YaChudo

Бомбонера

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Бомбонера
Країна  Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Буенос-Айрес Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати 34°38′08″ пд. ш. 58°21′53″ зх. д. / 34.63565° пд. ш. 58.36465° зх. д.
Відкрито 25 травня 1940[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Власник Бока Хуніорс Редагувати інформацію у Вікіданих
Оператор Бока Хуніорс Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектор Віктор Сулчичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Команда (-и) Бока Хуніорс і збірна Аргентини з футболу Редагувати інформацію у Вікіданих
Види спорту футбол Редагувати інформацію у Вікіданих
Вміщує 58 840[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайт bocajuniors.com.ar/la-bombonera​(ісп.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Бомбонера у Вікісховищі

Стадіон Альберто Хосе Армандо (ісп. Estadio Alberto José Armando, іспанська вимова: [esˈtaðjo alˈβeɾto xoˈse aɾˈmando])[3], широко відомий як «Ла Бомбонера» (ісп. La Bombonera, іспанська вимова: [la βomboˈneɾa]) — футбольний стадіон у місті Буенос-Айрес, Аргентина. Є домашньою ареною клубу «Бока Хуніорс»[4]. Розташований за адресою вулиця Брандсен, 805, у районі Ла-Бока[5][6].

Стадіон урочисто відкрили 25 травня 1940 року товариським матчем між «Бока Хуніорс» і «Сан-Лоренсо», який завершився перемогою господарів із рахунком 2:0. Будівництво стадіону ініціював президент клубу Каміло Січеро, який 1938 року розпочав планування нового спортивного комплексу на місці попереднього дерев'яного стадіону. 26 квітня 1986 року арену назвали на честь ініціатора її спорудження, «Доктор Каміло Січеро». 27 грудня 2000 року стадіон отримав сучасну назву на честь Альберто Хосе Армандо, який двічі обіймав посаду президента «Бока Хуніорс». Попри офіційну назву, арена історично відома насамперед як «Бомбонера». За поширеною версією, це прізвисько пов'язане з архітектором стадіону Віктором Сулчичем і його порівнянням форми споруди з коробкою шоколадних цукерок (бонбоньєрка)[7].

«Бомбонера» вважається одним із найвідоміших і найвиразніших футбольних стадіонів світу[8]. Влада Буенос-Айреса оголосила його об'єктом спортивного, туристичного та мистецького інтересу міста[9]. Архітектурною особливістю стадіону є три сторони з вигнутими трибунами та четверта, пряма сторона, ізольована від решти конструкції. Така конфігурація зумовлена обмеженою площею земельної ділянки, на якій споруджували арену. Верхні яруси трибун висунуті вперед відносно нижніх, а загальна конструкція має крутий нахил. Це створює особливу атмосферу під час матчів, яку відзначають як футболісти, так і вболівальники[10].

Стадіон приймав численні матчі та змагання протягом своєї історії. Серед футболістів, які виступали на цій арені, рекорд за кількістю проведених матчів належить Хуану Роману Рікельме (206 зустрічей), а найкращим бомбардиром «Бомбонери» є Мартін Палермо, який забив на стадіоні 129 голів.

Історія

Перші стадіони

Старий стадіон, на якому «Бока Хуніорс» виступав з 1924 по 1938 рік.

До спорудження сучасної «Бомбонери» футбольний клуб «Бока Хуніорс» неодноразово змінював місце проведення домашніх матчів. Перший футбольний майданчик клубу надала у користування організація «Індепенденсія-Сур»[11]. Після вступу до офіційних турнірів Аргентинської футбольної асоціації клуб переїхав на узбережжя річкового рукава Дарсена-Сур[12], на земельну ділянку поруч із підприємствами вуглепромисловців Вілсон і сини[13].

1912 року команда перебралася на територію поблизу сучасної будівлі Військово-морської обсерваторії на проспекті Еспанья[14][15]. Після виселення з цієї ділянки керівництво клубу вирішило залишити район Ла-Бока. Наступним місцем розташування стала місцевість Вільде, віддалена від традиційного осередку клубу. Через незручне розташування кількість членів клубу скоротилася приблизно з 1500 до 300 осіб. В результаті 1916 року «Бока Хуніорс» повернувся до району Ла-Бока. Новий стадіон спорудили на кварталі, обмеженому вулицями Міністро-Брін, Сенгуель, Кабото та Тунуян. Він став першим власним стадіоном клубу в цьому районі й використовувався до 1924 року.

Того року відкрили нову арену з дерев'яними трибунами на перехресті вулиць Брандсен і Дель-Крусеро, сучасної Дель-Вальє-Іберлусеа[16]. Цей стадіон приймав домашні матчі «Бока Хуніорс» до 1938 року. Саме тоді керівництво клубу розпочало планування будівництва нової арени, яка згодом стала відомою як «Бомбонера».

Етап будівництва

Будівництво нового стадіону.

1931 року правління футбольного клубу «Бока Хуніорс» на чолі з президентом Руперто Мольфіно ухвалило рішення придбати земельну ділянку площею 21 471 м² за 2 200 000 аргентинських песо. 1937 року, після проведення архітектурного конкурсу, було остаточно затверджено проєкт будівництва нового стадіону[17]. Переможний проєкт передбачав переважне використання конструкцій із залізобетону, а його автори отримали право на реалізацію будівельних робіт.

Автором проєкту був словенський архітектор Віктор Сулчич. Разом із геометром Раулем Бесом та інженером Хосе Луїсом Дельпіні він входив до архітектурної майстерні «Delpini-Sulcic-Bes»[18]. Ця команда також відповідала за проєктування відомого Центрального ринку Буенос-Айреса, будівлю якого нині займає торговельний центр Abasto Shopping.

18 лютого 1938 року, за президентства Каміло Січеро, відбулося закладання першого каменя нового стадіону. На церемонії був присутній президент Аргентини Агустін Педро Хусто. Будівельні роботи розпочалися 6 серпня того самого року. Їх виконувала німецька будівельна компанія GEOPÉ[19].

10 квітня 1938 року «Бока Хуніорс» востаннє провів домашній матч на старому дерев'яному стадіоні[20]. На час будівництва нової арени клуб приймав суперників на стадіоні «Архітектор Рікардо Ечеверрі», який належав клубу «Ферро Карріль Оесте»[21].

Відкриття та перші матчі

Церемонія відкриття стадіону у травні 1940 року
Меморіальна дошка, подарована церквою Сан-Лоренцо де Альмагро з нагоди відкриття стадіону.

У суботу, 25 травня 1940 року, відбулося офіційне відкриття нового стадіону, який тоді мав назву Стадіон «Бока Хуніорс» (ісп. Estadio Boca Juniors). Близько дев'ятої години ранку колона автомобілів вирушила від клубної штаб-квартири за адресою Альміранте-Браун, 967, до нової арени. Об 11-й годині президент клубу Каміло Січеро перерізав блакитно-білі стрічки, офіційно відкривши стадіон. Після цього кардинал Копельйо освятив спортивну споруду. У церемонії також брали участь колишні керівники клубу, футболісти та інші представники його історії й традицій.

Після церемонії відкриття відбувся перший матч на новому стадіоні. Суперником «Бока Хуніорс» став клуб «Сан-Лоренсо». Господарі перемогли з рахунком 2:0. Через відсутність штучного освітлення матч складався лише з двох таймів по 35 хвилин[22]. Перший гол в історії стадіону на 13-й хвилині забив Рікардо Аларкон, а на 33-й хвилині Анібаль Теноріо встановив остаточний рахунок. Перший офіційний матч на новому стадіоні відбувся 2 червня 1940 року. У дев'ятому турі чемпіонату Аргентини «Бока Хуніорс» приймав «Ньюеллс Олд Бойз» і переміг із рахунком 2:0[23]. Перший гол у цій зустрічі знову забив Рікардо Аларкон. Після цього «Бока Хуніорс» виграв усі 13 домашніх матчів, які залишилися в чемпіонаті того сезону, і зрештою став чемпіоном Аргентини.

Реконструкції та будівельні роботи

Перша суттєва зміна на стадіоні відбулася 16 листопада 1941 року, коли внаслідок розширення арени відкрили другий ярус північної трибуни, де розміщується група вболівальників «Ла-12». Згодом цій трибуні присвоїли ім'я Наталіо Песія, на честь одного з ключових гравців в історії «Бока Хуніорс»[24].

Аерофотознімок стадіону «Бомбонера» 1961 року.

1951 року розпочалося будівництво третього ярусу трибун, а також установлення системи штучного освітлення. Роботи завершили 1953 року[25]. Цей третій ярус і дав стадіону його постійне прізвисько «Бомбонера»[10]. «Бока Хуніорс» відсвяткувала це товариським матчем проти югославського клубу «Хайдук» (Спліт), який закінчився з рахунком 1:1[26].

Упродовж наступних десятиліть стадіон не зазнавав значних перебудов, лише проводили переважно технічне обслуговування та змінювали конфігурацію окремих секторів. Масштабна реконструкція відбулася 1996 року за президентства Маурісіо Макрі. У межах робіт облаштували нові місця підвищеного комфорту та VIP-ложі. Художнє оформлення зовнішнього вигляду стадіону доручили митцям Ромуло Массьйо та Пересу Селісу[27]. Після реконструкції місткість арени збільшилася до 57 000 глядачів. Старі ложі демонтували, на їхньому місці спорудили трибуну, над якою облаштували нові ложі з металевими конструкціями. «Нова Бомбонера» була відкрита товариським матчем проти клубу «Універсідад де Чилі», який «Бока Хуніорс» виграла з рахунком 3:1[28].

«Бомбонера» у 2008 році.

2008 року над третім ярусом північної трибуни, у секторі K, установили електронне табло. Його доповнили двома бічними екранами, розташованими по кутах сектору лож[29].

На початку 2012 року на стадіоні додали приблизно 500 місць для глядачів на індивідуальних кріслах. Також замінили 510 жовтих сидінь у секторі M на нові та спорудили чотири додаткові ложі.

12 серпня 2012 року відкрили вісім VIP-лож, розташованих на рівні футбольного поля. Кожна з них була обладнана окремою ванною кімнатою, рідкокристалічним телевізором, кондиціонером і холодильником та розрахована на 14 місць[30].

На початку 2015 року повністю замінили дренажну систему футбольного поля. Роботи розпочали після останнього матчу 2014 року.

25 червня 2017 року, після здобуття «Бока Хуніорс» чемпіонського титулу в сезоні 2016/17, у секторі лож установили цифровий годинник. Він відображав тривалість перебування клубу в аргентинській Прімері та період без вильоту до нижчого дивізіону[31]. У січні 2020 року нове керівництво клубу демонтувало годинник, пояснивши це тим, що статус «Бока Хуніорс» не потребує такого підтвердження[32].

У січні 2020 року новий відділ будівельних робіт клубу розпочав низку змін на стадіоні. Демонтували прозорі захисні панелі, які відокремлювали нижній ярус трибуни в секторі L від футбольного поля, а також аналогічні конструкції на південній стороні третього ярусу. У північному секторі K третього ярусу прибрали 533 сидіння, частково перетворивши його на трибуну для стоячих уболівальників. У секторі M замінили сидіння, завдяки чому вдалося облаштувати ще 213 місць[33]. На середньому ярусі спорудили 12 лож місткістю 120 осіб. Крім того, повністю оновили фарбування фасаду за новим дизайном і відремонтували окремі внутрішні ділянки стадіону. Роботи виконали без витрат з боку клубу завдяки угоді з двома компаніями[34].

У серпні 2020 року клуб оголосив про заміну блакитних сидінь на нижньому південному ярусі на сині. У період із жовтня до початку листопада того самого року демонтували огорожі на другому південному ярусі[35].

Наприкінці лютого-на початку березня 2021 року прибрали огорожу третього південного ярусу. Також модернізували кабіни для радіо- й телетрансляцій на середньому ярусі[36]. У червні та липні вдосконалили дренаж біля лав запасних і поклали комбіноване натуральне та штучне покриття газону. Відремонтували домашню роздягальню, оновили фарбування внутрішніх приміщень і замінили блакитні сидіння на сині в секторі трибуни підвищеного комфорту. У секторах A і B середнього ярусу перепланували місця для глядачів, щоб збільшити їхню кількість, а також облаштували ширші проходи[37]. У жовтні реконструювали зони для журналістів і створили нові ложі на середньому ярусі, одночасно оновивши вже наявні. Наприкінці 2021 року знову розпочали роботи з удосконалення дренажної системи футбольного поля. Необхідність реконструкції була пов'язана з незадовільним станом газону, який особливо погіршувався під час дощових матчів у попередні роки[38].

У лютому 2022 року на північному третьому ярусі, у секторі K, демонтували ще 25 % сидінь. Унаслідок цього половину сектору повернули до формату трибуни для стоячих уболівальників. У травні оновили проходи, що з'єднують трибуни з футбольним полем, а також реконструювали проходи на нижніх ярусах. Усередині встановили статуї видатних футболістів «Бока Хуніорс», зокрема Мартіна Палермо та Хуана Романа Рікельме. Там само розмістили символічні зображення та згадки про здобуті клубом трофеї, серед яких Кубок Лібертадорес і Міжконтинентальний кубок[39]. Після змін, проведених упродовж попередніх двох років, клуб повідомив, що максимальна місткість стадіону становить 57 200 глядачів.

Панорамний вигляд «Бомбонери» у 2022 році.

У серпні 2023 року на середньому ярусі стадіону відкрили фуд-корт площею приблизно 2000 м²[40]. Крім того, у секторі L нижнього ярусу встановили ще 66 сидінь[41].

У березні 2024 року огорожу на нижній південній трибуні для стоячих уболівальників знизили вдвічі[42]. На північній трибуні зменшили висоту огорожі з боків, залишивши конструкцію за воротами для кріплення великих прапорів і полотнищ, які використовує угруповання вболівальників «Ла-12»[43]. Згодом керівництво клубу вирішило повністю прибрати огорожу. Однак через великі полотнища, розміщені вболівальниками на північній нижній трибуні, частково погіршилася видимість поля. Щоб усунути цю проблему, встановили додаткову опору, удвічі вищу за попередню огорожу, для кріплення полотнищ без перешкод для огляду. У травні 2024 року розширили середню трибуну другого ярусу, прибравши президентську ложу. На її місці облаштували 72 додаткові місця для довічних членів клубу[44].

Назва

Прізвисько «Ла Бомбонера» (ісп. La Bombonera) виникло ще на етапі розроблення проєкту стадіону архітектором Віктором Сулчичем[45]. За поширеною історією, на день народження Сулчич отримав від подруги коробку шоколадних цукерок. Архітектор почав брати її на зустрічі з інженером Хосе Луїсом Дельпіні та іншими учасниками проєкту, оскільки форма коробки майже точно нагадувала стадіон, який він проєктував. Відтоді споруду почали називати «Ла Бомбонера» ще до завершення будівництва. Цю назву використовували навіть керівники клубу у своїх промовах під час урочистого відкриття стадіону[46].

20 квітня 1986 року стадіон офіційно перейменували на честь Каміло Січеро, президента клубу, за каденції якого заклали наріжний камінь майбутньої споруди. Відтоді він мав назву Стадіон Каміло Січеро (ісп. Estadio Camilo Cichero)[47]. Того самого дня «Бока Хуніорс» перемогла «Тальєрес» із Кордови з рахунком 4:2[48].

27 грудня 2000 року під час церемонії, проведеної безпосередньо на стадіоні, йому надали сучасну назву, Стадіон Альберто Хосе Армандо (ісп. Estadio Alberto J. Armando). Назву присвятили Альберто Хосе Армандо, який очолював «Бока Хуніорс» понад два десятиліття (1954–55, 1960–80)[49].

Особливості стадіону

Aerial shot of La Bombonera.
Aerial view of Alberto J. Armando Stadium «La Bombonera,» La Boca neighborhood, Buenos Aires, Argentina.

Стадіон «Ла Бомбонера» відомий численними художніми творами. Внутрішні та зовнішні поверхні арени прикрашають численні фрески художника Переса Селіса[50]. На них зображені легендарні футболісти клубу та елементи культури району Ла-Бока, зокрема життя італійських іммігрантів, а також його видатним гравцям і діячам, зокрема Дієго Марадоні[51]. Композиція виконана з розписаних синьо-жовтих кахлів і доповнена металевими бюстами та скульптурами. Зовнішні фрески зображують життя мешканців району Ла-Бока, серед яких багато портових робітників, а також уболівальників у формі та атрибутиці «Бока Хуніорс»[51].

Арена відома тим, що під час матчів, коли вболівальники активно підтримують команду, трибуни можуть помітно тремтіти. Письменник Крістофер Томас Гаффні описав цю особливість словами: «Ла Бомбонера не тремтить — вона б'ється»[52]. Ще однією характерною рисою стадіону є його розташування в районі Ла-Бока: з верхніх ярусів відкривається краєвид на портові території узбережжя Атлантичного океану[52]. «Ла Бомбонера» є одним із численних футбольних стадіонів Буенос-Айреса, де футбольні арени значно переважають за кількістю інші спортивні споруди, зокрема майданчики для поло та іподроми. Загальна місткість стадіону становить 58 305 глядачів, тоді як кількість місць, доступних під час матчів, — приблизно 57 200[53]. Велика популярність «Бока Хуніорс» робить квитки на матчі важкодоступними, особливо на Суперкласіко, принципове дербі проти «Рівер Плейта»[54].

1996 року на четвертій, раніше переважно відкритій стороні стадіону, де до того розташовувалося лише кілька VIP-лож, спорудили невелику трибуну[55]. Колишній футболіст «Бока Хуніорс» Дієго Марадона, який також був відданим уболівальником клубу, мав на стадіоні власну почесну ложу[54]. Для членів клубу на території стадіону облаштовано три автостоянки[56].

Міжнародне визнання

Стадіон «Ла Бомбонера» здобув міжнародну популярність завдяки незвичайній архітектурі, атмосфері під час матчів і пристрасній підтримці вболівальників. Чимало відомих представників спорту відзначали особливі враження від перебування на стадіоні, які, на їхню думку, відрізняються від досвіду відвідування інших футбольних арен світу[57].

2004 року британська газета The Observer опублікувала рейтинг «50 спортивних видовищ світу, які потрібно побачити перед смертю». Перше місце в переліку посіло протистояння між «Бока Хуніорс» і «Рівер Плейт» — аргентинське Суперкласіко, яке проводять на «Ла Бомбонері»[58].

За рейтингом британської газети The Times, опублікованим 2009 року, стадіон посів перше місце серед арен Америки та сьоме місце у світовому рейтингу[59].

Американський спортивний вебсайт Bleacher Report включив «Ла Бомбонеру» до переліку 52 спортивних стадіонів світу, які варто відвідати за життя, відвівши їй 47-ме місце. Автори відзначили незвичайну форму споруди та атмосферу під час матчів, порівнюючи вплив трибун із биттям серця. Вони також наголосили на здатності стадіону створювати психологічний тиск на суперників[60].

Британський футбольний журнал FourFourTwo визнав «Ла Бомбонеру» найкращим футбольним стадіоном світу у 2015 та 2024 роках[61].

Французький журнал France Football назвав арену найпопулярнішим стадіоном світу, відзначивши її як місце, де футбольна пристрасть і яскравість уболівальницької культури виявляються особливо сильно[62].

Британський футбольний медіапроєкт Copa90 також визнав «Ла Бомбонеру» найкращим стадіоном світу для перегляду футбольного матчу[63].

Музей «Бока Хуніорс»

Музей «Бока Хуніорс»

Музей пристрасті «Бока Хуніорс» (ісп. Museo de la Pasión Boquense) відкрили 2001 року за президентства Маурісіо Макрі в клубі[64][65]. Він розташований безпосередньо на території стадіону, під трибунами. Музей займає два поверхи та висвітлює історію клубу від заснування 1905 року до сучасності.

Серед експонатів велетенський футбольний м'яч, усередині якого демонструються панорамні 360-градусні відеозаписи матчів за участю команди та її вболівальників. У музеї також є зала слави й велика фреска із зображенням Дієго Марадони. Експозиція містить і предмети, не пов'язані безпосередньо з футболом, зокрема спеціально виготовлену синьо-золоту гітару, на якій Ленні Кравіц грав під час виступу на «Ла Бомбонері» 2005 року[66][67].

2011 року в музеї відкрили велику статую Мартіна Палермо, найкращого бомбардира в історії «Бока Хуніорс». Окремими статуями також увічнено Дієго Марадону та Хуана Романа Рікельме[68]. Загалом клуб ушанував пам'ятниками сімох своїх видатних представників: Гільєрмо Барроса Скелотто, Анхеля Клементе Рохаса, Сільвіо Марсоліні, Антоніо Раттіна, Дієго Марадону, Мартіна Палермо та Хуана Романа Рікельме.

У жовтні 2016 року відкрили пам'ятник Карлосу Б'янкі, який став першим головним тренером «Бока Хуніорс», ушанованим таким чином. За два періоди роботи в клубі (1998—2003) Б'янкі здобув із командою дев'ять титулів, ставши найтитулованішим тренером в історії клубу. Під його керівництвом команда також встановила рекорд аргентинського професійного футболу, що веде відлік із 1931 року, провівши 40 матчів поспіль без поразок[69].

Галерея

  • Всередині стадіону
    Всередині стадіону
  • Всередині стадіону
    Всередині стадіону
  • Всередині стадіону
    Всередині стадіону
  • IВсередині стадіону
    IВсередині стадіону
  • Всередині стадіону
    Всередині стадіону
  • Вид ззовні
    Вид ззовні
  • Тунель для гравців
    Тунель для гравців
  • Зона для напоїв
    Зона для напоїв
  • Зірки Бомбонери
    Зірки Бомбонери
  • Південна загальна трибуна
    Південна загальна трибуна
  • Усередині музею «Боки»
    Усередині музею «Боки»
  • Трофеї, виставлені у музії
    Трофеї, виставлені у музії

Примітки

  1. ↑ а б Ente de Turismo del Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires Estadio de Boca Juniors, La Bombonera — 2013.
  2. ↑ а б https://viapais.com.ar/deportes/afa-publico-ranking-9-estadios-grandes-futbol-argentino_0_xfdilacuDq.html|título=AFA
  3. ↑ La Bombonera | El club. bocajuniors.com.ar (ісп.). CA Boca Juniors. Процитовано 10 червня 2018.
  4. ↑ Brazil's Flamengo has most fans in world | The World Game. Архів оригіналу за 8 червня 2014.
  5. ↑ Ben Groundwater (20 вересня 2010). Want to get to know a country? Head for the stadium. The Age. Fairfax Media. Процитовано 26 квітня 2013.
  6. ↑ Some of the world's scariest places to play or watch football. BBC News. 9 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
  7. ↑ Tuvo el nombre de dos presidentes, pero la pasión la reconoce como la Bombonera. www.puntal.com.ar (es-AR) . 25 травня 2020. Процитовано 2 жовтня 2024.
  8. ↑ Джерела:
  9. ↑ «La Bombonera» fue declarada de interés deportivo, turístico y cultural de la Ciudad [Архівовано 2018-12-24 у Wayback Machine.], Parlamentario.com
  10. ↑ а б 10 Intimidating Stadiums (Worldwide). mifielddynamo.com. Процитовано 7 листопада 2008.
  11. ↑ Bravo, Eduardo (25 травня 2020). “La Bombonera” cumple 80 años: así se construyó el estadio definitivo del argentino Boca Juniors. GQ España (es-ES) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  12. ↑ Cien años de multitud: El período amateur (1905—1930) by Horacio D. Rosatti – Ed. Galerna, 2008 – ISBN 9789505565405
  13. ↑ La Bombonera cumple 80 años: las otras canchas que tuvo Boca - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 25 травня 2020. Процитовано 15 жовтня 2026.
  14. ↑ «Breve historia de la isla Demarchi» on La Nación [Архівовано 2014-12-30 у Wayback Machine.], 30 Ago 2012
  15. ↑ La Pasion Boca-Boca and their stadiums (ісп.). Lapasiondeboca.com. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 5 травня 2013.
  16. ↑ "La Bombonera" on Planeta Boca Juniors. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 27 січня 2017.
  17. ↑ AFA Memorias y Balance General 1934 (ісп.). AFA. с. 101. Процитовано 23 серпня 2023.
  18. ↑ El arquitecto olvidado, Página/12, 11 Apr 2010
  19. ↑ “El puente carretero y La Bombonera, una misma raíz”. Diario Río Negro | Periodismo en la Patagonia (ісп.). 7 серпня 2016. Процитовано 15 жовтня 2026.
  20. ↑ Olé, Diario Deportivo (6 липня 2021). El Templo antes de la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  21. ↑ La Bombonera cumple 80 años: las otras canchas que tuvo Boca - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 25 травня 2020. Процитовано 15 жовтня 2026.
  22. ↑ Boca Juniors 2 - San Lorenzo de Almagro 0 - Amistosos 1940 - Historia de Boca Juniors. www.historiadeboca.com.ar (ісп.). Процитовано 23 серпня 2023.
  23. ↑ Boca Juniors 2 - Newell´s Old Boys 0 - Campeonato 1940 - Historia de Boca Juniors. www.historiadeboca.com.ar (ісп.). Процитовано 23 серпня 2023.
  24. ↑ El León de la defensa [Архівовано 2009-02-16 у Wayback Machine.] on Museo Boquense
  25. ↑ The Stadium. Club Atlético Boca Juniors. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 7 листопада 2008.
  26. ↑ Boca Juniors 1 — Hajduk Split (Yugoslavia) 1 [Архівовано 2012-01-19 у Wayback Machine.] on Historia de Boca
  27. ↑ Boca Juniors y sus estadios. Club Atlético Boca Juniors. Архів оригіналу за 18 березня 2013.
  28. ↑ Boca Juniors 3 –– Universidad (Chi) 1. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 27 січня 2017.
  29. ↑ Lo miran por TV [Архівовано 2012-01-27 у Wayback Machine.] by Horacio García on Olé, 21 Jan 2008
  30. ↑ Boca estrenó nuevos palcos vip. www.diariopopular.com.ar (es-AR) . 13 серпня 2012. Процитовано 15 жовтня 2026.
  31. ↑ Adiós al morbo de Boca: quitaron el reloj que contaba los años sin descender. LA NACION (ісп.). 25 січня 2020. Процитовано 15 жовтня 2026.
  32. ↑ Olé, Diario Deportivo (25 січня 2020). Adiós a un emblemático reloj en la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  33. ↑ Las impactantes fotos que publicó Boca de la nueva Bombonera que emocionaron a los hinchas. infobae (ісп.). 23 січня 2020. Процитовано 15 жовтня 2026.
  34. ↑ CristofanelliSeguir, Por Federico (25 травня 2020). Los 8 cambios que sufrió la Bombonera en 2020 y las remodelaciones que proyectan en Boca. infobae (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  35. ↑ Nuevo cambio drástico en la Bombonera para mejorar la visión en una de sus tribunas. infobae (es-AR) . 29 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2026.
  36. ↑ Olé, Diario Deportivo (25 лютого 2021). Mirá los nuevos cambios en la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  37. ↑ Olé, Diario Deportivo (5 липня 2021). Qué mejoras se están haciendo en la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  38. ↑ El video de Boca sobre el nuevo drenaje de La Bombonera - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 31 березня 2022. Процитовано 15 жовтня 2026.
  39. ↑ Boca y otra renovación en La Bombonera - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 17 травня 2022. Процитовано 15 жовтня 2026.
  40. ↑ Olé, Diario Deportivo (25 серпня 2023). Video: la remodelación que estrenó la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  41. ↑ Boca ampliará el aforo de La Bombonera: los cambios que tendrá el estadio. A24 (ісп.). 18 серпня 2023. Процитовано 15 жовтня 2026.
  42. ↑ Clarín, Redacción (6 березня 2024). Boca: se bajó el alambrado de la popular del Riachuelo y Cavani ahora solo podría colgarse del lado de La 12. Clarín (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2026.
  43. ↑ Olé, Diario Deportivo (26 березня 2024). Bombonera: así quedó la Popular Norte con los alambrados reducidos. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  44. ↑ Los cambios que Boca estrenó hoy en La Bombonera, uno por uno - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 25 травня 2024. Процитовано 15 жовтня 2026.
  45. ↑ Olé, Diario Deportivo (25 травня 2020). La historia del arquitecto olvidado de la Bombonera. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  46. ↑ Una caja de bombones de regalo, Página/12, 26 Apr 2010
  47. ↑ LA BOMBONERA. UNA HISTORIA DE IDENTIDAD Y MISTICA [Архівовано 2013-08-20 у Wayback Machine.] by Arq. Pablo F. Abbátangelo on Conexion2000.com.ar
  48. ↑ ¿Por qué la cancha de Boca se llama Alberto J. Armando y es conocida como La Bombonera?. OneFootball (ісп.). 28 травня 2026. Процитовано 15 жовтня 2026.
  49. ↑ Los momentos de Mauricio Macri en Boca que marcaron su perfil político, Infobae.com, 23 Nov 2015
  50. ↑ Fochada de la Bombonera. Bocacampeonweb. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 8 листопада 2008.
  51. ↑ а б Murals in Boca Juniors Stadium. Google Arts & Culture (англ.). Процитовано 3 березня 2023.
  52. ↑ а б Gaffnet, Christopher Thomas (2008). Temples of the Earthbound Gods : Stadiums in the Cultural Landscapes of Rio de Janeiro and Buenos Aires. University of Texas Press.
  53. ↑ El retoque en el aforo de La Bombonera que se estrenará en Boca-Platense. infobae (es-ES) . 18 серпня 2023. Процитовано 23 серпня 2023.
  54. ↑ а б Buenos Aires: In a liga of its own. The Independent. 27 січня 2007. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 7 листопада 2008.
  55. ↑ La Bombonera. The Stadium Guide. Процитовано 22 березня 2013.
  56. ↑ El Estadio: Alberto J. Armando (ісп.). Agrupación Nuevo Boca. Архів оригіналу за 18 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
  57. ↑ "En La Bombonera sentí un terremoto”: los elogios de Messi, Pelé y otras estrellas a la cancha de Boca - TyC Sports. www.tycsports.com (es-AR) . 15 листопада 2023. Процитовано 15 жовтня 2026.
  58. ↑ Clarín, Redacción (16 квітня 2004). “Boca vs. River en la Bombonera es uno de los 50 mejores espectáculos deportivos del mundo”. Clarín (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2026. {{cite web}}: контрольний символ C1 в |title= на позиції 1 (довідка)
  59. ↑ Vera, Matías Ezequiel Fernández. La Bombonera: desde 1922 hasta nuestros días. Pirámide Invertida (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2026.
  60. ↑ Pumerantz, Zack. 50 Sports Venues to Visit Before You Die. Bleacher Report (англ.). Процитовано 15 жовтня 2026.
  61. ↑ Olé, Diario Deportivo (8 листопада 2024). En medio de las polémicas sobre ampliación y capacidad, la Bombonera fue elegida como el mejor estadio del mundo. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  62. ↑ La Bombonera fue elegida como el estadio "más popular del mundo". www.diariojornada.com.ar (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2026.
  63. ↑ Olé, Diario Deportivo (28 червня 2023). La Bombonera, escogido el mejor estadio del mundo para ver un partido. Olé (es-AR) . Процитовано 15 жовтня 2026.
  64. ↑ Neumann, Jeannette (1 травня 2008). In Argentina, fans go wild for Boca Juniors. USA Today. Процитовано 7 листопада 2008.
  65. ↑ Buenos Aires Attractions – Boca Juniors Stadium and Museum. The New York Times. Архів оригіналу за 24 лютого 2007. Процитовано 7 листопада 2008.
  66. ↑ Estadio Boca Juniors Review. Fodor's. Процитовано 8 листопада 2008.
  67. ↑ El Museo de la Pasión Bocquense (ісп.). Бока Хуніорс. Архів оригіналу за 9 листопада 2008. Процитовано 8 листопада 2008.
  68. ↑ «Palermo ya tiene su estatua gigante» [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] Diario La Razón, Fecha: 20/08/2011
  69. ↑ El DT más ganador de la historia de Boca fue homenajeado con una pieza que se ubicará en el Museo del club; además, se llevó una réplica en miniatura [Архівовано 2017-02-02 у Wayback Machine.] by Patricio Insúa, La Nación, 7 Oct 2016

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).