YaChudo

Будичани

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

село Будичани
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Чуднівська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040610060073447 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Будичани 
Основні дані
Засноване 1628
Колишня назва Сербинівка
Населення 964 (2001)
Площа 3,012 км²
Густота населення 234,1 осіб/км²
Поштовий індекс 13213
Географічні дані
Географічні координати 50°5′10″ пн. ш. 28°3′41″ сх. д. / 50.08611° пн. ш. 28.06139° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		256 м
Водойми р. Будичина
Найближча залізнична станція Чуднів-Волинський
Відстань до
залізничної станції 		12 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв Майдану, 104, м. Чуднів, Житомирський р-н., Житомирська обл., 13201
Староста Каранюк Микола Васильович
Карта
Будичани. Карта розташування: Україна
Будичани
Будичани
Будичани. Карта розташування: Житомирська область
Будичани
Будичани
Мапа
Мапа

CMNS: Будичани у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Будича́ни (до 1946 року — Сербинівка) — село в Україні, у Чуднівській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 964 особи (2001). У 1923—2018 роках — адміністративний центр колишньої Будичанської сільської ради.

Загальна інформація

Розташоване за 4 км від Чуднова та 12 км від найближчої залізничної станції Чуднів-Волинський. Неподалік села знайдено знаряддя праці часів неоліту[1].

Населення

В середині 19 століття парафія налічувала 1 362 вірян, дворів — 172,5[2]. Станом на 1885 рік в селі мешкало 1 201 осіб, налічувалося 114 дворових господарств[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1446 осіб (691 чоловічої статі та 755 — жіночої), з яких 1417 — православної віри[4].

На початку 20 століття — 119 дворів та 1 462 мешканці[5], у 1906 році — 1 628 жителів, дворів — 341[6], у 1923 році — 517 дворів та 2 141 мешканець[7].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 2 226 осіб, з них 1 086 чоловіків та 1 140 жінок; етнічний склад: українців — 2 220, росіян — 1, поляків — 5. Кількість домогосподарств — 505, з них, неселянського типу — 3[8].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 663 особи, дворів — 504[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 240 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 964 особи[9].

Історія

Час заснування — невідомий[8]. У 1628 році належало до забезпечення чуднівського священника, який платив з 10 димів та 12 городів[5]. Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село, що належало київській капітулі, сплачувало 6 злотих і 7,5 грошів до замку та 25 злотих — до скарбу[10].

В середині 19 століття — Сербинівка, село Чуднівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці, за 60 верст від Житомира, 4 версти від Чуднова, де розміщувалася найближча поштова станція та 7 верст від найближчої залізничної станції Вільшанка. З 1843 року функціонувало народне училище. Великі землевласники — спадкоємці генерала Порицького, православні. Дерев'яну церкву збудовано 1803 року, за кошти вірян. При церкві біля 62 десятин переважно глинистої землі. Сусідні парафії — Дідківці (5 верст), Стовпів (3 версти) та в містечку Чуднів (4 версти). На кладовищі була дерев'яна каплиця[2].

Станом на 1885 рік — Сербинівка, колишнє власницьке сільце Чуднівської волості Житомирського повіту Волинська губернії, біля безіменної річки, були церковна парафія, капличка, 2 заїзди, школа[3].

На початку 20 століття — село Чуднівської волості Житомирського повіту, на річці без назви, за 53 версти від Житомира, 4 версти від Чуднова, де була найближча поштова станція. Найближча залізнична станція (Вільшанка) за 7 верст. Належало спадкоємцям генерала Порицького[5].

У 1906 році — село Чуднівської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 58 верст, до волосного центру, міст. Чуднів — 5 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Чуднові[6].

У березні 1921 року, в складі волості, включене до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році увійшло до складу новоствореної Сербинівської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Чуднівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[11]. Відстань до районного центру, міст. Чуднів, становила 4 версти[7].

17 червня 1925 року Чуднівський район передано до складу Бердичівської округи[11]. Відстань від населеного пункту до районного центру, міст. Чуднів, становила 5 верст, окружного центру, м. Бердичів — 36 верст, до найближчої залізничної станції (Чуднів) — 7 верст[8].

На фронтах Другої світової війни воювали 493 селян, з них 235 загинули, 252 нагороджені орденами та медалями. На їх честь в селі споруджено пам'ятник[1].

7 червня 1946 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село отримало назву Будичани, сільську раду перейменовано на Будичанську[11].

В радянські часи розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий обробляв 4 101 га землі, з них 3 062 га — рілля. Господарство спеціалізувалося на птахівництві, вирощувало зернові культури та цукрові буряки. В селі були середня школа, будинок культури, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, відділення зв'язку, ощадкаса, комбінат побутового обслуговування[1].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, увійшло до Бердичівського району, 4 січня 1965 року — до складу Дзержинського району, 8 грудня 1966 року — до складу відновленого Чуднівського району Житомирської області[11].

11 липня 2018 року включене до складу новоствореної Чуднівської міської територіальної громади Чуднівського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].

Відомі люди

  • Цапун Раїса Володимирівна (нар. 1960) — педагог, фольклорист, етнограф, збирачка та виконавиця народних пісень, автор публікацій із традиційної культури.

Примітки

  1. ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Будичани, Чуднівський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 10 грудня 2022.
  2. ↑ а б Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 127. Процитовано 10 грудня 2022.
  3. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 207. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ а б в 1.) Serbinówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 576. (пол.)
  6. ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 20. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2022.
  7. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 153. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
  8. ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 124-125. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
  9. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 11 грудня 2022. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2021-09-04? (довідка)
  10. ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (польська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 128. Процитовано 10 грудня 2022.
  11. ↑ а б в г Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 214, 524, 546. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
  12. ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
  13. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).