Гутцайт Вадим Маркович

Вадим Гутцайт
Президент Національного олімпійського комітету України
Нині на посаді
На посаді з	17 листопада 2022
Попередник	Сергій Бубка
Міністр молоді та спорту України
4 березня 2020 — 9 листопада 2023
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Попередник	Володимир Бородянський (як міністр культури, молоді та спорту)
Наступник	Матвій Бідний
Президент національної федерації фехтування України
2017 — 2023
Попередник	Сергій Міщенко
Наступник	Михайло Ілляшев
Народився	6 жовтня 1971 (55 років) Київ
Відомий як	фехтувальник, політик
Громадянство	Україна
Alma mater	Національний університет фізичного виховання і спорту України і Харківська державна академія фізичної культури
У шлюбі з	Оксана Гутцайт
Діти	Еліна Вадимівна Гутцайт, Марк Вадимович Гутцайт
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вади́м Ма́ркович Гутца́йт^[1] (нар. 6 жовтня 1971 , Київ ) — український фехтувальник, шабліст, олімпійський чемпіон. Президент Федерації фехтування України з 2017 по 2023 рік^[2]. Міністр молоді та спорту України (2020—2023). З 17 листопада 2022 року — президент НОК України^[3].

Народився у 1971 році в Києві. У 1986—1988 роках працював інструктором по спорту, інструктором з фізичної культури та спорту (фехтування) Київської міської ради «Динамо».

З 1988—1991 роках був інструктором фізичної культури Державного комітету УРСР по фізичній культурі та спорту.

У 1991 році був спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури та спорту; спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Київського міськспорткомітету, у тому ж році на світовому чемпіонаті з фехтування став третім у індивідуальному заліку, чим допоміг Об'єднаній команді завершити змагання на другому місці.

У 1993 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

У 1992—1995 роках — спортсмен-інструктор штатної збірної команди України з фехтування Київського міськспорткомітету. В 1992 році завоював командне золото в складі Об'єднаної команди.

У 1993—2002 роках — проходив військову службу у Збройних Силах України.

З 2002 року до 2010 був головним тренером збірної команди України з фехтування Держкомспорту України. У 2010 році працював генеральним директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр».

У 2004 році отримав почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України», нагороджений орденами «За заслуги» III (1997), «За заслуги» II (2008), «За заслуги» І (2012) ступенів.^[4]

Був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті олімпійські медалі на пекінській Олімпіаді.

У 2006—2012 роках був помічником-консультантом на громадських засадах депутата Верховної Ради V скликання (2006—2007, № 103 за списком «Партії регіонів») та VI скликання (2007—2012, № 132 за списком «Партії регіонів») Ельбруса Тедеєва^[5].

У 2010—2017 роках працював виконавчим директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр» Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд»; генеральним директором Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа».

У 2017—2018 роках — заступник директора департаменту освіти та науки, молоді та спорту — начальник управління молоді та спорту департаменту освіти та науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З 26 червня 2018 року працював директором департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)^[6].

У 2018 році був одним зі співвласників російського ТОВ «Альтаир» (СТО «Чемпіон» в Лубні під Москвою) разом з двома російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим та Станіславом Поздняковим (президент Олімпійського комітету Росії). Історія змін в російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Ільгару Мамедову — багаторічному головному тренеру збірної Росії з фехтування, який має звання полковника Збройних Сил РФ^[7][8].

4 березня 2020 року був призначений на посаду Міністра молоді та спорту України^[9]. 9 листопада 2023 року Гутцайт пішов у відставку з посади^[10][11].

З 17 листопада 2022 року — президент НОК України^[3]. У жовтні 2026 року Гутцайта було переобрано на цю посаду до 2030 року^[12][13][14].

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на виборах 2019 року, № 81 у списку^[15].

Фігурант у кримінальній справі щодо розкрадання 2,25 млн грн державних коштів на закупівлях човнів для київських спортсменів. У справі він вказаний як директор департаменту молоді та спорту КМДА (попередня посада)^[16].

• Орден «За заслуги» I ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні^[17]
• Орден «За заслуги» II ст. (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні^[18]
• Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 1997) — за видатні спортивні досягнення, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі^[19]
• Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (18 вересня 2004) — за вагомий особистий внесок у підготовку та забезпечення високих спортивних досягнень національної збірної команди України на XXVIII Олімпійських іграх у Афінах^[20]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)^[21].

Дружина — українська журналістка, радіо- і телеведуча Оксана Гутцайт. Подружжя виховує доньку Еліну (2002 р.н.) і сина Марка (2010 р.н.).

•  Вадим Гутцайт у соцмережі «Facebook»