівка, вул.Лісова,56
Карта
Вахівка
Вахівка
Мапа
Вахівка у Вікісховищі

Ва́хівка — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Населення становить 326 осіб. Входить до складу Димерської селищної громади.

Село Вахівка засноване у 1813 р. Покровителем села Вахівка вважається святий апостол Лука. Раніше це був край глухих і непрохідних лісів та озер. Потім на берегах річок і озер, на піщаних дюнах люди будували свої оселі. Керівником цього поселення був пан Вахов. Тому і назва села — Вахівка. У 1845—1870 р. у селі Вахівка жило 330 жителів.

15 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Вахівці зупинилася на ночівлю Подільська група (командувач Малярчук Сергій) Армії Української Народної Республіки. 16 листопада тут до групи приєднався загін отамана Орлика.

У 1927 р. була збудована школа. У 1941 р. був перший випуск учнів сьомого класу. Але на початку радянсько-німецького періоду Другої Світової Війни школу закрили. 10 жовтня 1943 року село Вахівка було відвойоване від окупантів.

У 2015 році була побудована церква апостола Луки. Настоятелем церкви є о. Анатолій.

Зараз село Вахівка дуже красиве. Біля Вахівки ростуть ліси, у яких є багато ягід та грибів. За селом протікає річка Здвиж. В селі Вахівка на даний момент^[коли?] проживає 60 сімей.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Коваль Роман. Отаман Орлик. — Київ: Видавництво «Стікс», 2010.

1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних