Боро Приморац

Боро Приморац
Особисті дані
Народження	5 грудня 1954 (71 рік)
	Мостар, Югославія
Зріст	188 см[1]
Вага	83 кг[1]
Громадянство	СФРЮ  Боснія і Герцеговина
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972–1978 «Вележ» 133 (10) 1978–1983 «Хайдук» (Спліт) 157 (22) 1983–1986 «Лілль» 107 (13) 1986–1990 «Канн» 138 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1980 Югославія 14 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1990–1992 «Канн» 1992–1993 «Валансьєнн» 1994 Гвінея 1994–1997 «Нагоя Грампус» (помічник) 1997–2018 «Арсенал» (помічник) 2020–2021 «Хайдук» (Спліт)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.
Боро Приморац у Вікісховищі

Боро Приморац (сербохорв. Boro Primorac, нар. 5 грудня 1954, Мостар) — югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — хорватський футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Хайдук» (Спліт), з яким став чемпіоном Югославії, та «Лілль», а також національну збірну Югославії.

У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Вележ», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 133 матчах чемпіонату. Найкращим результатом було срібло чемпіонату в 1973 і 1974 роках. Крім того, Приморац грав з «Вележем» у фінальному матчі Кубка Мітропи в 1976 році та в чвертьфіналі Кубка УЄФА 1974/75 років.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Хайдук» (Спліт), до складу якого приєднався влітку 1978 року. 27 серпня 1978 року дебютував за «Хайдук» у Спліті в матчі чемпіонату проти «Црвени Звезди». У свій перший сезон в команді він забив 10 голів в 29 матчах чемпіонату і допоміг команді стати чемпіоном Югославії. 19 вересня 1979 року він забив перший гол на новому стадіоні «Хайдука» «Полюд» у першому раунді Кубка чемпіонів проти «Трабзонспора» (1:0) з пенальті^[2]. Всього відіграв у сплітській команді п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хайдука», був основним гравцем команди і загалом провів 283 матчі у всіх турнірах, забивши 53 голи. На євроарені найкращим результатом для клубу став чвертьфінал Кубка чемпіонів у сезоні 1979/80 років.

Влітку 1983 року уклав контракт з французьким клубом «Лілль», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лілля» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Канн», за яку виступав протягом 1986—1990 років.

Входив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року, забивши на турнірі 3 голи^[3].

18 лютого 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Тунісу (2:1), вийшовши на заміну по перерві замість Дражена Мужинича^[4].

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1980 року у Москві, яка дійшла до півфіналу, забивши гол у матчі групового етапу проти Коста-Рики (3:2)^[5].

15 листопада 1980 року провів останній матч за збірну — проти Італії в Турині (0:2), де був капітаном команди^[6]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 14 матчів.

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Канні», очоливши тренерський штаб клубу. Приморац вивів клуб до другого раунду Кубка УЄФА в сезоні 1991/92 років. Однак сезон вийшов невдалим, і в січні 1992 року Боро був звільнений. У наступному сезоні 1992/93 років він був головним тренером «Валансьєнна», але не зміг врятувати клуб від вильоту з вищого дивізіону^[7].

У 1994 році він деякий час працював головним тренером національної збірної Гвінеї, перш ніж перейти в японський клуб «Нагоя Грампус» на посаду помічника тренера Арсена Венгера. У березні 1997 року він пішов з Венгером в лондонський «Арсенал», де став помічником головного тренера клубу^[8]. Після переходу в «Арсенал» разом з Приморацем Венгер виграв три чемпіонські титули (1998, 2002, 2004) і чотири кубки Англії (1998, 2002, 2003, 2005), двічі здобуваючи «золотий дубль», чого ще не було за сторічну історію «канонірів». Приморац працював у тренерському штабі Венгера 11 років, поки не пішов після того, як французький тренер покинув клуб влітку 2018 року^[9].

У серпні 2019 року Приморац повернувся до «Хайдука» (Спліт), за який він виступав під своєї ігрової кар'єри, і був призначений керівником академії клубу^[10]. 4 листопада 2020 року Приморац став головним тренером «Хайдука», що стало його першою роботою на посаді головного тренера за 26 років^[11]. Він був тимчасовим тренером, але після 7 очок, здобутих у 3 матчах, він продовжив контракт з клубом до кінця року. Проте «Хайдук» програв усі три матчі до кінця грудня, і контракт із Приморацом не продовжили, тож у січні 2021 року його замінив Паоло Трамеццані^[12], а Приморац повернувся до роботи з академією.

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
18-2-1976	Туніс	Туніс	2 – 1	Югославія	товариський матч	-	46'
24-2-1976	Алжир	Алжир	1 – 2	Югославія	товариський матч	-
17-4-1976	Баня-Лука	Югославія	0 – 0	Угорщина	товариський матч	-
1-2-1977	Леон	Мексика	5 – 1	Югославія	товариський матч	-	85'
8-2-1977	Монтеррей	Мексика	0 – 1	Югославія	товариський матч	-
16-9-1979	Белград	Югославія	4 – 2	Аргентина	товариський матч	-	46'
10-10-1979	Валенсія	Іспанія	0 – 1	Югославія	Відбір до ЧЄ 1980	-
31-10-1979	Тітова Митровиця	Югославія	2 – 1	Румунія	Відбір до ЧЄ 1980	-
22-3-1980	Сараєво	Югославія	2 – 1	Уругвай	товариський матч	-
30-3-1980	Белград	Югославія	2 – 0	Румунія	Балканський кубок	-
26-4-1980	Борово	Югославія	2 – 1	Польща	товариський матч	-
27-8-1980	Бухарест	Румунія	4 – 1	Югославія	Балканський кубок	-	46'
27-9-1980	Любляна	Югославія	2 – 1	Данія	Відбір до ЧС 1982	-
15-11-1980	Турин	Італія	2 – 0	Югославія	Відбір до ЧС 1982	-
Усього		Матчів	14		Голів	0

Титули і досягнення

• Чемпіон Югославії (1):

«Хайдук» (Спліт): 1978/79

Особисте життя

Приморац — боснійський хорват^[13]. За повідомленнями, він вільно володіє дявятьма мовами — рідними боснійською та хорватською, а також англійською, французькою, італійською, іспанською, португальською, німецькою та японською.

Його син Юре Приморац також став професійним футболістом^[14].

Примітки

1. ↑ ^{а б} Olympedia — 2006.
2. ↑ Hajdukova zlatna generacija obilježila sedamdesete > Dalmacija News. dalmacijanews.com. 31 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2023. [Архівовано 2012-03-31 у Wayback Machine.]
3. ↑ Mediterranean Games 1979 (Split, Yugoslavia). www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
4. ↑ Tunisia vs Yugoslavia, 18 February 1976. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
5. ↑ Yugoslavia - Costa Rica3:2 (2:1). FIFA.com. 11 жовтня 2008. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 14 грудня 2023.
6. ↑ Italy vs Yugoslavia, 15 November 1980, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
7. ↑ France - Trainers of First and Second Division Clubs. www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
8. ↑ Boro Primorac. Arsenal.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 28 січня 2009.
9. ↑ First-team coaching staff confirmed. arsenal.com (англ.). 17 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
10. ↑ Legendary Boro Primorac new Head of HNK Hajduk Youth Academy Luka Kaliterna!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
11. ↑ BORO PRIMORAC VODIT ĆE PRVU MOMČAD HAJDUKA U NAREDNOM RAZDOBLJU. Hajduk (хор.). Процитовано 4 листопада 2020.
12. ↑ Paolo Tramezzani novi je trener Hajduka!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
13. ↑ Wenger: The Legend^{[недоступне посилання з 01.10.2023]}
14. ↑ Wheatley, Chris (15 березня 2017). Who is Arsene Wenger's right-hand man Boro Primorac?. Goal.com. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання

• Боро Приморац на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Боро Приморац на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Боро Приморац на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Боро Приморац на сайті Eu-football.info (англ.)