Богуславець

село Богуславець
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Вознесенська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040030020038761
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1660
Населення	864
Площа	2,847 км²
Поштовий індекс	19762
Телефонний код	+380 4737
Географічні дані
Географічні координати	49°42′30″ пн. ш. 32°9′3″ сх. д. / 49.70833° пн. ш. 32.15083° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	104 м
Водойми	річка Сухий Згар
Відстань до; обласного центру	29,3 (фізична) км
Відстань до; районного центру	11 км
Найближча залізнична станція	Богуславець
Відстань до; залізничної станції	1,5 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Вознесенське
Карта
	Богуславець
	Богуславець
Мапа

Богусла́вець — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Вознесенській сільській громаді. Населення — 864 особи.

Село розташоване на річці Суха Згар за 11 км на схід від районного центру — міста Золотоноша та за 1,5 км від залізничної платформи Богуславець.

Історія

Село виникло в середині 17 століття, перша згадка датована 1660 роком.

Стосовно походження назви села існує два перекази. У першому йдеться про те, що задніпрянські козаки перебралися через річку Згар і загрузли в болоті, а коли вибрались, полегшено зітхнули — «Слава Богу». Оселившись на цьому місці вони назвали село Богуславець. Стосовно іншого переказу гетьман Петро Дорошенко вивів козаків з Правобережжя і оселив на цьому місці.

У 17 — 18 століттях Богуславець був козацьким селом, котре належало Золотоніській сотні. За описами Київського намісництва у 80-ті роки 18 століття у селі було 67 дворів з населенням 280 чоловік. У селі тоді був дворянський маєток, 35 дворів належали виборним (заможним) козакам, два козацьким підпомічникам, 30 посполитим і козацьким підсусідкам.

На 1910 рік земським переписом у селі зафіксовано 1408 мешканців.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

280 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни на боці СРСР, 60 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави, на братській могилі радянських військових, що загинули при відвоюванні села споруджено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 2,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 тисячі га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і м'ясо-молочному тваринництві.

Також на той час працювали восьмирічна і дві початкові школи, будинок культури на 300 місць, бібліотека з фондом 7,3 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, три магазини.

Сучасність

У Богуславецькій школі діє музей Михайла Максимовича. Основу музейної колекції складають археологічні знахідки з місця колишньої садиби Тимківських, фотоматеріали з Прохорівки, виставка творів про Михайла Максимовича.

На території села діє СТОВ «Прогрес», утворене 12 січня 2000 року на базі колгоспу. Основний напрямок господарства — вирощування зерна, цукрових буряків і м'ясо-молочне тваринництво.

Політика

Парламентські вибори, 2021

На проміжних парламентських виборах 2021 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 710177, розташована у приміщенні школи.

Результати

зареєстровано 590 виборців, явка 24,41%, в одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Владислав Голуб (самовисування) — 40,00%, за Віталія Войцехівського (Слуга народу) — 35,56%, за Андрія Іллєнка (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 5,93%^[3].

Галерея

Панорама на с.Богуславець зі східної тераси р.Суха

Відомі люди

На хуторі Тимківщина, біля села, народився Максимович Михайло Олександрович (*3 вересня 1804 — †10 листопада 1873) — видатний український історик, філолог, етнограф, фольклорист, ботанік, поет і перший ректор Київського університету.

16 січня 1931 року в селі народився український поет Іван Семенович Дробний.

ГОЛОВКО Петро Пилипович (27.01. 1902 - після 10.1926) - Військовий; член Товариства українських інженерів (1930-ті); звання — хорунжий Армії УНР (15.09.1923). Ймовірно, нагороджений Хрестом Симона Петлюри і Воєнним хрестом^[4].