Блеммії

Блеммії (лат. Blemmyae) або акефали (грец. ἀκέφαλοι^[1] — «безголові») — міфічні людиноподібні істоти з ротом на грудях та очима на плечах.^[2] В стародавні часи вірили, що вони живуть у віддалених куточках світу.

Відповідно до Геродотової «Історії», мешканці стародавньої Лівії стверджували про існування цих істот на східному узбережжі своїх земель, де також зустрічалися песиголовці та «дикі чоловіки і жінки, вже не кажучи про інших неміфічних істот».^[3] У схожому стилі, Пліній Старший у праці «Природнича історія» згадує історичне плем'я блеммій з Північної Африки, «що про них кажуть, ніби-то в них немає голови, а рот та очі розташовані на грудях». Він поміщає блеммій десь в Ефіопії.^[4]

Деякі автори кажуть, що блеммії ховають свої голови між плечима, що піднімаються в них непомірно високо. Самуель Бохарт встановлює значення слова слова «блемії» від двох юдейських термінів, одне з яких є запереченням, а інше означає «мозок», тобто маючи на увазі, що блеммії — це люди без мозку.^[5]

У Добу великих географічних відкриттів, у праці «Відкриття Гвіани» Волтер Релі повідомляє чутку про блеммію на ймення Евайпанома. Для Релі розповідь про блеммій є правдивою, адже «у провінціях Аромая та Хапурі про них знає кожна дитина». Він також цитує безіменного іспанця, який розповідав про свою зустріч з Евайпаномою.^[6]

• «Казав про канібалів-людожерів, про тих людей, що голови у них ростуть попід плечима» — Шекспір «Отелло».
• У романі Умберто Еко «Бавдоліно», під час пошуків пресвітера Йоана, протагоніст зустрічає блеммій разом з сціоподами та іншими істотами з середньовічного бестіарію.
• Валеріо Манфреді, у романі «Вежа самотності», зображує блеммій злими створіннями, що живуть у південно-східній Сахарі.

• Сціоподи
• Панотії
• Сатири

• Blemmyes [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.], in Brewer's Dictionary of Phrase and Fable (1898)