YaChudo

Бета Вовка

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

Бета Вовка

Розташування β Вовка (обведено)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Вовк
Пряме піднесення 14h 58m 31,93s
Схилення −43° 08′ 02,27″
Видима зоряна величина (V) 2,68
Характеристики
Спектральний клас B2III
Показник кольору (B−V) −0,226
Показник кольору (U−B) −0,902
Тип змінності β Цефея
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +0,1 ± 1,0 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −35,78 мас/р
Схил.: −39,83 мас/р
Паралакс (π) 8,52 ± 0,18 мас
Відстань 381 ± 8 св. р.
(116 ± 2 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−3,3
Інші позначення
Кекоуан, β Вовка, CD−42°9853, FK5 552, HD 132058, HIP 73273, HR 5571, SAO 225335
Посилання
SIMBADдані для bet+Lup

Бета Вовка (β Вовка) або Кекуан — зоря в південному сузір'ї Вовка. Вона має видиму зоряну величину 2.7, що робить її помітною неозброєним оком, особливо в районах з меншим світловим забрудненням. Згідно з вимірюваннями паралакса, Бета Вовка знаходиться на відстані приблизно 383 світлових років (117 парсеків) від Землі[1].

Характеристика

Зоря Бета Вовка має зоряний клас B2 III, що вказує на те, що це гігантська зоря. Її температура зовнішнього шару складає 24 090 К, через що вона світиться яскраво блакитним кольором, що є характерним для зір цього типу[2][3][4]. Вік Бета Вовка близько 25 мільйонів років, і вона наближається до кінця етапу, коли водень перетворюється на гелій. Це означає, що зоря стане червоним надгігантом — ще однією стадією в її еволюції. Маса Бета Вовка приблизно в 8,8 рази більша за масу Сонця, що означає, що зоря може вибухнути як наднова типу II, коли її життя підійде до кінця. Проте є ймовірність, що зоря може стати білим карликом, якщо її маса не буде достатньою для вибуху[5]. Бета Вовка також є змінною зорею типу Бета Цефеї, що означає, що її яскравість змінюється з часом. Ці коливання відбуваються кожні 5,5 годин, або 0,232 доби. Це явище пов'язане з пульсаціями в самій зорі. Зоря також має великий власний рух — понад 50 мілісекунд на рік, що свідчить про її високу швидкість на небесній сфері. Бета Вовка розташована на небі приблизно на 1,3° на південний захід від залишків наднової зорі SN 1006[6][7][8].

Назва

У китайській астрономії зоря Бета Вовка має назву 騎官四 (Qí Guān sì), що в перекладі означає «Четверта зоря імператорської гвардії». Ця назва відноситься до астеризму, що складається з десяти зір, серед яких Бета Вовка, а також інші зорі сузір'я Вовк. Назва «Імператорські гвардії» символізує розташування цих зір у певній формації, що нагадує охоронців імператора в китайській традиції. З французького перекладу цієї китайської назви утворилася традиційна європейська назва для Бета Вовка — Кекукан (Ke Kwan)[9][10].

Примітки

  1. ↑ Wielen, R.; Schwan, H.; Dettbarn, C.; Lenhardt, H.; Jahreiß, H.; Jährling, R. (1999). Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions. - ADS (англ.). Т. 35. Veroeffentlichungen des Astronomischen Rechen-Instituts Heidelberg. с. 1. Bibcode:1999VeARI..35....1W.
  2. ↑ Jilinski, E.; Daflon, S.; Cunha, K.; de La Reza, R. (03/2006). Radial velocity measurements of B stars in the Scorpius-Centaurus association - ADS (англ.). Т. 448. Astronomy and Astrophysics. с. 1001—1006. arXiv:astro-ph/0601643. Bibcode:2006A&A...448.1001J. doi:10.1051/0004-6361:20041614.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  3. ↑ Zorec, J.; Cidale, L.; Arias, M. L.; Frémat, Y.; Muratore, M. F.; Torres, A. F.; Martayan, C. (07/2009). Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into T<SUB>eff</SUB> - ADS (англ.). Т. 501. Astronomy and Astrophysics. с. 297—320. arXiv:0903.5134. Bibcode:2009A&A...501..297Z. doi:10.1051/0004-6361/200811147.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  4. ↑ Colour of Stars. web.archive.org. 18 березня 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 2 березня 2025.
  5. ↑ Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (01/2011). A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun - ADS (англ.). Т. 410. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 190—200. arXiv:1007.4883. Bibcode:2011MNRAS.410..190T. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  6. ↑ de Geus, E. J.; de Zeeuw, P. T.; Lub, J. (06/1989). Physical parameters of stars in the Scorpio-Centaurus OB association. - ADS (англ.). Т. 216. Astronomy and Astrophysics. с. 44—61. Bibcode:1989A&A...216...44D.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  7. ↑ Jiménez-Esteban, F. M.; Caballero, J. A.; Solano, E. (01/2011). Identification of blue high proper motion objects in the Tycho-2 and 2MASS catalogues using Virtual Observatory tools - ADS (англ.). Т. 525. Astronomy and Astrophysics. с. A29. arXiv:1009.3466. Bibcode:2011A&A...525A..29J. doi:10.1051/0004-6361/201015223.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  8. ↑ Sinnott, Roger W.; Perryman, Michael A. C. (1997). Millennium Star Atlas. Т. 2. Sky Publishing Corporation and the European Space Agency. с. 929. ISBN 0-933346-83-2.
  9. ↑ LacusCurtius • Allen's Star Names — Lupus. penelope.uchicago.edu. Процитовано 2 березня 2025.
  10. ↑ 陳久金 (2005). 中國星座神話 (кит.). 台灣書房出版有限公司. ISBN 978-986-7332-25-7.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).