Бефруа Монса
| Бефруа Монса | |
|---|---|
| Світова спадщина | |
Бефруа Монса | |
| 50°27′15″ пн. ш. 3°57′00″ сх. д. / 50.454136° пн. ш. 3.950003° сх. д. | |
| Країна | |
| Тип | культурний |
| Критерії | (ii), (iv) |
| Об'єкт № | 943bis-008 |
| Зареєстровано: | 1999 (23 сесія) |
| Внесено зміни | 2005 |
![]() | |
| | |
Бефруа Монса (фр. Beffroi de Mons) є однією з найновіших серед бефруа Бельгії та Франції. На висоті 87 метрів (285 фт), вона домінує над містом Монс, Бельгія, яке саме побудоване на пагорбі. Це бефруа, класифіковане в Бельгії з 15 січня 1936 року, належить до основної культурної спадщини Валлонії.[1] 1 грудня 1999 року його було внесено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО за унікальну архітектуру, громадське значення та свідчення зародження муніципального впливу та влади в цьому районі.[2] Він єдиний у Бельгії, який побудований у стилі бароко.
Історія
Будівлю спроєктував у стилі бароко архітектор Луї Леду. Він керував роботами з 1662 року до своєї смерті в 1667 році. Роботу продовжив з 1667 по 1669 рік Вінсент Антоній. Це бефруа є як престижною спорудою, так і функціональною спорудою, оскільки вона слугувала для попередження у випадку пожежі або, під час Другої світової війни, для оповіщення про наближення бомбардувань.
Характеристики
Дзвіниця Монса не має всіх можливих характеристик дзвіниці, як-от наявність в'язниці або кімнат, які обслуговують департамент юстиції, але провінція Ено не є регіоном із такими типовими дзвіницями, як у бельгійській та французькій Фландрії. У ній є карильйон із 49 дзвонами.
З верхньої частини будівлі можна спостерігати за полем битви при Монсі, а також за Боринажем, рівнинами Хайне та пагорбами та купинами збоку від нього, цементними заводами та територіями покинутого видобутку вугілля шахти «Левант Монс» у Брей (Бенш).
Див. також
- Список карильйонів у Бельгії
- Список найвищих споруд, побудованих до 20 століття
Список літератури
- ↑ Arrêté du Gouvernement wallon déterminant la liste du patrimoine immobilier exceptionnel de la Région wallonne (PDF) (фр.). Belgian official journal. 8 березня 2013.
- ↑ Belfries of Belgium and France. UNESCO. Процитовано 26 січня 2015.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

