YaChudo

Бігорексія

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Бігорексія
Медична спеціальністьпсихіатрія і клінічна психологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Можливе медичне лікуванняКПТ і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Редагувати інформацію у Вікіданих
Людина, яка страждає на м'язову дисморфію, недооцінює власну м'язову масу

Бігорексія або м'язова дисморфія (англ. muscle dysmorphia) — підтип дисморфофобії, при якій людина має нав'язливу одержимість нарощуванням м'язової маси, що виникає через оманливе уявлення про себе, що тіло або якась його частина є недостатньо мускулистим, недостатньо фізично розвиненим, занадто малим або худим, а отже, ненормальним, недосконалим чи негарним. Також може розглядатися як варіант обсесивно-компульсивного розладу.[1] Часто поєднаний із розладом харчової поведінки.[2][3]

При бігорексії виникає спотворена самооцінка, люди з цим розладом часто вважають себе менш м'язистими та менш привабливими, ніж є насправді. Фактично, людина сприймає своє тіло як худе та виснажене. Особливістю цього розладу є постійна та нав'язлива турбота про власну м'язову масу, навіть якщо це шкодить здоров'ю людини.[4]

Етимологія терміну

Вираз «м'язова дисморфія» виник у 1990-х роках завдяки дослідженням американського психіатра та професора Гарварду Гаррісона Поупа, щоб узагальнити цей складний розлад[5][6]. Часом його називають «оберненою анорексією». Також вживається назва комплекс Адоніса на честь міфологічного ідеалу чоловічої краси — Адоніса[7].

Згідно з дослідженням Поупа, це порушення сприйняття власного тіла може бути настільки вираженим, що навіть дуже м'язистий бодібілдер сприймає себе занадто худим[8].

Причини

Причини цього стану залишаються неясними. Дослідники класифікують його через різні призми: деякі трактують його як розлад харчування, інші бачать у цьому поведінкові компульсії для вираження розладу дисморфічного тіла. Важливим каталізатором цього страждання є суспільні очікування, які підтримуються медіа-образами ідеального чоловічого тіла.

В центрі бігорекції лежить переконання, що власне тіло завжди недостатньо м'язисте, незважаючи на зусилля. Хоча переважно це стосується чоловіків, жінки, особливо в бодібілдингу, також можуть переживати аналогічні симптоми.

Бігорексія часто спричинена комбінацією кількох факторів, у тому числі генетичної схильності, а також психологічних факторів, що сприяють розвитку розладу.

Психологічні фактори, які можуть збільшити ризик розвитку бігорексії, включають перфекціонізм, тривогу, депресію, низьку самооцінку, обсесивно-компульсивні тенденції та негативний досвід, як-от знущання чи інші травматичні події; погані або відсутність стосунків з батьком.

Так само, як і орторексія, формально не є розладом харчування, але за оцінками до 50 % чоловіків-бодібілдерів стикаються з нею. Вона проявляється у спотвореному сприйнятті свого тіла, коли чоловіки відчувають себе надто слабкими і недостатньо мускулистими. Тому вони часто вживають анаболічні стероїди, що може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям.

Ознаки та симптоми

Бігорексія — це назва спортивної залежності, яка була визнана ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) у 2011 році. За відчуття "ситості" після фізичних навантажень відповідають ендорфіни. Якщо більшість людей здатні протистояти ендорфіновій одержимості, то для декого ризик буде реальним, на думку фахівців. Неможливо точно визначити кількість постраждалих людей, оскільки розлад був визнаний недавно, а в певних колах він повністю заперечується.

Немає причин для паніки, якщо ви тренуєтеся у високих дозах. Як і інші розлади, бігорексія має певні симптоми, і не всі спортсмени ним страждають, однак він може проявлятись і у любителів, а не лише у професіоналів.

Чого нам слід остерігатися, щоб захиститися від цієї хвороби, яка належить до групи «неактивних залежностей»? Ось спільна відповідь INSEP (національний інститут спорту) та CREPS (центр ресурсів, експертизи та спортивних результатів) у практичній таблиці, опублікованій для уваги спортивних тренерів:
 — Практика з посяганням на особисте та/або професійне життя, що постійно зростає (брак уваги до роботи, навчання, соціального життя та сім'ї через фізичні вправи);
 — Відчуття неможливості припинити тренування (часті відвідування фітнес-центру або часте займання важкими видами спорту);
 — Поява ознак абстиненції (дистрес, симптоми депресії тощо) у разі раптового припинення практики (відчуття стресу та депресії при відсутності походів у фітнес-центр);
 — Ритуалізація і нав'язливе повторення жестів (часте розглядання себе у дзеркалі для порівняння прогресу збільшення мускулів);
 — Нав'язлива поведінка, пов'язана з фізичним станом, вагою або продуктивністю (часте зважування);
 — Повна зміна способу життя (зосередження на вживанні продуктів з високим вмістом білка, харчових добавок, частого харчування, і, можливо, використання стероїдних стимуляторів для підвищення рівня тестостерону для сприяння росту м'язів);
 — Безрозсудний ризик або бажання завжди розширювати свої межі, ніби «стерти» неприємні емоції, що не пов'язані зі спортом.

Наслідки

М'язова дисморфія призводить до одержимості фізичними вправами та харчуванням. Хворі приділяють надмірну кількість часу та уваги спортивним тренуванням, дієтам та харчовим добавкам. Окрім стероїдів, іноді використовують інсулін, гормон росту, а також інші препарати з анаболічним ефектом[9]. Відомі випадки вживання ветеринарних препаратів (наприклад, тих, що призначені для коней).

Деякі особи з бігорексією фокусуються не лише на м'язовій масі, а й на її рельєфності та мінімальному рівні підшкірного жиру (так звана «м'язова дефініція»). Для досягнення екстремально низького вмісту жиру хворі можуть вдаватися до вживання речовин, що стимулюють ліполіз: кофеїну, ефедрину, амфетамінів, кокаїну та різних інгібіторів апетиту. Такі комбінації є вкрай небезпечними через ризик лікарської взаємодії, порушення засвоєння жиророзчинних вітамінів та критичне навантаження на серцево-судинну систему.

У чоловіків, які зловживають анаболічними речовинами, спостерігаються серйозні фізіологічні порушення: атрофія яєчок (у 20 % випадків), значне зниження кількості сперматозоїдів (90 % випадків), імпотенція, безпліддя, облисіння, розвиток грудних залоз (гінекомастія), біль при сечовипусканні та гіперперплазія простати, яка іноді є незворотною[10].

Інші можливі фізичні наслідки включають: тремор, акне, затримку рідини, вірилізацію (навіть у жінок), біль у суглобах, артеріальну гіпертензію, порушення ліпідного профілю (холестерину), токсичне ураження печінки (включаючи пухлини), появу розтяжок, загострення апное уві сні та травми опорно-рухового апарату. Використання спільних шприців створює високий ризик зараження ВІЛ, гепатитами B і C та іншими гемоконтактними інфекціями[10]. Психічними симптомами можуть бути: неконтрольовані агресивність та гнів; імпульсивність; патологічні ревнощі; маніакальні епізоди; марення (зазвичай про власну вищість або навпаки - неповноцінність); сплутання свідомості; проблеми з концентрацією уваги; сексуальні проблеми.[10]

Припинення вживання анаболічних стероїдів може спричинити синдром відміни та депресивні стани, що сприяє формуванню стійкої фізичної та психологічної залежності[10].

Для візуального збільшення об'єму м'язів особи з бігорексією іноді вдаються до використання силіконових імплантів. У пластичній хірургії такі операції зазвичай проводяться за медичними показаннями для естетичної реконструкції тіла пацієнтів після деформуючих травм (ДТП, укуси тварин) або важких опіків.

Окрему небезпеку становлять ін'єкції препаратів безпосередньо у м'язові групи для створення ілюзії об'єму через їх набрякання. Серед таких засобів виділяють:

  • Есиклен (Esiclene) — діюча речовина формеболон;
  • Синтол (Synthol, Pump N' Pose) — суміш тригліцеридів середнього ланцюга, бензилового спирту та лідокаїну;
  • ADE — вітамінний комплекс для ветеринарного застосування (коні, велика рогата худоба, свині, кролі), що містить надвисокі дози вітамінів А, D і Е.

Слід наголосити, що ці продукти не мають анаболічної дії. Вони призводять до збільшення об'єму за рахунок запалення та наявності стороннього тіла в тканинах, але не збільшують кількість м'язових волокон, силу чи витривалість, створюючи при цьому величезний ризик абсцесів, емболії та некрозу тканин[11].

Групи ризику

Найчастіше на цей розлад страждають чоловіки віком 18–35 років: бодібілдери, професійні спортсмени, рідше — фотомоделі та актори.

Дослідження вказують на існуючий зв'язок між розвитком симптомів м'язової дисморфії та сексуальною орієнтацією. Зокрема, чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), мають підвищений ризик розвитку розладу через вплив внутрішнього гетеросексизму. Це призводить до незадоволення власним тілом через інтерналізацію жорстких стандартів привабливості[12]. Чоловіки, які прагнуть відповідати традиційним ідеалам маскулінності, часто відчувають стрес через невідповідність нав'язаним соціумом стандартам «ідеального» мускулистого тіла[13].

Згідно з опитуванням 2733 чоловіків категорії ЧСЧ, які повідомили про незадоволення своєю зовнішністю, лише один з десяти був задоволений своєю мускулатурою. При цьому незадоволеність м'язовою масою мала значно сильніший негативний вплив на якість життя, ніж переживання щодо відсотка жиру, зросту чи розміру статевого члена[14].

Представники сексуальних меншин також піддаються вищому ризику віктимізації. Страх стати жертвою гомофобного булінгу корелює зі зростанням кількості симптомів м'язової дисморфії, що може виступати як своєрідний захисний механізм («гіпермаскулінізація» тіла заради безпеки)[15].

Жіноча бігорексія

Хоча розлад частіше зустрічається серед чоловіків, випадки одержимості м'язовою масою фіксуються і серед жінок. Окрім прагнення до екстремальних об'ємів мускулатури, вживання гормонів маскулінного характеру (похідних природного або синтетичного тестостерону) призводить до явища вірилізації — появи вторинних та третинних чоловічих статевих ознак.

До основних фізіологічних змін у жінок належать:

  • посилений ріст волосся на тілі за чоловічим типом (зокрема поява бороди);
  • випадіння волосся на голові (андрогенетична алопеція), поява «залисин» або повне облисіння;
  • незворотні зміни статевих органів, зокрема збільшення клітора та зміна структури статевих губ.

Навіть за наявності очевидних та незворотних змін у тілі, бігорексія проявляється як домінантна одержимість: часто жінки не відмовляються від вживання препаратів, ставлячи нарощування м'язової маси вище за власне гормональне та репродуктивне здоров'я[16].

Лікування

Лікування м'язової дисморфії часто ускладнюється через відсутність у пацієнта критики до власного стану (анозогнозія) — переконання, що нав'язливе занепокоєння тілом є нормою або ознакою дисципліни.

Наукові дані щодо специфічних протоколів лікування бігорексії наразі є обмеженими; значна частина інформації базується на описах окремих клінічних випадків. Проте наявні дослідження підтверджують ефективність таких методів:

Пацієнти рідко дотримуються терапевтичного плану, оскільки відчувають ірраціональний страх перед втратою м'язової маси («здуттям»). Крім того, припинення виснажливих тренувань та прийому препаратів часто супроводжується важким синдромом абстиненції та депресією, що змушує хворих повертатися до попереднього способу життя[17][18].

Прогноз для пацієнтів, які не отримують професійної допомоги, залишається несприятливим через високий ризик травматизації, незворотних змін внутрішніх органів та соціальної ізоляції.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Chung, Bryan (2001). Muscle dysmorphia: a critical review of the proposed criteria. Perspectives in Biology and Medicine (англ.). 44 (4): 565—574. doi:10.1353/pbm.2001.0062.
  2. ↑ Phillips, Katharine A. (2009). Understanding Body Dysmorphic Disorder: An Essential Guide (англ.). Oxford University Press. с. 50–51. ISBN 978-0195379402.
  3. ↑ Monaghan, Lee F.; Atkinson, Michael (2014). Challenging Myths of Masculinity: Understanding Physical Cultures (англ.). Ashgate Publishing. с. 86.
  4. ↑ Vigoressia o bigoressia, significato, cause, cura. iDoctors.it (італ.). 15 березня 2021. Процитовано 21 березня 2024.
  5. ↑ Pope, H. G.; Katz, D. L.; Hudson, J. I. (1993). Anorexia nervosa and 'reverse anorexia' among 108 male bodybuilders. Comprehensive Psychiatry (англ.). 34 (6): 406—409. doi:10.1016/0010-440x(93)90066-6.
  6. ↑ Pope, H. G. Jr; Gruber, A. J.; Choi, P.; Olivardia, R.; Phillips, K. A. (1997). Muscle dysmorphia: An underrecognized form of body dysmorphic disorder. Psychosomatics: Journal of Consultation and Liaison Psychiatry (англ.). 38 (6): 548—557. doi:10.1016/S0033-3182(97)71400-2.
  7. ↑ Adonis-Komplex: Süchtig nach Muskeln. focus.de (нім.). 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 23 травня 2022.
  8. ↑ Maier, Moritz Julian; Baviera, A.; Anselmetti, S.; Zauder, R. та ін. (2017). Excessive bodybuilding as pathology? A first neurophysiological classification. The World Journal of Biological Psychiatry (англ.). 20 (8): 626—636. doi:10.1080/15622975.2017.1395070. Процитовано 12 лютого 2026.
  9. ↑ GH - Hormônio do Crescimento. VirtualPsy (порт.). Locaweb. Архів оригіналу за 22 грудня 2010. Процитовано 12 лютого 2026.
  10. ↑ а б в г Ribeiro, Paulo César Pinho; de Oliveira, Pietro Burgarelli Romaneli (2011). Culto ao Corpo: beleza ou doença. Adolescência & Saúde (порт.). 8 (3): 63—69. Процитовано 12 лютого 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Paulo Gentil (3 травня 2004). Óleos para crescimento localizado (Esiclene, Synthol e ADE). GEASE (порт.). Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 12 лютого 2026.
  12. ↑ Brewster, M. E.; Sandil, R.; DeBlaere, C.; Breslow, A.; Eklund, A. (2017). "Do you even lift, bro?" objectification, minority stress, and body image concerns for sexual minority men. Psychology of Men & Masculinity (англ.). 18 (7): 87—98. doi:10.1037/men0000043.
  13. ↑ Kimmel, S. B.; Mahalik, J. R. (2005). Body image concerns of gay men: The roles of minority stress and conformity to masculine norms. Journal of Consulting and Clinical Psychology (англ.). 73 (6): 1185—1190. doi:10.1037/0022-006X.73.6.1185. PMID 16392992.
  14. ↑ Griffiths, S.; Murray, S. B.; Mitchison, D.; Castle, D. (2019). Relative strength of the associations of body fat, muscularity, height, and penis size dissatisfaction with psychological quality of life impairment among sexual minority men. Psychology of Men & Masculinities (англ.). 20 (1): 55—60. doi:10.1037/men0000149.
  15. ↑ Fabris, M. A.; Badenes-Ribera, L.; Longobardi, C.; Demuru, A.; Konrad, S. D.; Settanni, M. (2022). Homophobic bullying victimization and muscle dysmorphic concerns in men having sex with men: The mediating role of paranoid ideation. Current Psychology (англ.). 41 (6): 3577—3584. doi:10.1007/s12144-020-00857-3.
  16. ↑ Kanayama, G.; Pope, H. G.; Cohane, G.; Hudson, J. I. (2003). Risk factors for anabolic-androgenic steroid use among weightlifters: a case-control study. Drug and Alcohol Dependence (англ.). 71 (1): 77—86. doi:10.1016/s0376-8716(03)00070-4.
  17. ↑ Tod, D.; Edwards, C.; Cranswick, I. (2016). Muscle dysmorphia: current insights. Psychology Research and Behavior Management (англ.). 9: 179—188. doi:10.2147/PRBM.S97404. PMID 27536165.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Assunção, S. S. M. (2002). Dismorfia muscular. Brazilian Journal of Psychiatry (порт.). 24 (Suppl 3): 80—84. doi:10.1590/S1516-44462002000700018.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).