Бойко Яким Омелянович
| Бойко Яким Омелянович | |
|---|---|
| Народився | 1757 Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[1] |
| Помер | 4 (16) жовтня 1833 Моринці, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія[1] |
| У шлюбі з | Бойко Параскева Іванівна |
| Діти | Шевченко Катерина Якимівна |
Яки́м Омел́янович[2] Бо́йко (1757 — 4 жовтня (16 жовтня) 1833, с. Моринці[3]) — селянин села Моринців, кріпак Павла Енгельгардта. Дід Тараса Шевченка по його матері.
Походження та родина
Яким Бойко народився в середині XVIII століття. Його батька звали — Омеляном, що підтверджено архівними документами. У 1770-х роках він одружився з Параскевою Іванівною, у шлюбі з якою мав семеро дітей:
- Варвара (1774 р.н.);
- Мотрона (1779 р.н.);
- Дарія (1781 р.н.);
- Катерина (1785 р.н.) — мати Тараса Шевченка;
- Павло (1788 р.н.);
- Євдокія (1793 р.н.);
- Ганна (1796 р.н.).
Після смерті дружини Параскеви Яким у 1813 році одружився вдруге з вдовою Меланією Євтушковою (1769 — >1822) з села Майданівка.
Яким Омелянович Бойко помер в с. Моринці 4 жовтня (за ст. ст.) 1833 року у віці 76 років. Запис про його смерть міститься в метричній книзі села Моринці за 1833 рік. Могила Якима Бойка, як і саме кладовище, не збереглася.
Господарство та майновий стан
Згідно з інвентарем села Моринці за 1796 рік, Яким Бойко належав до тяглових селян, мав у господарстві два воли, 34 колоди бджіл, вирощував жито, ячмінь та овес. Його родина сплачувала чинш грошима, натурою та виконувала панщину. Такий обсяг господарства свідчить про заможність і працьовитість Якима Бойка.
Легенда про карпатське походження
Існувала легенда, що дід Тараса — Яким Бойко — був вихідцем із Карпат. Письменник Степан Пушик у своїй книзі «Славетний предок Кобзаря» (2001) припускав, що прадід Шевченка Іван Бойко був опришком, товаришем Олекси Довбуша, і міг брати участь у Коліївщині 1768 року.
Однак, згідно з архівними документами, Яким був сином Омеляна Бойка, а не Івана, і не був єдиним Бойком у Моринцях. У селі також проживали його брати Іван та, ймовірно, Сава, що спростовує версію про карпатське походження.
Цікаві факти
- Після смерті батьків Тараса Шевченка його наймолодшого брата Йосипа забрав на виховання до себе дід Яким Бойко з дружиною Меланією.
- Гілка роду Якима Омеляновича закінчилася по чоловічий лінії після смерті 21.07.(02.08.) 1850 р. його єдиного сина Павла, який своїх дітей не мав.
- В 1811 році батьки Тараса Шевченка переселилися з с. Кирилівки до хати Федора Копія в с. Моринці, яка знаходилася неподалік від двору Якима Бойка. Там і народився, згідно з архівними документами, Тарас Шевченко.
- В своїй автобіографії Тарас Шевченко зазначив, що він народився не в с. Моринці, а в с. Кирилівка.
- Після повернення батьків у Кирилівку Шевченко не раз відвідував діда в Моринцях.
Двір Якима Бойка — Моринський музейний комплекс
Хата Якима Бойка стояла до 1918. Потім на тому місці було покладено камінь з меморіальним написом, поряд стояв пам'ятник Тарасові Шевченкові.
У 1989 році в селі Моринці було відтворено дві хати, які тепер входять до складу Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Одна з них — це хата Якима Бойка, діда Тараса Шевченка по матері, де народилась Катерина — мати Тараса. Інша — це хата Копія, де жила сім'я Шевченків. Поруч з хатою Копія знаходиться дерев'яна надвірна комора, або клуня, яка була перенесена на це місце з Шевченкового. З дня побудови цієї клуні минуло вже більше ста років.
Примітки
- ↑ а б Шевченківська енциклопедія — Київ: 2013. — Т. 1. — С. 472. — ISBN 978-966-02-6420-5, 978-966-02-6421-2
- ↑ Карпінчук Г. Рід Шевченкової матері Катерини Бойко // Слово і Час. 2019. № 3. С. 3—26.
- ↑ Матвієнко Є., Букет Є., Дєдуш О. Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2025. — С. 161. — ISBN 978-617-7838-72-1.
Джерела
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Матвієнко Є., Букет Є., Дєдуш О. Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2025. — С. 155—162. — ISBN 978-617-7838-72-1.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).