Брюно Расін

Брюно Расін
фр. Bruno Racine[1]
Ім'я при народженні	фр. Bruno Jean-Marie Racine[2]
Народився	17 грудня 1951[3][1] (74 роки)  Париж[1]
Країна	Франція[1]
Діяльність	письменник, посадова особа
Alma mater	Національна школа адміністрації (1979)[1], ліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа[1] і Інститут політичних досліджень
Знання мов	французька[1][4]
Заклад	Національна бібліотека Франції, Центр Жоржа Помпіду, МЗС і Палата аудиторів
Посада	President of the National Library of Franced[1], президент[1], директор, президент[5], президент і директор
Батько	Pierre Racined
Нагороди	Prix des Deux Magotsd (1991) La Bruyère Prized (1999) Prix du premier romand (1982) почесний доктор Університету Лаваляd (2012) Paul Flat Prized (1983)
Медіафайли у Вікісховищі

Брюно́ Расі́н (фр. Bruno Racine; * 17 грудня 1951, Париж) — французький письменник і бібліотекар. З 2007 до 2016 року був директором Національної бібліотеки Франції.

Батьки Брюно Расіна — П'єр Расін та Едвіна Морґюліс. Брюно Расін закінчив Школу Ларошфуко в Парижі. Продовжив навчання в Ліцеї Людовика Великого, а згодом у Вищій Нормальній школі, де вивчав літературознавство. З 1977 року навчався у Національній школі адміністрування. З 1983 по 1986 роки працював у Міністерстві закордонних справ. З 1986 по 1988 роки входив до уряду Жака Ширака. З 1997 по 2002 рік працював директором Французької академії в Римі. А з 2002 по 2007 рік очолював Центр Жоржа Помпіду в Парижі. З 2007 року Брюно Расін замінив Жана-Ноеля Жаннене на посаді директора Національної бібліотеки Франції. З 1997 року Расін є кавалером ордена Почесного легіону (офіцер). З 1981 року одружений з Беатріс де Бегон де Ларузьєр-Монлозьє, з якою має четверо дітей.

• 1982 : Le Gouverneur de Morée, Prix du premier roman
• 1986 : Terre de promission
• 1991: Au péril de la mer, Prix des Deux Magots 1992
• 1999 : La Séparation des biens, Prix La Bruyère de l'Académie française 1999
• 1999 : L'Art de vivre à Rome, Grand prix du livre des arts de la Société des gens de lettres 2000
• 2000 : L'Art de vivre en Toscane
• 2002 : Le Tombeau de la Chrétienne
• 2007 : Le Côté d'Odessa
• 2012 : Adieu à l'Italie
• 2016 : La Voix de ma mère, éditions Gallimard, 2016, 127 p.

• Коротка біографія [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Брюно Расін в банку даних НБФ