Брюно Шейру

Бруно Шейру
Особисті дані
Народження	10 травня 1978 (48 років)
	Сюрен, Франція
Зріст	185 см
Громадянство	Франція
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1986–1994 1994–1997 1997–1998	«Расінг» (Париж) «Ланс» «Лілль»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1998–2002 «Лілль» 96 (28) 2002–2006 «Ліверпуль» 31 (2) 2004–2005 →  «Марсель» 19 (1) 2005–2006 →  «Бордо» 26 (1) 2006–2010 «Ренн» 93 (7) 2010 «Анортосіс» 7 (1) 2010–2012 «Нант» 41 (1) 2014–2015 «Булонь-Біянкур» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2002–2004 Франція 3 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бруно Шейру (фр. Bruno Cheyrou, нар. 10 травня 1978, Сюрен) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Лілль» та «Ліверпуль», а також національну збірну Франції.

Народився 10 травня 1978 року в місті Сюрен. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Расінг» (Париж) та «Ланс», а в 1997 році приєднався до «Лілля». 24 жовтня 1998 року дебютував за команду у Лізі 2. Вже в сезоні 1999/00 допоміг команді вибороти підвищення у класі, вийшовши до Дивізіону 1. Після цього у складі «Лілля» Шейру провів два успішні сезони в еліті. У чемпіонаті 2000/01 він зіграв 28 матчів і забив 6 голів, а його клуб сенсаційно фінішував третім, здобувши право виступати у Лізі чемпіонів. У сезоні 2001/02 Шейру відіграв 27 матчів і відзначився 11 голами — це була його найрезультативніша кампанія. Він також дебютував у єврокубках: у Лізі чемпіонів та Кубку УЄФА, де «Лілль» зумів вибити «Фіорентину» і лише у 1/8 фіналу поступився «Боруссії» (Дортмунд). Виступи Шейру привернули увагу провідних європейських клубів. Особливої слави йому додав гол у ворота «Манчестер Юнайтед» у Лізі чемпіонів. Загалом за чотири сезони взяв участь у 96 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Лілля», був основним гравцем команди.

Влітку 2002 року Шейру перейшов у «Ліверпуль». Тодішній наставник «червоних» Жерар Ульє назвав його «новим Зіданом»^[1], але очікувань Брюно не виправдав. У першому сезоні він провів 29 матчів у всіх турнірах, але забив лише один гол — у ворота «Спартака» (Москва) у Лізі чемпіонів^[2]. У сезоні 2003/04 він став більш помітним, зокрема забив переможний м'яч проти «Челсі» на «Стемфорд Бридж»^[3] та двічі відзначився у Кубку Англії проти «Ньюкасл Юнайтед» (2:1)^[4]. Загалом за «Ліверпуль» провів 48 матчів у всіх турнірах, забивши 5 голів^[5]. З приходом у 2004 році Рафаеля Бенітеса Шейру став «зайвим» у команді. Через це він був відданий в оренду спершу в «Марсель» на сезон 2004/05, де провів 20 матчів і забив 1 гол, а потім у «Бордо» на сезон 2005/06. У «Бордо» під керівництвом Рікардо Гомеса він провів дуже сильний сезон, допомігши команді стати віцечемпіоном Франції, але клуб не викупив його контракт.

У 2006 році Шейру підписав контракт із «Ренном», де він поступово став одним із лідерів команди, виконував функції віце-капітана. Вже у першому сезоні допоміг клубу зайняти 4-те місце в Лізі 1 і кваліфікуватися до Кубка УЄФА. Загалом провів у «Ренні» три з половиною роки.

У січні 2010 року перейшов до кіпрського «Анортосіса», але пробув там лише пів року, після чого влітку 2010 року підписав контракт із «Нантом»^[6], де став капітаном команди і у сезоні 2010/11 провів 36 матчів. У наступному сезоні втратив місце в складі, і керівництво клубу запропонувало йому поступову перекваліфікацію у спортивного функціонера^[7]. 13 січня 2012 року Шейру провів свій останній матч проти «Анже» (2:1), а 14 лютого оголосив про завершення кар'єри^[8].

З 2014 року він грав за аматорську команду «Булонь-Біянкур», з якою виграв Аматорський чемпіонат Франції 2 (п'яту французьку лігу) у 2015 році.

21 серпня 2002 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Франції у товариському матчі проти Тунісу (1:1). Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 3 матчі, але закріпитися в національній команді не зумів^[9].

 Статистика матчів і голів за збірну —  Франція

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
21-8-2002	Радес	Туніс	1 – 1	Франція	товариський матч	-	75'
12-10-2002	Сен-Дені	Франція	5 – 0	Словенія	Відбір до ЧЄ 2004	-	87'
28-5-2004	Монпельє	Франція	4 – 0	Андорра	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	3		Голів	0

Подальша діяльність

Після завершення кар'єри футболіста у 2012 році Шейру став телевізійним експертом каналу beIN Sports^[10], де коментував матчі Серії А, Ліги чемпіонів, Ліги Європи, Ліги 1, а також великі міжнародні турніри (Євро-2012, ЧС-2014, Кубок Америки-2015).

Він закінчив першу програму UEFA Executive Master for International Players, яка готує колишніх футболістів до роботи на керівних посадах. Успішно завершивши цей курс, він закінчив CDES у Ліможі наприкінці листопада 2017 року, а серед його однокурсників були Ерік Абідаль, Жуніньйо та Патрік Мюллер.

У листопаді 2017 року призначений директором спортивного розвитку жіночої команди «Парі Сен-Жермена»^[11]. У травні 2020 року він залишив клуб^[12] і вже за кілька днів став керівником відділу селекції в «Ліоні»^[13]. Обіймав цю посаду до кінця 2023 року, після чого у січні 2024 року оголосив про вихід із структури OL Groupe^[14].

Особисте життя

Дружина — Констанс, у пари є син (нар. 2007). Має молодшого брата, Бенуа Шейру, який також став футболістом.

Примітки

1. ↑ Houllier - Cheyrou can be our Zidane. Liverpool FC (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 23 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
2. ↑ Liverpool trounce Spartak. bbc.co.uk. 2 жовтня 2002. Процитовано 23 вересня 2025.
3. ↑ Chelsea 0-1 Liverpool. bbc.co.uk. 7 січня 2004. Процитовано 23 вересня 2025.
4. ↑ Liverpool 2-1 Newcastle. bbc.co.uk. 24 січня 2004. Процитовано 23 вересня 2025.
5. ↑ Liverpool FC — Bruno Cheyrou. www.liverpoolfc.com (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
6. ↑ - Transfert : Bruno Cheyrou rejoint le FC Nantes. FR (фр.). Процитовано 23 вересня 2025.
7. ↑ FC Nantes. Fin de carrière pour Bruno Cheyrou ?. Ouest-France.fr (fr-FR) . 17 січня 2012. Процитовано 23 вересня 2025.
8. ↑ Dev, Paul. France Football, toute l'actualité du football et du Ballon d'Or. France Football (фр.). Процитовано 23 вересня 2025.
9. ↑ BRUNO CHEYROU. www.fff.fr. Процитовано 23 вересня 2025.
10. ↑ LOISEL, Franck. [Infos TV] BeIN Sport dévoile les noms de ses 11 consultants foot ! - Sport TV. Sport TV (fr-FR) . Процитовано 23 вересня 2025.
11. ↑ à 12h01, Par F. GI Le 14 novembre 2017 (14 листопада 2017). Le PSG officialise l’arrivée de Bruno Cheyrou comme directeur sportif des féminines. leparisien.fr (fr-FR) . Процитовано 23 вересня 2025.
12. ↑ Bruno Cheyrou quitte le Paris Saint-Germain. PSG.FR (fr-FR) . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 23 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
13. ↑ Bruno Cheyrou nouveau Responsable du recrutement. www.OL.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 23 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
14. ↑ Bruno Cheyrou officialise son départ de l'OL Groupe. L'Équipe (фр.). Процитовано 23 вересня 2025.

Посилання

• Брюно Шейру на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Брюно Шейру на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Брюно Шейру на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Брюно Шейру на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Брюно Шейру на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Брюно Шейру на сайті Soccerbase (англ.)
• Брюно Шейру на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Брюно Шейру на сайті Eu-football.info (англ.)