Бурлачка

**Бурлачка**
Бурлачка
	Титульна сторінка першого видання повісті «Бурлачка» І.Нечуя-Левицького
Жанр	соціально-побутова повість
Напрям	реалізм
Автор	Іван Нечуй-Левицький
Мова	українська
Видання	1880
Попередній твір	Кайдашева сім'я (1879)
Наступний твір	Приятелі (1881)
	Цей твір у Вікіджерелах

«Бурла́чка» — соціально-побутова повість українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького, написана 1876 року та вперше надрукована 1880 року.

У повісті відображено процес пролетаризації селян в умовах нової капіталістичної дійсності на прикладі трагічної долі Василини Паляник.

Сюжет

Повість складається із 6 розділів.

Час дії — орієнтовно перше десятиліття після скасування кріпосного права. У селі Комарівка Звенигородського повіту живе сім'я Прокопа Паляника. Через злидні його найстарша дочка — вродлива Василина — змушена працювати «на буряках» у журавського посесора Станіслава Ястшембського.

Запримітивши її красу, панич запрошує дівчину стати у нього наймичкою. Василина, на початку повісті закохана у Василя Кравченка, поступово втрачає до парубка почуття й стає коханкою посесора. Проте Ястшембський вирішує одружитися з панною Броніславою Дембінською, а збезчещена вагітна Василина вимушена піти з маєтку й податися на заробітки у Стеблів.

Невдовзі вона народжує сина, але через гнів на панича скидає немовля зі скелі у Рось. У Стеблеві Василина починає працювати на суконній фабриці, де поступово зближується з іншими бурлаками, разом із якими знаходить розраду в горілці й гулянках.

Знову стати на праведний шлях головній героїні допомагає шляхтич-чиншовик, що працював столярем на фабриках, Іван Михалчевський, за якого вона врешті вийшла заміж.

Закінчується повість зустріччю подружжя з батьками Василини.

Історія видання

Рукопис твору не зберігся.

Нечуй-Левицький закінчив «Бурлачку» на початку 1876 року (в кінці тексту повісті автором зазначено дату «14 лютого 1876»). Проте в умовах посилення цензури (зокрема, через Емський указ) письменник не наважувався видати твір. Відповідне клопотання про дозвіл на друк він порушив лише у червні 1880 року.

Уперше повість надруковано окремою книгою у Києві у 1880 році з цензурними вилученнями (окремі місця у розділі II, де йшлося про навчання Станіслава Ястшембського у білоцерківській гімназії). Відновити зняті цензурою місця немає можливості.

При підготовці наступного видання повісті для першого тому власних творів (вийшов у Санкт-Петербурзі у 1899 році) Нечуй-Левицький суттєво відредагував текст, вніс лексичні та стилістичні правки. Також письменник вилучив або переробив окремі місця твору, проставив дату закінчення.

Для третього видання повісті (у складі другого тому «Повістей та оповідань», що вийшов у Києві у 1905 році) Нечуй-Левицький вніс чимало уточнень, доповнень, лексичних і стилістичних правок у текст 1899 року^[1].

Екранізація

За мотивами повісті знято фільм «Василина» (1927).

Примітки

↑ Іван Нечуй-Левицький (1986). Твори в двох томах. Том 2. Повісті та оповідання. (Серія Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література). Київ: Наукова думка. с. 618—621.

Література

Козинський Леонід (2012). Національна ідентичність української молоді в повісті «Бурлачка» І. С. Нечуя-Левицького. І. Філологічний вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: збірник наукових праць (2): 210—214.
Козинський Леонід. Національна ідентичність української молоді в повісті «Бурлачка» І. С. Нечуя-Левицького. ІІ. https://dspace.udpu.edu.ua/home. Електронний репозитарій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
Козинський Леонід. Національна ідентичність української молоді в повісті «Бурлачка» І. С. Нечуя-Левицького. ІІІ. https://dspace.udpu.edu.ua/home. Електронний репозитарій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
Ярослава Муравецька (2017). Функціонування компонентів візуального в повісті Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка». Журнал «Слово і час» (3): 69—72. ISSN 0236-1477.
Тетяна Сукаленко (2019). Вербальна репрезентація лінгвокультурного типажу «Панна» в художньому дискурсі (PDF). Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Науковий збірник. Серія філологічна (XVI): 96—107. doi:10.32626/2309-7086.2019-16-2. ISSN 2309-7086.
Мелешко В. А. (2024). Повісті Івана Нечуя-Левицького: тематично-формальні збіги (PDF). Журнал «Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського». Серія: Філологія. Журналістика. Том 35 (74) (2, частина 1): 211—219. ISSN 2710-4664.

[1] Іван Нечуй-Левицький (1986). Твори в двох томах. Том 2. Повісті та оповідання. (Серія Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література). Київ: Наукова думка. с. 618—621.

[1]