Більчаки
| село Більчаки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Рівненський район |
| Тер. громада | Соснівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA56060490030083021 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1488 |
| Населення | 354 |
| Площа | 1,35 км² |
| Густота населення | 262,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34655 |
| Телефонний код | +380 3653 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°48′48″ пн. ш. 27°9′9″ сх. д. / 50.81333° пн. ш. 27.15250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
194 м |
| Водойми | річки: Случ, Соколівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34655, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Маринин |
| Карта | |
  Більчаки | |
 Більчаки | |
| Мапа | |
| |
Більчаки́ — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 354 осіб.
Географія
На північно-східній околиці бере початок річка Соколівка.
Історія
У квітні 1943 року польська самооборона із сіл Левачі, Якубівка та Мочулянка напала на Більчаки, спалила частину села та вбила 27 селян[1].
А вже на початку літа 1943 року, ніччю на село зробили наліт червоні партизани в цілях грабунку, село було спалене, жителів залишилося мало.[2]
Уривок зі спогадів очевидця:
|
У ту найстрашнішу для мого села ніч я ночувала мамино сестри Мотрі, яка жила із своєю сім'єю на лівому березі Случа. Коли досвітком почалася стрілянина, ми повтікали у глибокий яр, що був неподалік хати. Село було поруч, одразу за річкою, і ми із схованки чули страшну стрілянину, людські крики, плачі, ревіння худоби А на сході сонця село запалало, вогонь багрянів і тріщав. І дуже страшно кричала якась жінка чи то вона горіла в хаті, чи то її катували. Її голос був схожий до голосу моєї мами, і я закричала: «Це моя мама!..» Мені тут же затулили рот і пригнули голову до землі, зацитькуючи і вмовляючи мовчати, щоб кати не почули.
Аж ось усе затихло і ми повернулися до тітчиної хати. Пізніше я побачила матір вона, виявляється, вирятувалася з того пекла, бо її захистили густі верби, що росли над Случем. А потім ми пішли в село, якого вже не було. Димилося суцільне згарище. Почали приходити ті, кому, i моїй матері, пощастило врятуватися від більшовицьких зайд Мало було їх, живих. Зносили убитих, котрі лежали на подвір'ях, городах, дорогах і в садках, витягували обгорілих із пожариськ. Те видиво і досі перед моїми очима. На городі однієї кривої жінки, яку звали Ганною, лежала та сама Ганна вбитою, а з-під її тіла витягли живого хлопчика років п'яти. Хтось із очевидців розповів, що Ганна втікала з дитиною через город, а за нею гнався озброєний більшовик. Жінка побачила, що не втече, впала на землю і затулила своїм тілом дитину. Більшовицький партизан підбіг і вистрілив у неї. Куля пройшла крізь тіло жінки, а хлоп'яті лише сорочину розірвала. До речі, той колишній хлопчик живий, нині йому вже шістдесят років. |
|
Населення
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 355 осіб[3].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3][4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,44 % |
| російська | 0,56 % |
Див. також
Примітки
- ↑ Ольховський І. А. (19 серпня 2013). Зігнули Мотику. У продовження “волинської” полеміки. Історична правда.
- ↑ Із криниці печалі. Вип. 4 (1997) (Z99). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 січня 2025.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
Посилання
- Облікова картка с. Більчаки. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).