YaChudo

Валері Ху

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Валері Ху
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгенетикиня, біохімікиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКаліфорнійський технологічний інститут
Гавайський університет
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Джорджа Вашингтона Редагувати інформацію у Вікіданих

Валері Вайлін Ху (англ. Valerie Wailin Hu) — професорка біохімії й молекулярної біології в університеті Джорджа Вашингтона, вивчає біомаркери аутизму.[1]

Освіта

Ху має ступінь бакалавра Гавайського університету (1972) і докторський ступінь Каліфорнійського технологічного інституту (1977 р.);[2] вона провела постдокторське дослідження з біохімії мембран та імунології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.[3]

Дослідження

У своєму дослідженні вона класифікувала аутичних дітей за підгрупами на основі їхніх діагностичних оцінювальних інтерв'ю, і в результаті виявила однонуклеотидні поліморфізми, які, за її словами, можуть дозволити діагностувати аутизм з точністю понад 98 %.[4][5] Зокрема, дослідження Ху показало, що рівні двох білків, які продукуються генами, які показали зміни в метилюванні ДНК, знижені в мозку аутичних дітей у порівнянні з контролем. Ґрунтуючись на цьому відкритті, Ху припустила, що використання препаратів, які блокують хімічне маркування цих генів, може бути корисним у лікуванні аутизму.[6][7][8] Додатковою темою досліджень Ху було її відкриття, що ген RORA, який може перебувати під позитивною регуляцією андрогенів, призводить до накопичення додаткового тестостерону, який може спричиняти більшу частоту проявів аутизму у чоловіків.[9][10][11][12]

Примітки

  1. ↑ Valerie Hu. George Washington University. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 5 листопада 2013.
  2. ↑ Valerie Hu. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 27 березня 2021.
  3. ↑ Hu, Valerie (22 квітня 2010). Beyond Genetics. Autism Speaks blog. Архів оригіналу за 25 квітня 2010. Процитовано 29 жовтня 2013.
  4. ↑ Hamel, Brant (2011–12). A genomics approach toward understanding autism. National Institute of Environmental Health Sciences. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  5. ↑ Hu, V. W.; Addington, A.; Hyman, A. Novel Autism Subtype-Dependent Genetic Variants Are Revealed by Quantitative Trait and Subphenotype Association Analyses of Published GWAS Data / Kashanchi, Fatah // PLOS One : journal. — 2011. — Vol. 6, no. 4 (1 November). — P. e19067. — DOI:10.1371/journal.pone.0019067. — PMID 21556359 .
  6. ↑ Shumaker, Laura (12 квітня 2010). A blood test for autism? A drug to reverse it??. SFGate. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 29 жовтня 2013.
  7. ↑ Study: Autism may be amenable to treatment. United Press International. 15 квітня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 листопада 2013.
  8. ↑ Autism effects may be reversible. The Times of India. 10 травня 2010. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
  9. ↑ Anderson, Lisa (2013). Researcher Discovers New Regulatory Autism Gene. Neuroscience Research. BTNRC. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2013.
  10. ↑ Jabr, Ferris (17 лютого 2011). Faulty testosterone cycle may explain male autism bias. New Scientist. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 2 листопада 2013.
  11. ↑ Weaver, Janelle (19 липня 2011). Why Autism Strikes More Boys Than Girls. Scientific American. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  12. ↑ Rowan, Karen (18 лютого 2011). Testosterone may bump autism rates in males. NBC News. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 лютого 2014.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).