Боянець
| село Боянець | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Великомостівська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120030030084582 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1578 рік |
| Населення | 1427 |
| Площа | 24,75 км² |
| Густота населення | 57,657 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80340[1] |
| Телефонний код | +380 3252 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′1″ пн. ш. 24°6′9″ сх. д. / 50.16694° пн. ш. 24.10250° сх. д. |
| Водойми | р. Свиня |
| Відстань до обласного центру |
41 км |
| Відстань до районного центру |
16 км |
| Найближча залізнична станція | Жовква |
| Відстань до залізничної станції |
17 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80340, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Боянець, вул. Франка, 99 |
| Староста | Голод Петро Степанович |
| Карта | |
  Боянець | |
 Боянець | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Боя́нець — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Чисельність населення становить 1427 осіб[2].
Історія
В історичних документах Боянець вперше згадується у 1648 році в зв'язку з нападом татар. За переказами село заснував боярин, звідси, вважають, і походить його назва (Бояринець, згодом — Боянець).
«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Боянець:
|
Боянець (з присілками Мервиця та Верини) — село, у Жовківському повіті, 2 милі на північний схід від Жовкви, біля державної дороги, яка йде з Жовкви на Великі Мости, Шептицький, до Сокаля. Околиця піщана, мочариста і лісиста. Територія маєтку становить орної ріллі 322, лугів і городів 177, пасовищ 45, лісу 978; менша власність становить орної ріллі 854, лугів і городів 1809, пасовищ 18, лісу 18 моргів. Населення (в 1880 році): 939 греко-католиків, 28 римо-католиків, 32 юдеї і разом 999. Належить до римо-католицької парафії в Жовкві, греко-католицька парафія є на місці, до якої належить село Купичволя та місцевості Медвежа і Верини; ціла парафія налічує 1282 греко-католики і належить до Жовківського деканату; є також етатова школа. Земля тут неурожайна через низинне положення, рівнинна, не має практично схилів, тому і болотиста; луги зате дають хороші трави; ліс є малоцінним, через те що дуже заріс. В Боянці народився Маврицій Мохнацький. Власником маєтку є Артур Глоговський. | 
|
У 1949—1951 роках була проведена примусова колективізація сільського господарства. Було утворено центральну садибу колгоспу«Більшовик», за яким було закріплено 1080 га орної землі. З технічних культур вирощувався переважно льон. Тваринництво м’ясо-молочного напряму.
У селі діяла восьмирічна школа, а також школа сільської молоді (10-й клас). Працював клуб і бібліотека.[3]
На початку 1900-х років в селі споруджено триповерховий цегляний млин, котрий пропрацював більше століття і у 2000-х роках був закритий. 1 червня 2018 року в будівлі колишнього млина виникла пожежа[4]. Вогонь знищив дах загальною площею 250 м² та дерев'яне перекриття загальною площею 300 м² старовинного млина[5].
Церква Святого Архангела Михаїла УГКЦ (1836)
Існуюча дерев'яна церква збудована стараннями о. Гаврила Телесницького у 1836 р. (за іншими даними - 1840) на місці давнішої, теж дерев'яної, критої гонтами.
Реставрована у 1897 р. Тоді ж зведена нова баня над навою. Церква була закрита з 1951 по 1989 рік.
В середині 1990-х рр. стару дерев'яну стовпову дзвіницю, розташовану на південний захід від церкви, замінили новою мурованою з цегли.
Церква у Боянці більше відома іконою "Христос - палаюче серце", яку після реставрації у Львівському історичному музеї 24 квітня 2005 року повернули на первісне місце. Ікону намалював монах третього чину оо. Василіян Мар'ян Шурма в 1900 році у Кракові. Старожили села розповідають, що ікона має чудодійну силу. Зокрема, під час Першої світової війни важкопоранений австрійський офіцер, повертаючись додому на милицях, зайшов до церкви і довго молився біля образа Христа, обіцяючи віддячити, якщо одужає. Сталося диво: чоловік став на власні ноги і, залишивши у храмі милиці, повернувся додому. Приїхавши сюди в міжвоєнний час, він привіз зі собою на знак подяки два маленькі платинові сердечка, які причепили до намальованого на образі серця Ісуса.
У 1973 році радянська влада вивезла ікону без жодних документів. Декілька років поспіль мешканці села безрезультатно розшукували вивезений з їхнього храму образ. Аж у 1999 р. вірні випадково побачили його у Львівському музеї історії релігії, до якого він потрапив із Львівського історичного музею. В березні 2005 р. образ Серця Христового завдяки о. Володимиру Валевському був повернутий боянецькій громаді УГКЦ. Урочисте перенесення образу відбулося у Квітну неділю того самого року за участю великої кількості духовенства і вірних з Боянця і околиць.
До Музею історії релігії він потрапив із Львівського історичного музею. Відновили ікону відомі реставратори Галина та Петро Скоп.[6][7]
Від 1990 року церква належить громаді Жовківського деканату, Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1423 | 99.72% |
| російська | 3 | 0.21% |
| румунська | 1 | 0.07% |
| Усього | 1427 | 100% |
Екологія
Поблизу села - значні несанкціоновані скотомогильники, які чинять негативний вплив на навколишнє середовище[9]
Відомі мешканці
- Панько Козар — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття, посол (депутат) до Австрійського парламенту 1848 року.
Народились
- Маурицій Мохнацький (13.09.1803—20.02.1834, Осер, Франція) — польський громадський і політичний публіцист, один з теоретиків польського романтизму, піаніст. Він був учасником і літописцем листопадового повстання, членом Спілки Вільних Поляків та Патріотичного клубу.
- Весній Ігор († 16.04.2022, Нове, Донецька область) — військовослужбовець 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, учасник АТО-ООС, учасник російсько-української війни, кавалер Ордену «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).[10]
- Гібляк Орест Йосипович (08.02.1975 — 11.11.2025, Новоолександрівка, Донецька область) — військовослужбовець ЗСУ, учасник російсько-української війни, водій-слюсар відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт третьої ремонтної роти військової частини А4056.[11]
Примітки
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- ↑ Боянецька сільська рада. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- ↑ Боянець, Нестеровський район, Львівська область » Історія міст і сіл Української РСР (рос.). Процитовано 22 травня 2026.
- ↑ На Львівщині згорів старий триповерховий млин. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- ↑ У недіючій будівлі млина в Жовківському районі сталася масштабна пожежа. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- ↑ Церква Боянець Жовківський район. decerkva.org.ua. Процитовано 22 травня 2026.
- ↑ Церква Святого архистратига Михаїла (с. Боянець, Львівська обл.). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 22 травня 2026.
- ↑ Несанкціоновані скотомогильники на Львівщині
- ↑ Ігор Весній поліг у бою поблизу селища Нове, що на Донеччини. Memorial.UA (ua) . Процитовано 22 травня 2026.
- ↑ На Львівщині підтвердили загибель воїна, який вважався зниклим безвісти. НТА (англ.). Процитовано 22 травня 2026.
Посилання
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. — Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
- Bojaniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 293. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).