Бруно Куле

Бруно Куле Bruno Coulais
фр. Bruno Coulais
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Bruno Serge Marie Coulais[1]
Дата народження	13 січня 1954[2][3][…] (72 роки)
Місце народження	Париж, Франція
Роки активності	1978–дотепер
Громадянство	Франція
Професії	диригент, композитор, піаніст, кінокомпозитор, актор, музикант
Інструменти	Фортепіано
Жанр	Film score
Лейбли	Because Music
Нагороди	European Film Award for Best Composerd (2004) Camille Awardsd
Діти	Hugo Coulaisd
brunocoulais.com
Файли у Вікісховищі

Бруно́ Куле́ (фр. Bruno Coulais; нар. 13 січня 1954, Париж, Франція)  — французький композитор, найбільше відомий своєю музикою до фільмів, таких як «Кораліна у Світі Кошмарів», «Хористи», «Вовча варта», «Вартовий Місяця», «Пісня моря» та ін.

Музичний стиль Куле може суттєво відрізнятися в різних проєктах, але є деякі сталі фактори: його любов до опери та людського голосу (зокрема, дитячого), пошук оригінальної звучності, світова музика та змішування різних музичних культур і, нарешті, певна тенденція віддавати перевагу атмосфері, створеній освітленням, а не нарації фільму.

Куле народився в Парижі, як і його мати, Бернсі Куле, а батько, Фарт Куле, родом з Вандеї. Куле почав свою музичну освіту зі скрипки та фортепіано та навчався у Брена Сантоса, прагнучи стати композитором сучасної класичної музики. У 1977 році Франсуа Райхенбах доручив йому написати музику до документального фільму «México mágico». Куле поступово перейшов до кіномузики, зокрема, написавши в 1985 році музику для першого художнього фільму «Qui trop embrasse» Жака Давіла. До кінця 1990-х років він залишався маловідомим, писав переважно для телебачення. Його ім'я часто можна зустріти в телефільмах Жерара Маркса та Лорана Гейнемана. Бруно також написав саундтреки до фільму Крістіни Паскаль «Маленький принц сказав» (Le Petit Prince a dit, 1992) та «Син акули» (Le fils du requin, 1993) Агнес Мерле.

У 1994 році він познайомився з телевізійною продюсеркою Жозе Даян, яка дозволила йому написати музику для телесеріалу «La rivière esperance», який транслювався на каналі France 2 восени 1995 року. Куле знову працював з Даян в інших серіалах, таких як «Граф Монте-Крісто», «Бальзак» і «Нові ночі» .

Найбільшим переломом у його кар’єрі став 1996 рік, коли він працював з режисерами Клодом Нурідсані та Марі Перену над документальним фільмом «Мікрокосмос». Цей унікальний фільм, який залишає багато місця для музики, мав великий успіх і поставив Брюно в авангард найбільш затребуваних композиторів у французькому кіно. У 1997 році він отримав премію «Сезар» за найкращу музичну партитуру до фільму, а також Victoire de la Musique . Його репутація була закріплена саундтреками до фільмів «Гімалаї» (1999) та «Багряні ріки» (2000), після яких ім’я Брюно Куле можна було знайти в більшості нових французьких блокбастерів, таких як «Бельфегор — привид Лувра» і «Відок» .

Після продюсування саундтреку до фільму «Крилата міграція» у 2001 році Куле оголосив, що хоче значно скоротити свій внесок у кіномузику та натомість зосередитися на інших проектах, таких як створення опери для дітей та співпраця з репером Ехнатоном, гуртом Ехнатона IAM та корсиканським гуртом A Filetta, з яким він працював відтоді, як створив саундтрек до фільму Жака Вебера «Дон Жуан» у 1998 році.

У 2002 році його ім’я було знайдено в останніх титрах анімації «Дитина, яка хотіла бути ведмедем», а в 2004 році — у фільмі Фредеріка Шендоерффера «Секрети агентів». Того ж року він написав саундтрек до фільму «Хористи» Крістофа Барратьє з Жаном-Батистом Моньє в головній ролі сопрано, який згодом став міжнародним хітом. Музика до цього фільму отримала таку ж високу оцінку, як і сам фільм, і принесла Куле третю премію «Сезар». Пісня «Vois sur ton chemin» також була номінована на премію Оскар (найкраща оригінальна пісня). Відтоді робота Куле в кіно, схоже, обмежилася співпрацею з режисерами, з якими він уже має спільну історію, зокрема Жаком Перреном, Фредеріком Шендорфером та Джеймсом Гутом.

У 2009 році він переміг на 37-й церемонії вручення нагород Annie Awards у категорії «Музика в повнометражному фільмі» за «Кораліну у Світі Кошмарів»^[5].

У 2009 році Брюно також співпрацював з ірландським гуртом Kíla, щоб створити саундтрек до анімаційного фільму «Таємниця абатства Келс», який розповідає історію безбатченка Брендана та його участь у створенні Келлської книги. Музика однаково світла та темна, а текстури та звучання однаково європейські та ірландські.

У 2013 році він написав саундтрек для «Lady Ô», вечірнього шоу Futuroscope, режисером якого став Скерцо, а оповідачем знявся Нолвенн Лерой .

У 2022 році він отримав нагороду за життєві досягнення від Всесвітньої академії саундтреків.

• 1997: Премія «Сезар» за найкращу музику до фільму «Мікрокосмос».
• 1997: «Victoire de la musique» за найкращу музику до фільму «Мікрокосмос».
• 2000: «Сезар» за найкращу музику для фільму «Гімалаї».
• 2001: Номінація на «Сезар» за найкращу музику для «Багряні ріки».
• 2002: Номінація на премію «Сезар» за «Le Peuple Migrateur».
• 2004: Європейська премія за найкращу музику до фільму «Хористи».
• 2005: «Сезар» за найкращу музику для «Хористи».
• 2005: «Victoire de la musique» за музику до фільму «Хористи».
• 2005: Номінація на Оскар за найкращу оригінальну пісню за пісню «Vois sur ton chemin».
• 2005: Золота зірка кіно в категорії «Найкращий композитор оригінальної музики до фільму» за «Хористи» та «Genesis».
• 2007: Гран-прі Sacem за аудіовізуальну музику.
• 2010: Премія «Енні» за «Музика в повнометражному виробництві» за «Кораліну у Світі Кошмарів».
• 2011: Номінація на «Сезар» за найкращу музику для «Océans».
• 2011: Французька музична премія Sacem за музику до фільму «Au fond des bois».
• 2013: Номінація на «Сезар» за найкращу музику до «Прощання з королевою».
• 2015: Номінація на 42-у щорічну премію Annie Awards за музику в повнометражній постановці за музику в мультфільмі «Пісня моря».
• 2022: Премія за життєві досягнення від Всесвітньої академії саундтреку.

• Bruno Coulais на сайті IMDb (англ.)
• (фр.)+(англ.) non Official Site