Бубнівщина
| село Бубнівщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Линовицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080070030013053 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1694 |
| Перша згадка | 1694 (332 роки)[1] |
| Населення | 311 |
| Площа | 2,219 км² |
| Густота населення | 140,15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17593 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°24′12″ пн. ш. 32°16′44″ сх. д. / 50.40333° пн. ш. 32.27889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
124 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Линовиця, вул. Шевченка, буд. 1 |
| Карта | |
  Бубнівщина | |
 Бубнівщина | |
| Мапа | |
| |
Бубнівщи́на — село в Україні, у Линовицькій селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 311 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Бубнівщинська сільська рада.
При розкопках там були знайдені схрони зброї, провізії, одягу та потайні ходи, що ведуть до Прилук, а деякі в бік Києва.
Ще збереглися Шведські могили (високі кургани за селом) як відгомін далекої битви. Під час війни з Москвою 1708—1709 (за переказами старожилів) було зруйновано село Розсош, яке містилося за 4 км від сучасного села. Про існування Розсоші свідчать уламки посуду, жорна і багато іншого. Урочище Коничове відоме й тим, що взимку люди їхали до лісу кіньми, а в ліс чомусь коні боялись іти. Тож далі їздові змушені були іти пішки та вести коней.[джерело?]
Історія
Перша згадка про Бубнівщині у документах — 1694 рік.[2]
Після 1781 року належало до Пирятинського повіту спочатку Чернігівського намісництва, а з часом до Полтавської губернії.[3]
У 18 сторіччі було приписане до Георгіївської церкви[3][4] у Білошапках.
Найдавніше знаходження на мапах — 1812 рік.[5]
У 1859 році у селі казенному Бубнівщина була церква та 170 дворів, де жило 1376 осіб.[6]
У 1911 році в селі Бубнівщина була Миколаївська церква, земська та церковно-парафіївська школи та жило 2444 особи.[7]
У 1926 — село Березоворудського району Прилуцької округи, 2908 жит.[8]. З 1935 - в складі Яблунівського району.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Линовицької селищної громади.[9]
19 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Прилуцького району, село увійшло до складу новоутвореного Прилуцького району Чернігівської області[10].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 740584, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 130 виборців, явка 58,46 %, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 36,84 %, за «Слугу народу» — 21,05 %, за Радикальну партію Олега Ляшка — 19,74 %[11]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Коровченко (самовисування) — 44,74 %, за Олену Шинкаренко (Радикальна партія Олега Ляшка) — 18,42 %, за Романа Борсука (самовисування) — 10,53 %[12].
Пам'ятки
- Братська могила радянських воїнів, які загинули при обороні села у вересні 1941 р.;
- Могила А.Е. Бурдюги — голови колгоспу, закатованого фашистами в 1943 р.;
- Могила активіста села М. Степаненка, розстріляного фашистами в 1943 р.;
Особистості
У селі народилися:
- Брацун Микола Іванович — радянський скульптор-монументаліст.
- Мороз Данило Юхимович — радянський артилерист, Герой Радянського Союзу;
- Носко Петро Васильович — український живописець.
Див. також
Примітки
- ↑ УРЕ. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 11 травня 2019.
- ↑ Бубновщина, Прилукский район, Черниговская область -=- Бубнівщина, Прилуцький район, Чернігівська область. igsu.su. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 90, 517 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 260 з 562.
- ↑ Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическимперечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 210, Чернігівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 210, Чернігівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).