Брамантіно

Брамантіно
італ. Bramantino
При народженні	італ. Bartolommeo Suardi
Народження	1465[1]  Мілан, Міланське герцогство
Смерть	1536[1][2][3]
	Мілан, Міланське герцогство
Країна	Італія[4]
Діяльність	художник, архітектор
Напрямок	Відродження
Твори	The Adoration of the Kingsd, Adoration of the Childd, Гобелени Тривульціоd, The Adoration of the Shepherdsd, Aprild, August, Coats of arms in Trivulzio tapestriesd, Decemberd, Februaryd, Januaryd, Julyd, Juned, Latin inscriptionsd, Marchd, Mayd, Novemberd, Octoberd і Septemberd
Роботи в колекції	Музей Тіссен-Борнемісса, Музей мистецтва Метрополітен[5], Museum of Art and Archaeologyd, Contini Bonacossi collectiond, Національна галерея, Пінакотека Амброзіана, Брера, Museo d'Arte Anticad, Пінакотека замку Сфорца, Рейксмузей, Берлінська картинна галерея, Національний музей мистецтв Румунії, Applied Arts Collection of Miland, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Smart Museum of Artd, Галерея Уффіці і Музей Вальрафа-Ріхарца
Брамантіно у Вікісховищі

Браманті́но (італ. Bramantino), справжнє ім'я Бартоломе́о Суа́рді (італ. Bartolommeo Suardi; бл. 1460/1470, Мілан — 1530, там само) — італійський живописець і архітектор.

Справжнє ім'я — Бартоломео Суарді. Народився у період між 1460 і 1470 роками у Мілані. Існує дуже мало перевіреної інформації про художника. Свій псевдонім (маленький Браманте) він взяв на честь італійського живописця й архітектора Донато Браманте, якого активно наслідував у своїй творчості. Був помічником Браманте, супроводжував його в Рим і там працював у Ватикані.

Усе життя художника пов'язане з Міланом, де на той час був популярний Леонардо да Вінчі. Попри це, Брамантіно зміг створити свій власний яскравий, гострий, і хоча дещо еклектичний стиль, який іноді страждав на недоліки в передачі перспективи та неточність в зображенні архітектурних деталей. З мистецьких пам'яток Мілана йому приписуються паперть церкви св. Назарія (1518) і різні картини, що зберігаються в Амврозіанській бібліотеці й в Національній бібліотеці палацу Брера. Іноді Брамантіно звинувачують у наслідуванні більш значних майстрів свого часу, у тому числі й Леонардо. У своїх пізніх роботах він близький до маньєризму. Упродовж тривалого часу Брамантіно був придворним художником і архітектором герцога Франческо II.

Помер у Мілані в 1530 році.

• Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин. — СПб ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)
• Брамантино // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)