YaChudo

Ватса (царство)

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Ватса
Дата створення / заснуванняVII століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
КонтинентАзія Редагувати інформацію у Вікіданих
СтолицяKauśāmbīd Редагувати інформацію у Вікіданих
Час/дата припинення існуванняIII століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих

Ва́тса, Ва́мса або Ва́ччха — давньоіндійська держава, описана в буддійському тексті «Ангуттара-нікая» як одна з 16 магаджанапад. Лежала в районі злиття річок Ганги та Ямуни. Столицею було місто Каушамбі[1][2] (сучасне місто Косам, розташоване за 56 км на південний захід від Праяграджа).

Назва

Згідно з Пуранами, царство отримало назву на честь царя Каші на ім'я Ватса[3].

Історія

Ватси (клан чи плем'я) були гілкою династії Куру. У період Рігведи царство Куру охоплювало територію сучасної Хар'яни та доаба Ганга-Джамуна до Праягу/Каушамбі зі столицею в Хастінапурі. У пізньоведичний період Хастінапура була зруйнована повенями. У «Магабгараті» та «Рамаяні» сказано, що засновником столиці Ватса, міста Каушамбі, був царевич Чеді на ім'я Куша або Кушамба. Згідно з Пуранами, після того, як Хастінапур змило водами Ганги, цар бгаратів на ім'я Нічакшу (праправнук Джанамеджаї), залишив Хастінапуру і оселився в Каушамбі. Це підтверджують «Сварнавасадатта» та «Пратіджна-яугандгараяна» за авторством Бхаси. У Пуранах також наведено перелік нащадків Нічакшу, останнім у якому зазначений цар Кшемака[4].

У післяведичний період, коли Ар'яварта складалася з кількох магаджанапад, Куру була розділена між родами Куру та Ватсами. Куру контролювали Хар'яну і Верхній Доаб, тоді як Ватси контролювали Нижній Доаб. Пізніше Ватси були додатково розділені на дві гілки — одну в Матхурі, а іншу в Каушамбі.

Перший правитель династії, про якого є певна достовірна інформація, — це Шатаніка II. Хоча Пурани стверджують, що його батька звали Васудана, Бхаса каже, що це було Сахасраніка. Шатаніка II одружився з принцесою Відехи, яка була матір'ю Удаяни. Він також одружився з Мріґаваті (Міґаваті ), донькою Четаки, ганамух'ї (на кшталт давньоримського консула) аристократичної республіки Лічхавів[5] Він напав на Чампу, столицю Анги під час правління Дадхівахани[6].

Після смерті Шатаніки від дизентерії, одночасно з тим, як цар Прадиота з Аванті проводив військову кампанію проти Ватси, останній став повелителем Ватси, а Удаяна жив як полонений при дворі Прадиоти в Уджаяні[7]. Мріґаваті вона взяла на себе «повне керівництво адміністрацією», поки Удаяна перебував у полоні[8]. пПісля того, як Прадиота повернув Удаяну на трон, після його шлюбу з його донькою Васавадаттою, Удаяна зміг перемогти Калінгу та повернути Дадхівахану на трон Анги, а донька Дадхівахани, Пріядаршіка, вийшла заміж за Удаяну.

Згідно з Пуранами, чотирма наступниками Удаяни були Вахінара, Дандапані, Нірамітра та Кшемака. Пізніше царство Ватса було анексовано царством Аванті. Маніпрабха, правнук Прадьиоти, правив у Каушамбі як залежний раджа Аванті[9]. Ватса зрештою була приєднана до своїх володінь Шайшунагою, магарджею Маґадги. З цього часу Ватса стає лише назвою регіону.

Примітки

  1. ↑ Geographical Review of India. — Varanasi : Geographical Society of India, 1951. — С. 27. Архівовано з джерела 28 січня 2023
  2. ↑ Hermann Kulke, Dietmar Rothermund. A History of India. — Routledge, 2004. — С. 52. — ISBN 0415329205. Архівовано з джерела 28 січня 2023
  3. ↑ Pargiter, F.E. (1972) Ancient Indian Historical Tradition, Motilal Banarsidass, Delhi, pp.269-70
  4. ↑ Raychaudhuri, Hemchandra (1972) Political History of Ancient India, University of Calcutta, Calcutta, p.117-8
  5. ↑ Mahajan V.D. (1960, reprint 2007). Ancient India, S.Chand & Company, New Delhi, ISBN 81-219-0887-6, pp.171-2
  6. ↑ . Raychaudhuri, Hemchandra (1972). Political History of Ancient India. Calcutta, India: University of Calcutta, p. 119
  7. ↑ Smith, R. Morton (1957). "On the Ancient Chronology of India (II)". Journal of the American Oriental Society. 77 (4): 266–280
  8. ↑ Altekar, A.S. (1956). The Position of Women in Hindu Civilization, from Prehistoric Times to the Present Day. Motilal Banarsidass. p. 187. ISBN 978-81-208-0324-4.
  9. ↑ Raychaudhuri, Hemchandra (1972). Political History of Ancient India. Calcutta, India: University of Calcutta,  pp.180, 180n, facing 565

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).