Важкий бомбардувальник

Важкий бомбардува́льник — за класифікацією часів Другої світової війни, різновид бомбардувальника, призначеного для ураження наземних (підземних) або надводних (підводних) об'єктів за допомогою бомбового озброєння на далеких (стратегічних) відстанях. Важким бомбардувальником вважався бомбардувальник, який був здатний доставити більше за 2 тонни авіаційних бомб на відстань, що перевищувала 8 000 км.

Важкі бомбардувальники — це бомбардувальники, здатні доставляти найбільше корисне навантаження зброї класу «повітря-земля» (зазвичай авіаційні бомби) та мати найдовшу дальність польоту (від зльоту до посадки). Тому типові важкі бомбардувальники зазвичай були одними з найбільших і найпотужніших військових літаків у будь-який момент часу. У другій половині XX століття важкі бомбардувальники були значною мірою витіснені стратегічними бомбардувальниками, які часто були ще більшими за розміром, мали набагато більшу дальність польоту та були здатні доставляти ядерні бомби.

Завдяки досягненням у проектуванні та інженерії літаків, особливо в силових установках та аеродинаміці, розмір корисного навантаження, яке перевозили важкі бомбардувальники, збільшувався швидше, ніж збільшення розмірів їхніх планерів. Найбільші бомбардувальники Першої світової війни, німецькі Riesenflugzeug, могли нести корисне навантаження до 2000 кг бомб. До другої половини Другої світової війни Avro Lancaster (введений в експлуатацію у 1942 році) доставляв корисне навантаження вагою 6 400 кг, а іноді до 10 000 кг, та мав дальність польоту 2 530 миль (4 070 км), тоді як B-29 (1944) доставляв корисне навантаження понад 9 100 кг та мав дальність польоту 3 250 миль (5 230 км). До кінця 1950-х років реактивний Boeing B-52 Stratofortress, що розвивав швидкість до 1050 км/год, що більш ніж удвічі перевищувало швидкість польоту «Ланкастер», міг доставляти корисне навантаження вагою 32 000 кг з бойовим радіусом 7210 км.

Під час Другої світової війни технології масового виробництва зробили доступними великі важкі бомбардувальники великої дальності в таких кількостях, що дозволили розробляти та використовувати стратегічні бомбардувальні кампанії. Це досягло кульмінації в серпні 1945 року, коли B-29 Повітряних сил армії США скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі в Японії.

Поява ядерної зброї та керованих ракет назавжди змінила характер військової авіації та стратегії. Після 1950-х років міжконтинентальні балістичні ракети та підводні човни з балістичними ракетами почали витісняти важкі бомбардувальники у ролі носіїв стратегічної ядерної зброї. Поряд з появою більш точних високоточних боєприпасів («розумних бомб») та ракет з ядерним озброєнням, які могли переноситися та доставлятися меншими літаками, ці технологічні досягнення затьмарили колись центральну роль важких бомбардувальників у стратегічній війні до кінця XX століття. Проте важкі бомбардувальники використовувалися для доставки звичайної зброї в кількох регіональних конфліктах після завершення Другої світової війни (наприклад, B-52 у війні у В'єтнамі).

Важки бомбардувальники зараз експлуатуються лише повітряними силами Сполучених Штатів, Росії та Китаю. Вони виконують як стратегічні, так і тактичні бомбардувальні функції.

• Середній бомбардувальник
• Стратегічний бомбардувальник
• Пікіруючий бомбардувальник
• Винищувач-бомбардувальник
• Протичовновий літак

• ТБ-3 — тяжелый бомбардировщик [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Avro Lancaster Дальний тяжелый бомбардировщик [Архівовано 13 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Тяжелые бомбардировщики [Архівовано 13 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Пе-8 (дальний тяжелый бомбардировщик) [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Пе-8 М-82 [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.]

• Боевая техника и оружие. 1939—1945. Коллектив авторов. — М.:Воениздат,2001.
• М. В. Зефиров Асы второй мировой войны. Британская империя. — М.:Изд. «Аст»,2004.
• Ильин В. Е.,Левин М. А. Бомбардировщики.-М.:Виктория,АСТ,1996.
• Ambrose, Stephen E. The Wild Blue: The Men and Boys Who Flew the B-24s over Germany. New York: Simon & Schuster, 2001. 299 pp.
• Johnsen, Frederick A. «Ball Turret: Shattering the Myths.» Air Power History 1996 43(2): 14-21. ISSN 1044-016X
• Johnson, Robert E. «Why the Boeing B-29 Bomber, and Why the Wright R-3350 Engine?» American Aviation Historical Society Journal 1988 33(3): 174—189. ISSN 0002-7553
• VanderMeulen, Jacob. Building the B-29. Smithsonian Inst. Press, 1995. 104 pp.