Божко Ніна Григорівна
| Божко Ніна Григорівна | |
|---|---|
| |
| Народження | 6 серпня 1928[1]  Київ, Українська СРР, СРСР[1] |
| Смерть | 20 лютого 2021[1] (92 роки) |
| Київ, Україна[1] | |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  СРСР Україна |
| Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт |
| Навчання | Київське художнє училище (1949) і Київський державний художній інститут (1956) |
| Вчитель | Касіян Василь Ілліч і Плещинський Іларіон Миколайович |
| Діяльність | художниця |
| Член | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Тихий Іван Антонович |
| Діти | Тихий Олександр Іванович |
| Нагороди |    |
Ні́на Григо́рівна Божко́ (6 серпня 1928 — 2021) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Дружина художника Івана Тихого, мати художника Олександра Тихого[2]. Академік Міжнародної академії фундаментальних основ буття[3].
Життєпис
Народилася 6 серпня 1928 року у місті Києві (нині Україна). 1945 року працювала гравером на керамічно-художньому заводі. 1946 року закінчила Київське училище прикладного мистецтва; 1949 року — Київське художнє училище. Упродовж 1950—1956 років навчалась у Київському державному художньому інституті, де її викладачами були зокрема Василь Касіян, Іларіон Плещинський і Валентин Задорожний. Дипломна робота — плакат «Боротися — означає добре жити»[4]. Одночасно з 1950 року працювала у видавництвах «Радянська школа», «Дніпро», «Веселка».
Протягом 1972—1980 років працювала на художньо-виробничому комбінаті над ілюструванням дитячих казок у кольоровій ліногравюрі, а також над створенням альбомів. Мешкала в Києві в будинку на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 25 та у будинку на вулиці Героїв Севастополя, № 17Б, квартира № 62[5]. Померла у 2021 році. Похована разом із родиною в Києві на Лук'янівському цвинтарі, поблизу склепа Сольських (ділянка № 9, 50°28′6.64″ пн. ш. 30°27′14.68″ сх. д. / 50.4685111° пн. ш. 30.4540778° сх. д.).
Творчість
Працювла в галузі станкового живопису, станкової (у техніках естампа, ліногравюри, монотипії) і книжкової графіки, плаката. Серед робіт:
- плакати
- «Війні кажемо — ні!» (1955);
- «Іван Франко» (1956);
- «За мир у всьому світі» (1957);
- кольорові ліногравюри
- присвячені Києву (1960);
- «На Дніпрі» (1960);
- «Вечірня тиша» (1963);
- монотипії
- портрет двічі Героя Соціалістичної Праці Ольги Диптан (1961);
- портрет двічі Героя Соціалістичної Праці Макара Посмітного (1961);
- серії літографій
- портретів найкращих трудівників села (1964—1966);
- «Гордість комсомолу України» (1975, зокрема портрети Олександра Білаша, Анатолія Мокренка, Павла Усенка).
- портрети
- засновників Києва — «Кий», «Щек», «Хорив», «Либідь» (1972);
- киян — діячів мистецтва (1976—1980);
- Володимира Підгори (1989)[6];
- картина-портрет «Княгиня Ольга» (1980—1982);
- учасників битви за Дніпро та Корсунь-Шевченківської битви (1984—1986);
- робітників заводу «Арсенал» (1985—1987);
- «Автопортет» (1987)[6];
- «Тетяна» (1990)[6];
- Миколи Плав'юка, Олександра Шалімова, Ніни Матвієнко, Раїси Недашківської, Тамари Недошовенко (2000);
- Анжеліки Андрієвської (2001)[6];
- «Полтавчанка» (2002)[7];
- пейзажі
- Середньої Азії, Криму, Соловків (1988—1994);
- Західної України:
- «Прикарпатське село» (1999)[7];
- серія пейзажів «Земля моїх батьків» та натюрморти (1994—1999).
Авторка творів на шевченківські теми:
- ліногравюра «По діброві вітер віє» (1960);
- плакат «Тарас Шевченко» (1961);
- серія «Жіноча доля» (літографія, 1967—1969);
- кольорові лінографії
- «Тяжко мені сиротою на цім світі жити» (1961);
- «Пам'ятник Тарасу Шевченкові в Києві» (1961);
- «Затихло все» (1964);
- «Край неба палає…» (1964);
- «По діброві вітер виє…» (1964);
- «Весна зеленню квітчає…» (1964);
- «Веселе сонечко сідало…» (1964).
Авторка робіт за мотивами творів Лесі Українки — «Камінний господар», «Дон Жуан» та «Донна Анна» (1971). Ілюструвала та оформила книги для київських видавництв:
- «Повість про кохання» Надії Хоменко (1957);
- «В ясла Танечка іде» Тетяни Волгіної (1962).
Брала участь у художніх виставках з 1956 року, зокрема у:
- 5-й всесоюзній виставці дипломних робіт студентів мистецьких вузів СРСР. Випуск 1956 (Москва, 1956);
- ювілейній художній виставці УРСР (Київ, 1957);
- художній виставці «Радянська Україна» (Київ, 1960);
- всесоюзній художній виставці (Москва, 1961);
- республіканській художній виставці (Київ, 1961);
- ювілейній художній виставці до 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка (Київ, 1964).
Роботи художниці представлені у багатьох музеях України та у приватних колекціях Великої Британії, Франції, Нідерландів, Норвегії, Німеччини, Японії, Сполучених Штатів Америки, Іспанії та інших країн[3].
Відзнаки
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1985)[8];
- Заслужений діяч мистецтв України (1993);
- Народний художник України (2009)[9].
Примітки
- ↑ а б в г Підгора В. П. Божко Ніна Григорівна — 2004.
- ↑ Олександр Тихий / Золота книга України. Вибирай українське 2010. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
- ↑ а б Художники України, 2005, с. 38.
- ↑ Художники народов СССР, 1970, с. 443, Т. 1.
- ↑ Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 31 грудня 2021.
- ↑ а б в г д е На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009.
- ↑ а б Художники України, 2005, с. 39.
- ↑ Божко Ніна Григорівна / Довідник членів Національної спілки України. Київ. 2003, С. 128.
- ↑ Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Література
- Божко, Нина Григорьевна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 443. (рос.)
- Божко Ніна Григорівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 46.;
- Божко Ніна Григорівна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 30.;
- Божко Ніна Григорівна // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1976. — Т. 1 : А—Мол. — 416 с., С. 78—79;
- Божко Ніна Григорівна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 72—73 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Ніна Божко // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 25. — ISBN 966-95504-1-6.;
- В. П. Підгора. Божко Ніна Григорівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.;
- Ніна Божко // Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-ужиткове мистецтво : творчо-біографічний альбом-довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2005. — С. 38—39. — ISBN 966-95504-0-8.
- Ірина Ходак. Божко Ніна Григорівна // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 470. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
- На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура : біографічний збірник / В. Л. Андрієвська. — Київ : Криниця, 2009. — ISBN 978-966-7575-41-0.;
- О. Ламонова. Божко Ніна Григорівна // Словник художників України. Біобібліографічний довідник / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — Т. А-В. — С. 137. — ISBN 978-966-02-8960-4.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).