Бранськ
| Бранськ | |
|---|---|
| Brańsk | |
 | |
 | |
 | |
| Основні дані | |
| 52°45′ пн. ш. 22°50′ сх. д. / 52.750° пн. ш. 22.833° сх. д. | |
| Країна |  Польща |
| Регіон | Підляське воєводство |
| Столиця для | Q11121454?  (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця) |
| Магдебурзьке право | 1493 |
| Площа | 32,43 км² |
| Населення | ▼ 3 667 (2022) |
| · густота | 118 (2008[1]) осіб/км² |
| Висота НРМ | 130 м |
| Водойма | Нурець |
| Телефонний код | (48) 85 |
| Часовий пояс | UTC+1, Центральноєвропейський літній час, центральноєвропейський час, UTC+2 (Польща) |
| Номери автомобілів | BBI |
| GeoNames | 775359 |
| OSM | r2805575 ·R |
| SIMC | 0922745 |
| Поштові індекси | 17-120 |
| Міська влада | |
| Вебсайт | bransk |
| Мапа | |
 | |
  Бранськ Бранськ (Польща) | |
 Бранськ у Вікісховищі | |
Бранськ (підляський говір Бранськ, Branśk), (пол. Brańsk) — місто в східній Польщі, на річці Нурець. Належить до Більського повіту Підляського воєводства. Адміністративний центр гміни Бранськ.
Історія
В ході укріплення кордону Берестейщини з Мазовією, ятвягами та литвинами з півночі на лісистій прикордонній території, між р. Боброю та Нарвою було засновано низку давньоруських городищ. Зокрема, починаючи з ХІ ст. закладаються городища в Суражу і Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському)[2]. Пізніше Бранськ входив до складу Галицько-Волинського князівства[3]. По річці Нурець, на якій лежить Бранськ, проходив кордон князівства[4][5]. Було також містом Дорогичинського удільного князівства[5]. У XIII—XIV століттях місто переживало піднесення[6]. У XIV столітті Бранськ у складі Берестейської землі увійшов до складу Великого князівства Литовського[3].
Давньоруське городище у Бранську збереглося у розгалуженні річок Нурець i Бронка в X-XI ст. Серед місцевого населення воно називається „Замчиськом”[7][2].
Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст – Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV-XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки[8][2].
У другій половині XIV століття, коли місто належало Великому князівству Литовському, під час підписання мирного договору князями Кейстутом і Ягайлом з хрестоносцями землі довкола Бранська, Берестя, Дорогичина, Більська та Суража згадуються як «Руська країна»[9].
Головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ[8]. Магдебурзьке міське право Бранськ отримав у 1493 році[3][10]. У 1580 році населення міста становило 1746 осіб, які займалися хліборобством, ремеслом та торгівлею сіллю. Бранськ, будучи розташованим на території, яку на межі XIV і XV століть колонізувала мазовецька шляхта, зазнав сильного польського впливу. Однак у середині XVI століття українці все ще становили близько половини населення міста і значно переважали (у співвідношенні 4:1) у селах Бранського королівського староства (Патоки, Годипгів, Йоськи, Залоззя, Свириди, Хоєво, Олексин, Холинки, Чучерепки, Крупки, Маліші, Волиця, Сідлець, Боновські)[3]. В околицях Бранська зберігся острівець українського населення, а церква в Годишеві стала найбільш західною церквою на Підляшші. У Бранську в XVI ст. існували дві паралельні вулиці – Руська та Ляцька[2].
Станом на XVI ст. Бранськ мав понад тисячу мешканців так як Мельник, Кліщелі, Лосиці, Сім'ятичі, Соколів, Венгрів, Ботьки та Орля[2].
Бранськ був сильно спустошеним після війн середини XVII століття — у 1662 році у ньому мешкало лише 600 осіб. Це стало причиною сильного зменшення кількості українського населення у самому місті та селах Бранського староства — на спустошених міських та сільських землях вже переважало польське населення[3].
Населення
Станом на 30 червня 2012 року у Бранську мешкало 3878 осіб[11].
У середині XVI століття українці становили близько половини населення міста. Проте через спустошення міста внаслідок війн середини XVII століття кількість українського населення сильно зменшилася, а на спустошених міських та сільських землях вже переважало польське населення. У 1662 році у Бранську мешкало лише 600 осіб[3].
У 1799 році населення міста становило 1026 осіб. У 1860 році мешкало 1845 осіб, а у 1897 році — 4087. Після війни населення становило 2,5 тисяч осіб. У 1988 році у Бранську мешкало 3407 осіб[3].
Релігія
Церква у Брянську існувала з часу входження міста до складу Галицько-Волинського князівства. У середині XVI століття вона розташовувалася на Козиній вулиці (Козиному ринку), при ній також був православний цвинтар. На початку XVIII століття до уніатської брянської парафії належали також села — Зані, Свириди, Залуські-Старі, Буйново, Бронка, Ярмаківщина, Керсново, Селець, Гольонки, Жагуни і Братський Млинар. У 1847 році бранська парафія, яка вже тоді була православною парафією, нараховувала 671 прихожан, а у 1888 році — 1114, які мешкали в Бранську і селах Зані, Свириди, Залуські, Олексин, Югіхи, Патоки, Видьгово, Кальниця, Доманово, Онацькі, Березниця, Поплави, Керснівок, Рудка, Оленди, Гольонки[3].
У 1861 році у місті було побудовано муровану парафіяльну церкву Святого Шимона Стовпника, яку розібрали за вказівками польської влади у міжвоєнному періоді. У той самий час була також ліквідована православна парафія, а будинок плебанії замінений на школу. Парафіяни були віднесені до парафії в Малішах. У 1942 році православному населенню був повернений будинок плебанії, у якому зараз церква, яка і досі належить до парафії в Малішах. У 1943 році церква в Бранську нараховувала 791 парафіянина[3].
Галерея
-
Єврейське кладовище -
Костел Успіння Пресвятої Богородиці -
Пам'ятник Івану Павлу II
Див. також
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[12][13]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1940 | 388 | 1326 | 226 |
| Жінки | 1974 | 371 | 1144 | 459 |
| Разом | 3914 | 759 | 2470 | 685 |
Примітки
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б в г д Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
- ↑ а б в г д е ж и к Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 1-2 (17-18). — С. 27. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 6 листопада 2018. Процитовано 2018-11-06. [Архівовано 2018-11-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Леонтій Войтович. Кордони Галицько-Волинської держави: продовження дискусії // Археологічні дослідження Львівського університету. — Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. — Вип. 18. — С. 43–104. — ISSN 2078–6093. Архівовано з джерела 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ а б Войтович Л. В. Галич у політичному житті Європи ХІ–XIV століть. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2014. — 478 с. — ISBN 978-966-02-7637-6.
- ↑ Історія української культури / Б. Є. Патон (голов.ред.), В. М. Даниленко (ред.). — К. : Наукова думка, 2001. — Т. 2. — 848 с.
- ↑ Археологія Бранська
- ↑ а б Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. – К.: Родовід. – 1997.- 383 с.
- ↑ Юрій Гаврилюк. УКРАЇНЦІ І БІЛОРУСЬКА ПРОБЛЕМА НА ПІДЛЯШШІ. МІФИ І ФАКТИ. Гайдамака. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 листопада 2018.
- ↑ Початки магдебурзького права в Центрально-Східній Європі. mdp.org.ua. Магдебурзьке право. 18 травня. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Ludność. Stan i struktura w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 30 VI 2012 r. (PDF). Główny Urząd Statystyczny. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література
- Шперк Ф. Ф. Брянск, город Гродненской губернии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Brańsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 353. (пол.)
- Brańsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 227. (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бранськ
- Офіційний сайт [Архівовано 6 листопада 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).