Бірківка
| село Бірківка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Корюківський район |
| Тер. громада | Менська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74020030030025238 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1675 |
| Населення | ▬588 |
| Площа | 2,86 км² |
| Густота населення | 319,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15674 |
| Телефонний код | +380 4644 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°26′24″ пн. ш. 32°0′27″ сх. д. / 51.44000° пн. ш. 32.00750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
115 м |
| Водойми | Лопата |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15600, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Мена, вул. Героїв АТО, 6 |
| Карта | |
Бірківка | |
Бірківка | |
| Мапа | |
| |
Біркі́вка — село в Україні, у Менській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 588 осіб[1]. До 2016 орган місцевого самоврядування — Бірківська сільська рада. Розташоване на правому березі річки Десна за 10 км від її русла. Відстань до центру громади і залізничної станції Мена становить 21 км.
Історія
Полковник королівських військ Каспер Борковський, батько майбутнього чернігівського полковника та Генерального обозного в уряді Гетьманщини Василя Дуніна-Борковського, як нагороду за успіхи у Смоленській війні 1632—1635 років отримав від Владислава IV, короля польського, великого князя литовського, великого князя руського, прусського, мазовецького, жемайтійського, маєтності в Чернігівському воєводстві, де заснував село Бірківку (Borkówka), яке стало родовим гніздом української гілки роду Дуніних-Борковських[2]. За іншими даними, Бірківка відома з другої половини XVII століття. Про це свідчить піклувальна грамота царя Олексія Михайловича, видана 28 вересня 1674 року «войсковому товарищу В. Борковскому на право владения селом Борковской сотни». З цього часу Борковка, яка в той час налічувала 45 дворів, стала вотчиною Дуніних-Борковських.
У 1859 році в Бірківці було 155 дворів і 1003 жителі. На кінець XIX століття кількість дворів збільшилася до 276, а число жителів виросло до 1737 осіб.
У 1892 році розпочала роботу земська школа. В селі щорічно відбувалися дві ярмарки.
У період 1917-1920 років влада у селі змінювалась кілька разів. Остаточно ствердилась більшовицька окупація. Примусова колективізація розпочалася восени 1932 року. Було організовано два колгоспи «Червоний партизан» і «Перше серпня».
До 1933 року в Бірківці діяла початкова школа. Потім вона була реорганізована у семирічну.
Більше ніж два роки (кінець серпня 1941 — вересень 1943 рр.) тривала тимчасова окупація Бірківки німецько-нацистськими загарбниками. За цей час гітлерівці врятували від російської мобілізації, бо вивезли на різні роботи в Німеччину, 30 молодих людей.
На фронтах Німецько-радянської війни боролися з ворогом 544 жителі села, 187 із них за проявлені мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями, 257 — загинули.
У післявоєнний період на території Бірківської сільської ради функціонує колгосп «Зоря комунізму». З 1961 року він став називатися — «Родина».
У 1967 році колгосп удостоєний звання «Господарство високої культури землеробства».
За високі виробничі показники 57 трудівників села відзначені орденами і медалями. Серед них удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці Іван Прищепа (1918—) — голова колгоспу та рядові працівники господарства Є. О. Особа (1919—1999) та Т. Д. Сидорець (1922—?).
У березні 2000 року, у результаті проведення першого етапу реформи сільськогосподарського виробництва на базі колгоспу «Родина» створено сільськогосподарський кооператив «Бірківський». У користуванні кооперативу перебуває 1644 га сільськогосподарських угідь, у тому числі орної землі 726 га. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, картоплі, льону. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
Сучасність
У селі є неповна середня школа (69 учнів і 14 учителів), будинок культури (зал на 400 місць), дві бібліотеки (книжковий фонд 22,3 тис. екземплярів), дільнична лікарня на десять ліжок (два лікарі і 6 чоловік середнього медичного персоналу), 4 магазини, дільнична ветеринарна лікарня, відділення зв'язку, ощадкаса. Станом на 1.01.2000 року в Бірківці були 462 господарства і мешкали 982 особи.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Менської міської громади.[3]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Менського району, село увійшло до складу Корюківського району.[4]
Пам'ятники
У селі є братська могила радянських воїнів, що полягли в 1943 році під час визволення населеного пункту від гітлерівців. У 1974 році в пам'ять про односельців, загиблих на фронтах Німецько-радянської війни, споруджено обеліск Слави.
Релігія
У 1864 році в селі була збудована мурована церква Богородиці. У 1989 році на залишках церкви Богородиці відбудована і діє Свято-Троїцька церква.
Див. також
Відомі люди
В поселенні народились:
- Василь Дунін-Борковський (1640 — 4 березня 1702) — козацький політичний діяч.
- Колодій Антоніна Федорівна (* 1943) — український філософ.
- Євдокія Пархоменко (1896—1961) — відома бандуристка, дочка видатного кобзаря Т. Пархоменка.
Тимчасово проживав видатний кобзар Т. М. Пархоменко.
Примітки
- ↑ mena 2021 Економічний Профіль Громади
- ↑ Korduba M. Borkowski Jerzy Bazyli Dunin (1640—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem PAU, 1936. — T. II/2. — S. 332. (пол.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Бірківка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).