Біоценоз

Біоценоз
Досліджується в	біоценологія

Біоцено́з (від біо- та грец. koinós — спільний) — сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють окрему ділянку суші або водоймища і відзначаються певними взаємозв'язками як між собою, так і з абіотичними чинниками середовища.

Термін «біоценоз» ввів німецький біолог К. Мьобіус (1877). Біоценоз — сукупність організмів біогеоценоза, що утворюється внаслідок боротьби за існування, природного відбору та інших чинників еволюції.

За участю в біогенному колообігу речовин в біоценозі розрізняють три групи організмів.

• 1) Продуценти (виробники) — автотрофні організми, що створюють органічні речовини з неорганічних; основні продуценти у всіх біоценозах — зелені рослини (див. Фотосинтез). Діяльність продуцентів визначає вихідне накопичення органічних речовин в біоценозі (див. Біомаса, Біологічна продуктивність).
• 2) Консументи (споживачі) — гетеротрофні організми, які харчуються завдяки автотрофним організмам. Консументи 1-го порядку — травоїдні тварини, а також паразитичні бактерії, гриби та інші безхлорофільні рослини, що розвиваються завдяки живим рослинам. Консументи 2-го порядку — хижаки і паразити рослиноїдних організмів. Бувають консументи 3-го і 4-го порядків (надпаразити, суперпаразити тощо), але всього в ланцюгах харчування не більше 5 ланок. На кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси різко знижується. Діяльність консументів сприяє перетворенням і переміщенням органічних речовин в біоценозі, частковій їх мінералізації, а також розсіюванню енергії, накопиченої продуцентами.
• 3) Редуценти (відновники) — тварини, які харчуються залишками організмів, що розкладаються (сапрофаги), і особливо непаразитуючі гетеротрофні мікроорганізми — сприяють мінералізації органічних речовин, їхньому переходу в стан, коли можливе їх засвоєння продуцентами.

Взаємозв'язки організмів у біоценозі різноманітні. Крім трофічних зв'язків, що визначають ланцюги живлення (іноді дуже своєрідні — див. Паразитизм, Симбіоз), існують зв'язки, засновані на тому, що одні організми стають субстратом для інших (топічні зв'язки), створюють необхідний мікроклімат тощо. Часто можна простежити в біоценозі групи видів, пов'язані з певним видом і цілком залежать від останнього (консорції).

Для біоценозів властивий поділ на дрібніші підлеглі одиниці — мероценози, тобто утворення, що складаються закономірно, які залежать від біоценоза в цілому (наприклад, комплекс мешканців гниючих дубових пнів в діброві). Якщо енергетичним джерелом в біоценозі служать не автотрофи, а тварини (наприклад, кажани в біоценозі печер), то такі біоценози залежать від припливу енергії із зовні і є неповноцінними, представляючи в сутності мероценози.

В біоценозі можна вирізнити й інші підлеглі угруповання організмів, наприклад синузії. Для біоценозів також притаманний поділ на угруповання організмів по вертикалі (яруси біоценоза). У річному циклі в біоценозі змінюються чисельність, стадії розвитку та активність окремих видів, створюються закономірні сезонні аспекти біоценоза.

Біоценоз — єдність, що діалектично розвивається, змінюється в підсумку діяльності компонентів, які входять до його складу, внаслідок чого відбуваються закономірні зміни і зміна біоценозу (сукцесії), які можуть приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо).

Розрізняють насичені і ненасичені біоценози. У насиченому біоценозі всі екологічні ніші (див. Ніша екологічна) зайняті і вселення нового виду, неможливе без знищення або подальшого витіснення будь-якої складової біоценозу. Ненасичені біоценози вирізняються можливістю вселення в них нових видів без знищення інших учасників.

Можна розрізняти первинні біоценози, утворені без впливу людини (цілинний степ, незайманий ліс), і вторинні, змінені діяльністю людини (ліси, які виросли на місці зведених, заселення водосховищ). Особливим різновидом є агробіоценози, де набори основних складових біоценозу, свідомо регулюються людиною. Між первинними біоценозами і агробіоценозами, є весь розбіг переходів.

Вивчення біоценозів важливе для раціонального освоєння земель і водних просторів, через те що тільки правильне розуміння регулятивних процесів в біоценозах, дозволяє людині вилучати частину продукції біоценозу без його порушення і знищення.

Найважливішими кількісними показниками біоценозів, є біорізноманіття (сукупна кількість видів в біоценозі) та біомаса (сукупна маса всіх живих організмів цього біоценозу).

Біорізноманіття визначає насамперед сталість біоценозу та його витривалість за несприятливого впливу. Водночас найвразливішими є біоценози, де кількість видів найменша (наприклад, арктичні).

Біомаса показує загальну продуктивність (біопродуктивність) біоценозу. Біоценозом із найбільшим відомим значенням біомаси на одиницю площі, є кораловий риф. Найменша біомаса, притаманна біоценозам в місцевостях із суворими природними умовами (арктичні, антарктичні суходільні, високогірні).

Просторову структуру біоценозу може характеризувати вертикальна ярусність. Вертикальна ярусність у рослин визначається тим, як високо над землею та чи інша рослина виносить свої фотосинтезувальні частини (тіньолюбна рослина чи світлолюбна):

• Деревний ярус
• Чагарниковий ярус
• Чагарниково-трав'яний ярус
• Мохово-лишайниковий ярус

Вертикальну ярусність у тварин можна розглянути на прикладі комах (можлива так само ярусність птахів, наприклад, один і той самий вид птахів може проживати на різних ярусах однієї рослини):

• Геобії (мешканці ґрунтів)
• Герпетобії (мешканці поверхневого шару)
• Бріобії (мешканці мохів)
• Філлобії (мешканці травостою)
• Аеробії (мешканці вищих ярусів)

Горизонтальна структурованість спільноти (мозаїчність, неоднорідність) може визначатися низкою декількох факторів:

• Абіогенна мозаїчність (визначається факторами неживої природи: органічні речовини, неорганічні речовини, кліматичні фактори)
• Фітогенні фактори (рослинними організмами, зокрема — едіфікаторамии — лишайники)
• Еолові-фітогенні чинники (мозаїчність викликана як абіотичними факторами так і фітогенними)
• Біогенні чинники (мозаїчність викликана насамперед риючими тваринами)

Характеризується співвідношенням видів, які мають різні адаптації до факторів середовища, типи живлення, розміри, зовнішній вигляд. Екологічна структура — це співвідношення видів, що займають певні екологічні ніші.

1) Природні (річка, озеро, луг і т. д.)

2) Штучні (ставок, сад.)

• Зооценоз
• Фітоценоз
• Мікробіоценоз
• Мікоценоз

• Біогеоценоз
• Біом
• Біотоп
• Екосистема
• Фотосинтез
• Біомаса
• Біологічна продуктивність
• Паразитизм
• Симбіоз
• Консорції
• Екологічна ніша
• Біогенний рельєф

• Быков Б. А. Экологический словарь. Алма-Ата: Наука, 1983. 216 с.
• Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев, 1990. 406 с.
• Кашкаров Д. Н. Основы экологии животных / 2 изд. Л., 1945
• Беклемишев В. Н. О классификации биоценологических (симфизиологических) связей // Бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. 1951. Т. 56, вып. 5
• Гиляров М.С. Вид, популяция и биоценоз // Зоол. журн. 1954. Т. 33, в. 4
• Арнольди К. В., Л. В. О биоценозе. Там же. 1963. Т. 42, в. 2.
• Наумов Н. П., Экология животных / 2 изд. М., 1963
• Основы лесной биогеоценологии / Под ред. В.Н. Сукачева и Н.В. Дылиса. М., 1964
• Макфедьен Э. Экология животных / Пер. с англ.— М., 1965
• Одум Е. Экология. М., 1968
• Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. / Пер. с франц. М., 1968
• Корсак К. В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології: Навч. посіб.— 4-те вид., перероб. і допов. К.: МАУП, 2004. 340 с: іл.
• Кучерявий В.П. Екологія. Львів: Світ, 2001–500 с: іл.
• Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник. К.: Либідь, 2004. 376 с.
• Tischler W. Synökologie der Landtiere. Stuttg., 1955
• Balogh J. Lebensgemeinschaften der Landtiere. B., 1958
• Kormondy Е. J. Readings in ecology. L., 1965.
• Екологія: Навчальний посібник / [Д.В. Лико, С.М. Лико, О.І. Портухай, С.О. Глінська, І.М. Трохимчук, О.А. Деркач] за редакцією С. М. Лико. 2-ге вид.  Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2016.  300 с. ISBN 978-966-289-083-9

• БІОЦЕНО́З [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Біоценоз // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 28.
• Спільнота // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 162.
• Структура біоценозів // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 166.
• Ценоз // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 189.