YaChudo

Буданів

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

село Буданов
Герб Буданова Прапор Буданова
Буданов
Буданов
Буданов
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ UA61060010040011895 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Буданів 
Основні дані
Засноване 1549
Населення 1634
Площа 4,702 км²
Густота населення 347,51 осіб/км²
Поштовий індекс 48154
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°9′53″ пн. ш. 25°42′12″ сх. д. / 49.16472° пн. ш. 25.70333° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		243 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру 		20 км
Найближча залізнична станція Деренівка
Відстань до
залізничної станції 		15 км
Місцева влада
Адреса ради 48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Буданов. Карта розташування: Україна
Буданов
Буданов
Буданов. Карта розташування: Тернопільська область
Буданов
Буданов
Мапа
Мапа

CMNS: Буданів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Знак при в'їзді в село
Статуя Святого Миколая
Будинок культури
Річка Серет біля села
Вигляд на село
Церква Святого Великомученика Григорія
Костел
Дзвіниця костелу
Єврейське кладовище

Буда́нів (до 1946 — Будзанів) — село в Україні, у Білобожницькій сільській територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Буданівської сільської ради, якій було підпорядковане також село Папірня.

У 2002 році населення становило 1724 особи[1].

Історія

дідич містечка Станіслав Антоній Щука

Археологічні розвідки

Поблизу Буданова виявлено поселення трипільської та давньоруської епох, знайдено римські монети ІІ століття нашої ери. В урочищі Креміння, під лісом Липник розташоване поселення трипільської культури. На поверхні зібрано уламки кераміки, крем'яні і кам'яні вироби. Під час розкопок виявлено рештки жител, у яких знайдено уламки розписної кераміки та крем'яні знаряддя. Розвідка В.Деметрикевича у 1890-х роках. Матеріал зберігається у Краківському археологічному, Львівському історичному та Тернопільському обласному краєзнавчому музеях[2][3].

Ранній період

Вперше згадується у 1549 році, коли король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичці Катерині із Золотників (або на Золотниках), дружині шляхтича, галицького войського[4] Якуба Будзановського заснувати на теренах дідичного[5] села Скомороше (або Скоморохи) міста з назвою Бодзанів (Скоморохи залишилися, містечко почали будуватися трохи північніше). Згідно пізнішої легенди, село, котре дало початок місту Бодзанову (Будзанову), було засноване пастухами, назва походила від виду сиру (будз[6]). Шляхтичі Бодзановські (або Будзановські, гербу Самсон[7]), за даними польських дослідників, походили з Куявії в Польщі.[4]

Власником міста був войський львівський шляхтич Марцін Вільчек (?—1583), який в 1570-х роках сприяв переселенню до знищеного кримськими татарами міста частини мешканців своїх поселень у Мазовії. В останніх роках XVI — на початку XVII ст. місто належало Тарановським (зокрема, 1606 року шляхтичу Анджею Тарановському); пізніше перейшло у власність Ходоровських (1614 року співвласником був Лукаш Ходоровський; 1625 року — Шимон Ходоровський, ймовірно, син львівського стольника Шимона Ходоровського, який був одружений з Ельжбетою Тарановською — представницею роду Тарановських, тодішніх власників Будзанова). 1631 року Ян та Марцін Ходоровські продали місто із замком, їхніми околишніми селами Александрові Сененському (сину Даніеля Сененського та Ельжбети Тарновської[8]); пізніше місто належало Лєвочинським. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. місто мало майстрів — представників 21 ремесла.[9]

Гористий рельєф місцевості приваблював поселенців. На одному з пагорбів близько 1550 р. галицьким воєводою[джерело?] був побудований дерев'яний замок. На початку XVII ст. власники Будзанова збудували на місці старого дерев'яного замку кам'яну фортецю. Восени 1648 року міщани-українці взяли участь у повстанні проти польської шляхти (цього, також 1651 років місто було знищене, замок здобутий, пограбований[10]). Власником міста був Томаш Лужецький (пол. Tomasz Łużecki, за нього замок був відбудований), який керував невдалою обороною замку під час турецько-татарського нападу 1672 року. Після нападу турків у 1675 р. замок перебував у стані руїни (зокрема, три з чотирьох міських брам були зруйновані[10]).

На початку XVIII ст. місто стало власністю Станіслава Антонія Щуки — секретаря короля Яна III Собеського, учасника битви під Віднем 1683 року, підканцлера литовського з 1699 року, потім — радника короля Августа ІІ. Новий дідич сприяв переселенню ремісників з Білгораю, який купив у 1693 році, а 1705 року дав згоду на утворення в місті п'яти цехів (шевського, кушнірського, ситарського, горнецького, різницького). Після нього місто перейшло до Потоцьких гербу Срібна Пилява; 1743 року Евстахій Потоцький видав грамоту-привілей, у якій було визначено права мешканців Будзанова. 1765 року коштом Евстахія Потоцького (львівського старости, сина Єжи Потоцького — старости тлумацького[11] та дружини Марії з Концьких (Контських) замок був частково відбудований, його західне крило перебудоване на костел. 1771 року була епідемія чуми, від неї помер латинський парох о. Ян Цьвіклінський (пол. Jan Ćwikliński).

У XVIII столітті місто відродилося — в цей час щороку у ньому відбувалося 12 ярмарків.

Австрійський період

Герб міста австрійського періоду

1780 року права Будзанова підтвердив дідич Йоахім Кароль Потоцький (староста теребовельський[12]). 1802 року Міхал Бобровський на ліцитації судовій купив права на Будзанів, села Вербівець, Ласківці, Косів; скасував права цехів, гарантовані попередніми власниками, що спричинило тривалі судові суперечки. 1817 року: права міщан підтвердили сини Міхала Бобровського — Антоній Міхал; руїни опустілого замку були передані місцевому латинському пароху. В 1830-х роках місто належало Скаржинським, у першій половині XIX ст. Александру Перекладовському, потім його спадкоємцям, які 1870 року виставили маєток на публічну ліцитацію.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Буданівського повііту Чортківського округу[13].

Наприкінці XIX ст. місто було власністю Владислава Баворовського, у XX ст. Єжи Баворовського. У 1880 році був 4661 мешканець, садиби суду повітового, нотаріяту, уряду поштового.[14]

1889 року було засновано ткацьку школу. 1900 року населення становило 5601 особа.

Польський період

В 1930-х роках Будзанів мав розвинуту міську структуру (пошту, переговорний пункт (розмовниця телефонна), інституцію кредитову, 2 готелі, 2 ресторани).[14] До 1939 року у містечку діяли товариства «Сокіл» (1903), «Просвіта», «Луг», а також народний дім.

Радянський період

1940 року радянська влада надала Буданову статус села, було утворено Буданівський район з центром у Буданові, що 1959 року ввійшов до складу Теребовлянського району.

Після приходу других «совітів» влада організувала так званий «істрєбітєльний батальйон», у котрому служило 40-60 поляків.
Від січня до березня 1944 року місто було кілька разів атаковане загонами УПА, польська оборона концентрувалась в замку.[14]

У 1954—1955 рр. в селі діяла національно-патріотична організація «Молода Україна» під керівництвом В. Крушельницького.

24 квітня 1959 року створена Буданівська лукомеліоративна станція відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 573 та наказу Головного управління водного господарства при Раді Міністрів УРСР від 05.05.59 р. № 7[15].

Період незалежності

26 травня 2019 року відбулася офіційна церемонія відкриття пам'ятника Сомі Моргенштерну (скульптор Володимир Цісарик).[16]

До 19 липня 2020 р. Буданів належав до Теребовлянського району[17].

З 26 листопада 2020 р. Буданів належить до Білобожницької сільської громади.[18]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади[19].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[17].

З лютого 2022 р. діє волонтерський центр[20][21].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610816, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2413 осіб, з яких 1097 чоловіків та 1316 жінок[24].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1764 особи[25].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:

Мова Відсоток
українська 99,20 %
російська 0,43 %
польська 0,37 %

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Буданові:

  • бабуля (згрубіла назва баби);
  • глицє (велика голка);
  • граса (вила з тупими кінцями (кульками), якими насипають картоплю);
  • дзядзьо (дід);
  • дідуля (згрубіла назва діда);
  • завізно (переповнено, скупчено);
  • заселити (просунути у вузький отвір, наприклад нитку в голку);
  • затильник (задня дошка короба воза);
  • мамуля (згрубіла назва мами);
  • мамця (пестлива назва мами);
  • моравка (дерен);
  • мороз з вочима (сильний мороз);
  • татура (згрубіла назва тата);
  • чинити (наповнювати, начинювати (кишку), виготовляючи ковбасні вироби)
  • шкробати (чистити молоду картоплю).

Символіка

Затверджений 25 березня 1999 р. рішенням № 17 III сесії сільської ради XXIII скликання[27][28][29].

Автор — Андрій Гречило.

Герб

Австрійський

Герб австрійського періоду виглядав так: у розтятому синьому щиті в першій частині — срібний трираменний патріарший хрест без правої частини нижнього рамена (герб графів Потоцьких — «Пилява»), у другій — повстаючий золотий лев на срібній хмарі або горі (імовірно герб Чарнецьких — «Лев»). Дані про герб збереглися в колекції львівського архівіста межі XIX—XX ст. Франца Ковалишина (ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 137. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 24).

Сучасний

У синьому полі срібна кам'яна стіна з вежею, на якій виникає золотий лев із золотим мечем у лапах. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.

Фортечна стіна вказує на причину виникнення Буданова та його стратегічне значення як укріпленого містечка з оборонним замком. Золотий лев із мечем відображає героїзм мешканців у боротьбі з різними завойовниками.

Прапор

Квадратне полотнище, горизонтально розділене зубчастим січенням (у 5 виступів) на дві частини, у верхній синій виходить жовтий лев із жовтим мечем у лапах, нижня частина біла (відстань від нижнього краю полотнища до нижнього краю січення становить 1/4 сторони прапора).

Мікротопоніми

Назви місцевостей села та околиць[30]:

  • поля:
    • Вододівка,
    • Голодний Горб,
    • Драбова,
    • Кремінна,
    • Сапушна,
  • ліс Букшин,
  • яр Перейма.

Поширені прізвища

Бойко, Бігорай, Біль, Бородайко, Бугарешта, Дюк, Закордонець, Кершко, Копогриз, Кучма, Литвин, Ласконь, Моронг, Москалик, Расяк, Сак, Шкрибайло, Сушко, Татарчук, Цвігун, Чабан, Шозда[30], Юрчишин.

Буданівська синагога у 2022

Релігія

Костел Воздвиження Всечесного Хреста
Буданівський замок
Вид на замок з повітря
Пам'ятник дівчинці, що загинула від удару блискавки

Пам'ятки

У Буданові, поруч з Будинком культури, є кладовище радянських воїнів. На кладовищі — 42 могили, з яких 29 — братські, 12 — індивідуальні. При вході пам'ятник — скульптура воїна на постаменті[33]. Встановлений 1970 року. Скульптор Михайло Кордіяка, архітектор І. Тимчишин.[34] У 1968 було споруджено пам'ятник воїнам-односельчанам, полеглим у німецько-радянській війні, 1990 року насипано символічну могилу з написом «Вічна слава Героям!», встановлено 3 меморіальні дошки воїнам-інтернаціоналістам.

На Замковій горі, на одній з могил донедавна стояв дерев'яний хрест, на якому була таблиця з написом: «Тут поховані оборонці віри від турків і татар (1575 p.)».

Соціальна сфера

Буданівська школа

У селі діють загальноосвітня школа I—III ступенів[35][36], з 1959 професійне технічне училище, будинок культури, бібліотека, дошкільний заклад освіти, ветеринарна лікарня, психіатрична лікарня, цегельня, 3 кар'єри, селянська спілка.

Відомі люди

Народилися

  • Валер'ян Серватовський (1810—1890) — ксьондз, пробощ парафії Всіх святих (Краків), письменник[37];
  • Валеріан Сербенський (1865—1948) — лікар, випускник Ягеллонського університету, секретар і президент Товариства взаємодопомоги студентів Ягеллонського університету.
  • Соломон Морґенштерн (1890—1976) — німецькомовний письменник;
  • Станіслав Заморський (1895—1971) — член Армії Крайової, Праведник народів світу.
  • Лі Страсберг (1901—1982) — видатний американський актор і театральний педагог;
  • Шимон Кіммель (1904–?) — доктор права, юрист, генерал.
  • Міхал Левандовський (1909—1983) — польський римо-католицький священик.
  • Цвігун Іван (1920—1946) — командир боївки Буданівського районного проводу ОУН, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу;
  • Юзеф Сквіржинський (1921—1989) — польський фізик і математик.
  • Божена Кінаш-Міколайчак (1936—2023) — польська співачка (ліричне сопрано), солістка Бидгощанської опери та оперети у 1962—1965 роках, Великого театру у Варшаві (1965—1974 та 1977) та західнонімецьких опер.
  • Стадник Олександр Михайлович (1962) — український громадсько-політичний діяч.
  • Шкрибайло Роман Іванович (1974—2022) — український військовик учасник російсько-української війни[38][39].

Пов'язані з Будановом

Навчалися

Перебували

Почесні громадяни Будзанова

Див. також

Примітки

  1. ↑ «Тернопільський Енциклопедичний Словник». — Т. І. — С. 191.
  2. ↑ Археологічні пам'ятки Української РСР. — К. : Наукова думка, 1966. — С. 310.
  3. ↑ Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // МИА. — М. : Наука, 1961. — № 84. — С. 6. (рос.)
  4. ↑ а б Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 33.
  5. ↑ тобто такого, що перебувало у спадковій власности
  6. ↑ Що таке будз. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 7 серпня 2013.
  7. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 321. (пол.)
  8. ↑ Sienienscy (01) [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. ↑ Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 33—34.
  10. ↑ а б Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 34.
  11. ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  12. ↑ Potoccy (03) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.128.
  14. ↑ а б в Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 35.
  15. ↑ Історична довідка | Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області (укр.). Процитовано 13 липня 2026.
  16. ↑ Тернопіль сьогодні: Відкрито пам'ятник Сомі Моргенштерну. Тернопіль сьогодні. понеділок, 27 травня 2019 р. Процитовано 30 вересня 2022.
  17. ↑ а б Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  18. ↑ Габруський, Л. На Чортківщині ОТГ провели свої перші сесії // Голос народу. — 2020. — № 49 (3 грудня). — С. 2. — (Життя громад).
  19. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  20. ↑ "Гартовані" ч.17 Буданівські волонтери (укр.), процитовано 30 вересня 2022
  21. ↑ У Білобожницькій громаді відзнято й презентовано в YouTube три сюжети про волонтерську місію. Чортків.City (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  22. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  25. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  26. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  27. ↑ Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  28. ↑ Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (XIV — І пол. XX ст.).
  29. ↑ Гречило А., Герби та прапори міст і сіл України. — Львів, 2004. — Ч. 1. — С. 37.
  30. ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  31. ↑ [1] [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — S. 115. (пол.)
  32. ↑ Ostrowski Jan K. W kręgu mistrza Pinsla: W związku z wystawą w Olesku i we Lwowie [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.] // Folia Historiae Artium. — 1990. — № 26. — S. 151. (пол.)
  33. ↑ Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  34. ↑ Михайло Кордіяка. Кераміка. Каталог / автор-упорядник О. М. Голубець. — Львів, 1989.
  35. ↑ "Гартовані" ч.143 "Знання під час війни у Буданові" (укр.), процитовано 16 жовтня 2022
  36. ↑ "Гартовані" ч.144 Тривога у школі (укр.), процитовано 16 жовтня 2022
  37. ↑ Irena Homola-Skąpska. Serwatowski Walerian / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: PAN, 1996.— Tom XXXVI/4, zeszyt 151.— S. 336—339. (пол.)
  38. ↑ Понад 2 роки вважався зниклим безвісти — на війні загинув житель села Буданів Роман Шкрибайло - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 21 липня 2024.
  39. ↑ ПОНАД 2 РОКИ ВВАЖАВСЯ БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИМ: НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ ЖИТЕЛЬ СЕЛА БУДАНІВ РОМАН ШКРИБАЙЛО. bilobozhnicka-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 2 лютого 2026.
  40. ↑ Red. Baworowski Jerzy hr. (1870—1933) // Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— S. 367—368. (пол.)

Джерела

  • Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 508 s., 806 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  • Budzanów, os, przedtem mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 273. (пол.) — S. 273. (пол.)
  • Budzanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 446. (пол.) — S. 446. (пол.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).