YaChudo

Брянське

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

село Брянське
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Плодівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020350020055481
Облікова картка Брянське 
Основні дані
Населення 902
Поштовий індекс 98411
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°51′59″ пн. ш. 33°48′13″ сх. д. / 44.86639° пн. ш. 33.80361° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради с. Плодове, вул. Леніна 58
Карта
Брянське. Карта розташування: Україна
Брянське
Брянське
Брянське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Брянське
Брянське
Мапа
Мапа

CMNS: Брянське у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бря́нське (до 1948 року — Кочка́р-Елі́, крим. Qoçqar Eli) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Плодівській сільській раді.

Опис

Площа села становить 84,2 гектара. На 2009 рік у Брянському нараховувалося 320 дворів, де проживало 969 осіб. Раніше тут розташовувалося одне з відділень винрадгоспу «Плодівський». Наразі в селі функціонує селянсько-фермерське господарство «ТАЛ».

У населеному пункті діють дитячий садок комбінованого виду «Берізка», фельдшерсько-акушерський пункт, мечеть «Кочкар-Елі джамісі».

Село має автобусне сполучення з Сімферополем.

Назва

Історична назва села Кочкар-Елі, означає в перекладі з кримськотатарського «бараняча місцевість» (qoçqar — баран, el — місцевість, край). Сучасну назву було нав'язано радянською адміністрацією у 1948 році після депортації кримськотатарського народу з метою знищення історичної топоніміки півострова.

У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути історичну назву Кочкар-Елі.[1]

Географія

Брянське розташоване в північно-західній частині району, у нижній течії річки Альми, на лівому схилі долини, у гирлі маловодої балки Сакав. До Бахчисараю і Сімферополя відстань від села по Альмінській долині приблизно однакова — близько 32 кілометрів, через піднесеність Яшлав Зовнішнього пасма Кримських гір до райцентру — 23 км; залізнична станція Поштова за 15 кілометрів.

Сусіднє село Каштани практично на іншому березі річки, Дорожнє — в 700 метрах вище по долині. До берега моря (село Піщане) близько 18 кілометрів. Висота над рівнем моря 81 м[2].

Історія

Недалеко від села, на правому березі балки Сакав, розташований пізньоскіфський могильник «Заяче», що представляє великий некрополь з різними типами похоронних споруд: ґрунтових могил і склепів в скельних печерах[3].

Кримське ханство

Документальних згадок Кочкар-елі часів Кримського ханства доки не виявлене, з Камерального Опису Криму 1784 року відомо, що село входило в Бакчисарайське каймаканство Бакчесарайського кадилику[4].

Російська імперія

Після анексії Криму Російською імперію 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[5]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[7], Кочкар-елі адміністративно включили до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.

Східна частина Брянського, колишнє село Балки

У Відомостях про усі селища, у що Сімферопольському повіті. 1805 року в селі записані 15 дворів, у яких проживало 58 кримських татар[8]. На карті 1817 року село вже не позначене[9].

У 1829 року, після волосної реформи, Кочкар-елі приписали до Мангушської волості того ж повіту[10]. На карті 1842 року село позначили умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»[11] — мабуть, скорочення населення пов'язане з неодноразовими еміграціями в XIX столітті кримських татар в Османську імперію через політику російської адміністрації[12].

Зростання населення відмічене до 1865 року — в складеному за результатами VIII ревізії «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». у Кочкар-елі записані 19 дворів, 98 жителів і мечеть[13], на карті 1865 року — 15 дворів[14].

У опублікованих в Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889р результатах Х ревізії 1887 року в селі проживало 146 жителів в 32 дворах[15] (на карті 1890 року — 30 дворів з кримськотатарським населенням[16]).

Після земської реформи 1890 року[17] село віднесли до Тав-Бадракської волості. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Кочкар-ель, що входило у Біюк-Яшлавське сільську громаду, було 95 жителів, на власній землі, в 16 домогосподарствах[18].

За Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в селі проживало 105 жителів в 18 дворах[19].

У «Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р». Кочкар-Ель записаний вже як село[20].

За новим адміністративним поділом, згідно з переписом 1926 року, Коджук-елі відносився до Бій-елінської сільради Сімферопольського району[21], населення було 243 жителі, а до початку війни наближалося до трьох сотень. До 1940 року сіло, разом з сільрадою, перепідпорядкували Бахчисарайському району[22].

Після звільнення Криму, по Постанові ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[23], усі кримські татари були депортовані в Центральну Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей Росії[24].

18 травня 1948 року, Кочкар-Елі перейменували у Брянське[25].

Україна

У серпень 1954 року була ліквідована Брянська сільрада і приєднана до Плодовської сільської ради[26]. На початку 1960-х років до Брянського приєднали сусіднє село Балки[27].

З лютого 2014 року в російській окупації.

Динаміка чисельності населення

  • 1805 — 58 чол. (всі кримські татари)
  • 1864 — 98 чол.
  • 1887 — 146 чол. (всі кримські татари)
  • 1926 — 243 чол. (всі кримські татари)
  • 1939 — 265 чол.
  • 1989 — 793 чол.
  • 2001 — 902 чол.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, рідною мовою мешканці села назвали:

  • російську — 67,18 %;
  • кримськотатарську — 27,16 %;
  • українську — 3,77 %;
  • інші мови — 0,11 %.

Примітки

  1. ↑ Повідомлення про оприлюднення проєкту Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим».{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Погода в селі Брянське. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
  3. ↑ Поселення: топографія, типи і фортифікація поселень. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 28 липня 2011. [Архівовано 2015-07-07 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 28 липня 2011.
  5. ↑ Адміністративно-територіальне ділення Криму[недоступне посилання з травня 2019]
  6. ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
  7. ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
  8. ↑ ИТУАК, т.26, стр.86 Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 28 липня 2011.
  9. ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим. 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
  10. ↑ «Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 року
  11. ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Съемка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р.»[недоступне посилання з травня 2019]
  12. ↑ Сейдаметов Э. Х. Еміграція кримських татар в XIX–XX вв (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
  13. ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.стор. 17.
  14. ↑ Захід.gif «Карта Таврійської губернії за рекогносцируванню, 1865 року, лист 12»[недоступне посилання з червня 2019]
  15. ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889 р.[недоступне посилання з травня 2019]
  16. ↑ Карта Криму 1892 р. Азек-Булганак[недоступне посилання з червня 2019]
  17. ↑ Веселовський. Історія земства (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2012. Процитовано 28 липня 2011. [Архівовано 2012-01-05 у Wayback Machine.]
  18. ↑ 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 рік, стор. 70. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 28 липня 2011. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1900 рік. стор. 126. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 28 липня 2011. [Архівовано 2012-06-16 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 268. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
  21. ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 348. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
  22. ↑ РРФСР — 1940 р. стор. 388. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
  23. ↑ Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 28 липня 2011. [Архівовано 2 червня 2010 у Wayback Machine.]
  24. ↑ 1944.html Про переселення колгоспників в райони Криму[недоступне посилання з травня 2019]
  25. ↑ Указ Президії Верховного Совєта РРФСР від 18 травня 1948 року. Архів оригіналу за 8 жовтня 2010. Процитовано 28 липня 2011.
  26. ↑ Село Плодове[недоступне посилання з червня 2019]
  27. ↑ Кримська обл. — 1968 р. стр.115. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2011.

Посилання

  1. ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).