YaChudo

Бернар Піво

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Бернар Піво
Ім'я при народженніфр. Claude Bernard Pivot[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоAntoine Dulac і Jean-René Savernes Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 травня 1935[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Hôpital de la Croix-Roussed, 4th arrondissement of Lyond[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 травня 2024[2][1] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція[7][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·злоякісна пухлина[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняQ83191836?[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, письменник, літературний критик, телеведучий, ведучий Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика[10] і література[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materCentre de formation des journalistesd (1957), University of Lyon і Collège-lycée Ampèred Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[11][10][12] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладAntenne 2d, Le Figaro littéraired, Le Journal du Dimanched, Europe 1d, Le Point, RTLd, Ле Фігаро, TF1 і France 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusApostrophesd[8] і Bouillon de cultured[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрезидент Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMonique Pivotd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиCécile Pivotd[13] і Agnès Pivotd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг Knight of the National Order of Quebec офіцер ордена Канади

Премія французької мовиd (2000)

7 d'Ord (1985)

Prix de la critiqued (1983)

Paulée de Meursault Prized (1994)

Q137676853? (2011)

IMDbID 0686118 Редагувати інформацію у Вікіданих

Бернар Піво (нар. 5 травня 1935, Ліон, департамент Рона, Франція — пом. 6 травня 2024, Неї-сюр-Сен) — французький журналіст, автор і ведучий культурних програм на французькому телебаченні. У 1980–1990-х роках здобув велике визнання як літературний критик і ведучий літературно-культурних програм «Апострофи» та «Бульйон культури».

Біографія

Піво народився в Ліоні 5 травня 1935 року в сім'ї бакалійників. Під час Другої світової війни його батько, Шарль Піво, потрапив у полон, а мати перевезла родину до села Кенсьє-ан-Божоле, де Бернар Піво пішов до школи. У 1945 році його батька звільнили, і возз'єднана сім'я повернулася до Ліона. У віці 10 років Піво пішов до католицької школи-інтернату, де відкрив для себе пристрасть до спорту, в той час як з традиційних шкільних предметів, окрім французької мови та історії, у нього були посередні успіхи.

Після закінчення юридичного факультету в Ліоні Піво вступив до Центру підготовки журналістів (CFJ) у Парижі, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Монікою. Він закінчив навчання другим на своєму курсі. Після стажування в газеті Le Progrès у Ліоні він цілий рік вивчав економічну журналістику, а потім у 1958 році приєднався до газети Figaro Littéraire.

У 1970 році він вів щоденну гумористичну радіопрограму. У 1971 році Figaro Littéraire закрився, й Піво перейшов до редакції Le Figaro. Він пішов у 1974 році після розбіжностей з Жаном д'Ормессоном. Жан-Жак Серван-Шрайбер запропонував йому розпочати новий проект, який уже через рік призвів до створення нового журналу Lire. Тим часом, у квітні 1973 року Піво почав вести телевізійну програму "Ouvrez les guillemets" ("Відкрийте лапки") на Першому каналі ORTF. У 1974 році ОРТФ було розпущено, і Піво розпочав свою програму "Апострофи". Вперше "Апострофи" вийшли в ефір на 2-у каналі французького телебачення 10 січня 1975 року і проіснували до 1990 року[14][15] Потім Піво створив перебачу "Бульйон культури" з метою розширити інтереси людей, які не обмежувалися лише читанням. Однак, зрештою, він повернувся до книжок[16]

Піво помер від раку в Неї-сюр-Сен 6 травня 2024 року у віці 89 років[17].

Чемпіонат з правопису

У 1985 році Pivot разом з лінгвісткою Мішлін Сомман заснував Championnats d'orthographe («Чемпіонат з правопису»), який у 1992 році став Championnats mondiaux d'orthographe («Чемпіонатом світу з правопису»), а в 1993 році — змаганням під назвою Dicos d'or («Золоті словники»)[18].

Членство

Публікації

  • L'Amour en vogue, Roman. Calmann-Lévy, Paris 1959.
  • La vie oh là, la!, Chronik. Grasset, Paris 1966.
  • Le Football an Vert über den Klub AS Saint-Étienne. Hachette-Gamma, Paris 1980.
  • Le Livre de l'orthographe, Einführung. 1989.
  • Remontrance à la ménagère de moins de 50 ans. Plon, Paris 1998.
  • Le Métier de lire, réponses à Pierre Nora. Gallimard, Paris 1999; neu verlegt und ergänzt in der Reihe Folio des Verlags 2001.
  • 100 mots à sauver. Albin Michel, Paris 2004.
  • Dictionnaire amoureux du vin. Plon, Paris 2006.
  • 100 expressions à sauver. Albin Michel, Paris 2008.
  • Les Mots de ma vie, Autobiographie. Albin Michel, Paris 2011.
  • Les Tweets sont des chats. Albin Michel, Paris 2013.

Примітки

  1. ↑ а б в г Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ а б Jaeglé Y. Mort de Bernard Pivot, l’homme qui nous a fait aimer les livres // Le Parisien — Paris: LVMH, 2024. — 530000 екз. — ISSN 1161-5435
  3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Discogs — 2000.
  6. ↑ https://actu.fr/auvergne-rhone-alpes/quincie-en-beaujolais_69162/un-coin-de-paradis-dans-ce-petit-village-pres-de-lyon-l-ex-maison-de-bernard-pivot_61036401.html
  7. ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2024/05/06/bernard-pivot-journaliste-createur-d-apostrophes-est-mort_6231907_3382.html
  8. ↑ а б в Décès de Bernard Pivot, d'Apostrophes à l'Académie Goncourt
  9. ↑ https://www.ouest-france.fr/culture/bernard-pivot-sera-enterre-dans-sa-commune-du-beaujolais-a-une-date-encore-inconnue-d70b5d82-0c77-11ef-a774-30ba526539fb#:~:text=La%20mairie%20n'a%20pas%20pr%C3%A9cis%C3%A9%20la%20date%20des%20obs%C3%A8ques.&text=Le%20journaliste%20et%20%C3%A9crivain%20Bernard,Ouest%2DFrance%20par%20la%20mairie.
  10. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  11. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  12. ↑ CONOR.Sl
  13. ↑ http://www.lefigaro.fr/livres/2018/03/15/03005-20180315ARTFIG00009-bernard-pivot-et-sa-fille-cecile-partagent-leur-passion-de-lire.php
  14. ↑ Chronicle by Susan Heller Anderson [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.], The New York Times.
  15. ↑ French TV Show on Books Is Ending [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.], The New York Times.
  16. ↑ ARTS ABROAD; Adopting a Country, Then Crashing Its Best-Seller List [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.], The New York Times.
  17. ↑ Rosseau, Christine (6 травня 2024). Bernard Pivot, journaliste, créateur d'« Apostrophes », est mort. Le Monde (фр.). Архів оригіналу за 6 травня 2024. Процитовано 6 травня 2024.
  18. ↑ Quiz : Quelle note auriez-vous obtenue à cette dictée de Bernard Pivot ?. Le Parisien. 7 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.

Література

  • Édouard Brasey: L'effet Pivot. Ramsay, Paris 1987, ISBN 978-2-85956-637-1
  • David Martens, Christophe Meurée: L'intervieweur face au discours littéraire : stratégies de positionnement chez Madeleine Chapsal, Jacques Chancel et Bernard Pivot. In: Argumentation et analyse du discours. Nr. 12, 16.04 2014, ISSN 1565-8961, doi:10.4000/aad.1639
  • Bernard Pivot, Pierre Nora: Le métier de lire: réponses à Pierre Nora (= Le Débat). Gallimard, Paris 1990, ISBN 978-2-07-072109-2 

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).