YaChudo

Бурлеск

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурлеск (фільм).

Бурле́ск (фр. burlesque від італ. burla, досл. «жарт») — стиль сатиричної літератури, в основі якого лежить навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що створює комічний ефект. Наприклад, «Енеїда» Котляревського на тему однойменної героїчної поеми Вергілія.

Літературні витоки та розвиток

Арабелла Фермор — героїня поеми «The Rape of the Lock»

Це слово вперше з'являється в назві твору «Opere burlesche» Франческо Берні, виданого на початку XVI століття. До друку ці твори широко поширювалися в рукописах. Певний час бурлескні вірші називали poesie bernesca на честь поета. У XVII столітті термін «бурлеск» набув поширення в Італії та Франції, а згодом і в Англії, де ним позначали гротескне наслідування урочистого або зворушливо-патетичного стилю[1]. Ранніми прикладами такого наслідування є сцена з Пірамом і Тісбою в комедії Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі», а також загальне висміювання лицарських романів у п'єсі Френсіса Бомонта й Джона Флетчера «The Knight of the Burning Pestle»[2].

У XVII столітті в Іспанії драматург і поет Мігель де Сервантес висміював середньовічні лицарські романи у своїх численних сатиричних творах. Серед його праць — «Повчальні новели» та «Вісім комедій і вісім нових інтермедій», опублікована 1615 року[3]. Термін «бурлеск» ретроспективно застосовують також до творів Джеффрі Чосера та Вільяма Шекспіра, а також до античної грецької та римської літератури[4].

Від самого початку бурлеск передбачав навмисно комічне наслідування різних стилів, поєднуючи імітацію творчої манери певних авторів і митців з абсурдними описами. У цьому значенні термін часто вживали як синонім понять «пастиш», «пародія», а також жанру «ірої-комічної поеми», поширеного у XVII—XVIII століттях[5]. Бурлеск ґрунтувався на обізнаності читача (або слухача) з предметом висміювання, необхідній для досягнення задуманого комічного ефекту. При цьому передбачався досить високий рівень освіченості авдиторії[6].

У XVII—XVIII століттях бурлеск поділявся на два різновиди. Високий бурлеск — це різновид бурлеску, у якому піднесений літературний стиль застосовувався до буденної або комічно недоречної теми, як, наприклад, у літературній пародії та ірої-комічній поемі. Одним із найвідоміших прикладів високого бурлеску є поема Александра Поупа «The Rape of the Lock», сповнена витонченої іронії, обізнаності зі світськими звичаями та придворної вишуканості[7]. Низький бурлеск, навпаки, передбачав застосування зухвало-глузливого стилю до серйозної теми. Прикладом є поема Семюеля Батлера «Hudibras», у якій зображено пригоди пуританського лицаря засобами сатиричного віршування з використанням розмовної лексики. Додавши до своєї комічної поеми морально-етичний підтекст, Батлер перетворив карикатурні образи на засіб сатиру[8].

У новітній період бурлеск, зберігаючи зв'язок зі своїми літературними витоками, продовжує існувати у формі ревю та скетчів. П'єса Тома Стоппарда «Травесті» 1974 року є прикладом повноформатного драматичного твору, побудованого на традиціях бурлеску[9].

Характерні риси

Основною засадою бурлеску є умисний контраст, розрив між змістом і формою твору, що полягає в невідповідності стилю тематиці. Бурлеск має два різновиди: «низький» і «високий».

«Низький» бурлеск полягає в оповіді про дещо піднесене простою мовою з рясним уживанням повсякденної мови, вульгаризмів, лайливої лексики.

«Високий» бурлеск, або фальшивий епос, полягає у викладі повсякденної тематики підкреслено урочистим стилем. Розвиток бурлеску типово припадає на періоди широкої критики старих суспільних і літературних явищ, коли відчутна закостенілість загальноприйнятих жанрів і стильових канонів.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Fredric Woodbridge Wilson: «Burlesque», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed December 04, 2008), (subscription access) [Архівовано 2008-05-16 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Stanton, p. 50
  3. ↑ Burlesque, MSN Encarta, accessed 18 June 2012
  4. ↑ Baldick, Chris. «Burlesque», The Oxford Dictionary of Literary Terms, Oxford University Press, 2008. Oxford Reference Online. Oxford University Press, accessed 16 February 2011 (необхідна підписка)
  5. ↑ Sanders, p. 291
  6. ↑ Speaight, George. «All froth and bubble», The Times Literary Supplement, 1 October 1976, p. 1233
  7. ↑ Sanders, pp. 290–91
  8. ↑ Hudibras was so popular that it became the subject of parody itself. See Sanders, p. 255.
  9. ↑ Stanton, p. 50; and Hunter, Jim (1982) Tom Stoppard's Plays. London: Faber and Faber, ISBN 0-571-11903-4, pp. 23–33, 141—146 and 237—242

Література

  • Sanders, Andrew (1994). The Short Oxford History of English Literature. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-811201-7
  • Stanton, Sarah and Banham, Martin (1996). Cambridge Paperback Guide to Theatre, Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-44654-9

Посилання


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).