YaChudo

Березне

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Березне
Герб Березного Прапор Березного
Березнівський лісовий коледж
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Березнівська міська громада
Засноване —
Перша згадка 1445 (581 рік)
Магдебурзьке право 1584
Статус міста з 2000 року
Населення ▼ 13 126 (01.01.2022)[1]
Площа 3,5 км²[1]
Густота населення 3825.7 осіб/км²
Поштові індекси 34600—34606
Телефонний код +380-3653
Координати 51°0′0″ пн. ш. 26°45′0″ сх. д. / 51.00000° пн. ш. 26.75000° сх. д.
Водойма річка Случ
Назва мешканців бере́зенець
бере́зенка
бере́зенці
березня́нин
березня́нка
березня́ни
День міста перший день Трійці
Відстань
Найближча залізнична станція Малинськ
До станції 22 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 66 км[2]
Міська влада
Рада Березнівська міська рада
Адреса 34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, м. Березне, вул. Київська, 5
Міський голова Пилипчук Руслан Петрович

Березне у Вікісховищі

Карта
Березне. Карта розташування: Україна
Березне
Березне
Березне. Карта розташування: Рівненська область
Березне
Березне
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Березне (значення).

Бере́зне (до 1700 — Андрі́їв[2]) — місто в Україні, центр Березнівської міської громади Рівненського району Рівненської області. Населення становить 13,1 тисяч осіб (2023).[3]

Місто розташоване на лівому березі річки Случ, за 22 км від залізничної станції Малинськ на лінії Рівне — Сарни, за 66 км від Рівного. Основними підприємствами Березного є: молокопереробне підприємство ТзОВ «Бімол», функціонує перша і єдина в Україні Українська сірникова фабрика; ДП «Березнівський лісгосп», ЗАТ «Продовольча компанія „Десна-2“», швейна фабрика «Укленко» та ін.

Статус міста з 2000 року.

Географія

Клімат

Клімат у місті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 630 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 30 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм. Пересічна температура січня — -5.5 °C, липня — 18.7 °C. Річна амплітуда температур становить 24.2 °C.[4]

Клімат Березного
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,3 3,4 12,4 19,3 23,0 24,0 23,1 18,4 12,0 5,0 0,0 11,4
Середня температура, °C −5,5 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,6 18,7 17,6 13,3 7,9 2,4 −2,6 7,2
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,2 13,4 12,2 8,3 3,8 −0,1 −5,1 3,0
Норма опадів, мм 37 31 30 45 59 90 87 67 57 42 42 43 630
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Походження назви

За однією з версій, назва Андріїв походить від імені засновника поселення Андрія. З середини XVI ст. паралельно вживаються назви Андріїв і Бережне.[2]

Друга назва Березне виникла від відозміни слова Набережне, Бережне, так як було розміщене на березні річки Случ. Ще одна версія походження назви Березне пов'язана з березовими гаями, що є дійсно характерні для цєї місцевості. Одна з легенд говорить, що засновником давнього поселення був Береза.[2]

Назва Андріїв вживалася до 1700-го року. Пізніше містеч­ко стали іменувати Береженкою, Бережним, а в XIX ст. усталилася назва Березне.[2]

У дорадянській українській мові відбувалося випущення звуку Н у словах похідних від топонімів закінчених на -на, -ня, -не, -нє, -ни, -ний, -ній, -но, щоб запобігти збігові приголосних.[5] Згідно з тодішньою парадигмою мало би бути:

Бере́зне — бере́зенський — бере́зенщина — бере́зенець.

Історія

Перша письмова згадка як про Андріїв датується 1445 роком.[2]

У XVI ст. поселення було значним торговельно–ремісничим осередком, яке оточували мури з двома брамами, відтак воно отримало статус містечка, магдебурзьке право і герб, мало свій магістрат і входило до складу Луцького повіту Хупківської волості.[2]

Після Люблінської унії (1569) місто у складі Волинського воєводства перейшло до Речі Посполитої. Невдовзі для католиків було збудовано костел, який належав до Тучинської парафії. Містян змушували приймати католицтво, а православних не допускали до управління містом.[2]

В 1629 місто мало 328 димів.[2]

В др. пол. XVI ст. значно зросли розміри панщини, різних податків і поборів. Так, в 1549 з населення стягували по 20 грошів з «диму», а в 1630 — вже по 30 грошів. Грошова рента з лану зросла майже втричі. Це стало причиною невдоволення населення.[2]

У 1584 в містечку Березному і в селі Холо­пи селяни повстали проти польських жовнірів, які прибули сюди для зміцнення польської влади. В 1592 під час селянсько-козацького повстання Косинського збройні виступи повторилися і, коли через містечко проходили постанці, міщани надавали їм допомогу і підтримку, зокрема, і людьми.[2]

У кін. XVI ст., коли Маріанна Семашко, донька шляхтича Миколи, виходила заміж за Станиславова Даниловича, вона привнесла як посаг навколишні землі та Березнівський замок.[джерело?]

Містечко дуже постраждало в період Руїни (др. пол. XVII ст.) від походів польських жовнірів та набігів татар (1677): Березне було спалене, а більшість містян винищена. На початок XVIII ст. зали­шалося тільки 90 мешканців.[2]

В кін. ХVІІІ ст., завдяки вигідному географічному розташуванні на річковому шляху і пожвавленню торгівлі, місто відродилося, і в ньому вже було 317 дворів (рівень 1625 року). Передмістя Теклівка і Сільце нараховували відповідно 18 і 46 дворів.[2]

В 1795 під час третього поділу Речі Посполитої Березне у складі Волині анексує Російська імперія. Містечко стає адміністративним центром волості. Населення в той час становило 1086 мешканців.

Економічний розвиток продовжувався і в XIX ст. З 1843 у місті проводилося 12 одноденних і 3 кількаденних ярмарків щорічно, де продавалася частина товарів місцевого виробництва, а решту транспортували по Случі десятками суден і плотів. Головними товарами були ліс та хліб, окрім того, торгували полотна, мед, віск, хутро. Більшість торгівців були євреями.[2]

У 1880-х економіка міста продовжила стрімко розвиватися: тут було побудовано ґуральню, пивоварний завод, водяний млин, сукновальню на р. Случ, два тартаки, цегельний завод, два парових млини. Крім новозбудованих, на Случі працювало ще кілька водяних млинів. Тоді відбулося і демографічне зростання: в 1887 у місті було 220 православних дворів з 1798 жителями, «римо-католицьких 66 душ обох статей і євреїв 2171 душа», тобто разом 4035 мешканців.[2]

У вересні 1885 запрацювала залізниця Рівне — Лунінець, що швидко стала головним видом транспорту, на який був перенесений основний вантажопотоку, а водний шлях по річці Случ втратив своє значення. Сплав лісу і рух торгових суден припиняється, оскільки місто опинилося в стороні від залізниці (18 верств) і поступово перестало бути торговим центром та регіональним річковим портом. Місцеві підприємства з часом закрилися і на початку XX ст. Березне втрачає своє економічне значення, перетворившись на звичайне село, яке лише за традицією продовжували іменувати містечком.[2] Зменшилася і кількість населення — на кінець XIX ст. у Березному проживало 3,4 тис. мешканців.

Перед Першою світовою війною губернським комітетом було прийнята низка рішень про фінансування у місті будівництва кількох господарських об'єктів, які могли б окреслити нові перспективи економічного розвитку, але початок війни скасував ці плани.[2]

У 1919 Березне окуповали поляками і наступного року місто було включене до складу Ровенського повіту Волинського воєводства Польщі та стало адміністративним центром Березнівської гміни та прикордонним містом неподалік від межі з Радянським Союзом.[2]

У 1920—1930-х через радянсько-польський кордон і місто Березне від комуністичного режиму у Польщу тікало дуже багато людей. Спочатку це були колишні урядовці, поміщики, промисловці, купці та духовенство, згодом професори, інженери, агрономи, вчителі, службовці. Всі вони розповідали жахливі речі про більшовиць­ку владу.[2]

У 1933 розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі територію міста було розширено шляхом включення до складу міста передмість Березне: Сільце і маєтку Липки[6]

За польської окупації в місті було дві семирічні школи: одна з польською мовою навчання, інша — з українською, але навіть в ній вживання рідної мови обмежувалося.

На початку Другої світової війни у вересні 1939 армія Радянського Союзу окупувала східні польські регіони разом з містом Березне. Невдовзі місто у складі Волині було анексоване і увійшло до складу Радянського Союзу та було включено до Рівненської області УРСР. На початку 1940 містечко стало центром новоствореного Березнівського району.[2]

Невдовзі після початку Німецько-радянської війна (1941—1945) з 6 липня 1941 по 10 січня 1944 Березне було окуповане німецьким військом.

У липні 1941 після прийняття Акту проголошення Української Держави (30 червня) в Березному та низці сусідніх містечок за ініціативи місцевого керівництва ОУН(б) відбулося проголошення державності України,[7] на яке німці відповіли арештами членів ОУН.

У 1942 Березне увійшло до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ.[8]

10 січня 1944 у місто увійшли частини Червоної армії і комуністична влада була відновлена.

В повоєнні роки налагоджено роботу слюсарного, ковальського, стельмашного цехів міського комбінату, запрацювали двоа парових млина, дві лісопильні, електростанція, Березнівська МТС. За зразком східних областей України проведено колективізацію.[2]

У 1957 Березне отримує статус селища міського типу. У 1960-1970-х почав працювати комбінат побутового обслуговування населення, у смт споруджено льонозавод, швейну фабрику, фарфоровий завод, консервний цех харчокомбінату, багатоповерхові житлові будинки, готель, автовокзал.[2]

21 грудня 2000 постановою Верховної Ради України № 2193-III смт Березне віднесено до категорії міст районного значення.[2][9]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживало 13 669 осіб.

Промисловість

Відомим місцевим підприємством є Українська сірникова фабрика, яка була заснована у 2004. Обсяг виробництва — 630 млн коробків на рік.[10]

Іншим великим підприємством є Березнівський порцеляновий завод. Як міжколгоспний завод з виробництва фарфору розпочав роботу у 1972 році.[11] Спочатку підприємство було експериментальним, оснащено одним горном, мало 63 працівника. З 1974 року обсяги виробництва збільшилися, у 1975 запущено туннельну піч. Основним напрямком виробництва став повсякденний посуд — тарілки, кружки, кувшини, чайники, предмети декору — вази, цукерниці та інше. Також на заводі виготовлялись великі скульптурні композиції з шамотної глини[12]. 03 грудня 1998 засновано ТОВ Березнефарфор.[13]

Населення

Станом на 1 січня 2019 року, населення становить 13 284 особи.[14]

Чисельність

Зміна чисельності міста Березне
1959[15] 1970[15] 1979[15] 1989[15] 2001[15]
4 139 ▲ 6 747 ▲ 10 171 ▲ 12 383 ▲ 13 669
2003[15] 2004[15] 2005[15] 2006[15] 2007[15]
▼ 13 426 ▼ 13 275 ▼ 13 112 ▬ 13 127 ▲ 13 186
2008[15] 2009[15] 2010[15] 2011[16] 2012[17]
▲ 13 220 ▲ 13 289 ▲ 13 396 ▬ 13 390 ▬ 13 372
2013[18] 2014[19] 2015[20] 2016[21] 2017[22]
▲ 13 444 ▬ 13 435 ▬ 13 405 ▼ 13 373 ▼ 13 353
2018[23] 2019[24] 2020[25] 2021[26] 2022[27]
▼ 13 299 ▬ 13 284 ▬ 13 285 ▬ 13 280 ▼ 13 126

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[28]:

Національність Відсоток
українці 98.48 %
росіяни 1.07 %
білоруси 0.17 %
поляки 0.07 %
інші/не вказали 0.21 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[29][30]:

Мова Кількість Відсоток
українська 13288 98.84 %
російська 137 1.02 %
білоруська 10 0.07 %
інші/не вказали 9 0.07 %
Усього 13444 100 %

Освіта і культура

У місті є дві бібліотеки: Березнівська центральна районна бібліотека та Березнівська центральна районна дитяча бібліотека.

Березнівський ліцей-інтернат спортивного профілю

Навчальний заклад був відкритий у 2003 і невдовзі був реорганізований в Березнівський ліцей-інтернат спортивного профілю Рівненської області. Засновником ліцею-інтернату є Березнівська районна державна адміністрація.[31]

Лісовий коледж

Березнівський лісовий коледж

Найвідомішим навчальним закладом Березного є Березнівський лісовий коледж, заснований у 1960-х. Основні фахові напрямки коледжу — лісове господарство і бухгалтерський облік.

Восени 1979 неподалік території Березнівського лісового коледжу за ініціативою колишнього директора М. М. Новосада були розпочаті роботи по створенню дендрарію площею близько 30 га. Сьогодні це Березнівський державний дендрологічний парк.

Дендрологічний парк

Березнівський дендрологічний парк

Березнівський державний дендрологічний парк слугує базою науково-дослідних робіт з вивчення і забезпечення лісової флори українського Полісся. Різноманіття рослин представлено близько 850 видами, формами і різновидностей дерев та чагарників, 200 видами квітково-трав'янистої рослинності, які розміщенні за ботаніко-географічними систематичними ділянками.

Березнівський краєзнавчий музей

У 1981 заснований Березнівський краєзнавчий музей.тВ музеї працюють відділи народознавства та історії. На сьогодні в фондах Березнівського краєзнавчого музею нараховується понад 5 тисяч експонатів основного фонду і близько 5 тисяч експонатів допоміжного фонду. У відділі історії працюють виставки «Березнівщина в далекому минулому» (первіснообщинний лад, середньовіччя), «Наш край в роки Першої світової війни», «Наш край за часів Речі Посполитої (1921—1939)», «Березнівщина в роки Другої світової війни», «Діяльність ОУН-УПА на території Березнівського району», «Наші земляки в Афганістані». У краєзнавчому відділі експозиції розповідають про ремесла, промисли, основні заняття, побут, одяг, головні убори, взуття жителів Березнівського Полісся в минулому (більшість експонатів датовано кінцем XIX — початку XX ст.).

Релігія

Миколаївська церква (дер.), м. Березне, вул. Корецька

У м. Березне діють православні церкви. Зокрема, Свято-Покровська парафія, парафія Різдва Богородиці ПЦУ. 13 грудня 2010 року настоятелем Свято-Покровської парафії призначено протоієрея Мирослава Синицю, який започатковує у місті парафіяльну недільну школу для дорослих та дітей. В школі вивчають такі предмети: Священне Писання Старого і Нового Завітів, Закон Божий, елементи церковного співу, декоративно-прикладне мистецтво, вишивання, писанкарство. В діяльності школи передбачені паломницькі поїздки по святих місцях, літні табори відпочинку тощо. Також в місті знаходяться Свято-Миколаївська та Свято-Троїцька парафії Російської Православної Церкви в Україні

Також у місті проводяться зібрання християн-дослідників Біблії[32] та Свідків Єгови.

Свято-Миколаївська церква

Дзвіниця (дер.), м. Березне, вул. Корецька
Кружка від набору для пиття Березнівський порцеляновий завод

Свято-Миколаївська церква в м. Березне, побудована в 1845 році. На відміну від стандартизованого храмового зодчества минулих століть Миколаївський храм, збудований з каменю, як і дзвіниця. Храм зведений за канонами східнообрядового стилю храмобудування — хрестоподібний, а також з одним центральним куполом та одним престолом, іконостас столярної роботи триярусний з різьбленими колонами.
У 1984 році було поновлено іконостас, зроблена та позолочена різьба, у храмі переписані ікони; в 1997 році вдруге церква розписана масляними фарбами, а у 2001 році на території храму був поставлений хрест-пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового.
На сьогодні Свято-Миколаївська святиня — найвизначніша пам'ятка м. Березне. Ще при в'їзді в нього проглядається її масивний купол як символ витривалості й мужності перед злими вітрами історії та прообраз тендітної чаші воскреслої віри березнівчан.

Належить релігійній громаді Російської Православної Церкви в Україні

Відомі особи

Галерея

  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку, площа Незалежності
    Пам'ятник Т. Г. Шевченку, площа Незалежності
  • Пам'ятний знак борцям за волю України
    Пам'ятний знак борцям за волю України
  • Братська могила воїнів радянської армії і партизан
    Братська могила воїнів радянської армії і партизан

Примітки

  1. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Березнівська районна рада. Архів оригіналу за 26 липня 2013. Процитовано 14 липня 2013. [Архівовано 2013-07-26 у Wayback Machine.]
  3. ↑ https://ds.dream.gov.ua/downloads/fded1002/f913f1f6/f3fb0a6a/0361d507/d9a5ae06/5753f493/60903eb8/5874bcf0/69a6fabf/614736cf/5996e9b5/dfc77f9f/Стратегія%20розвитку%20громади%20до%202030%20року.pdf[недоступне посилання]
  4. ↑ Berezne climate: Average Temperature, weather by month, Berezne weather averages. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. (англ.)
  5. ↑ Караванський, Святослав (1994). Секрети української мови. УКСП «Кобза». с. 25. ISBN 5-87274-051-4.
  6. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 października 1933 r. o zmianie granic miasta Bereźne w powiecie kostopolskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Ігор Марчук (2 червня 2017). Брати по зброї. Як бандерівці та петлюрівці “Костопільську Січ” створювали. Історична правда. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 9 вересня 2019.
  8. ↑ Коротун, 1996, p. 13.
  9. ↑ Про віднесення селища міського типу Березне Березнівського району Рівненської області до категорії міст районного значення. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  10. ↑ Як працює у Березному єдина в Україні сірникова фабрика (ФОТО). Радіо ТРЕК (укр.). 23 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2024.
  11. ↑ Березнівський міжколгоспний порцеляновий завод - Історія заводу, маркування - Каталог Українського Мистецтва. artkum.com.ua. Процитовано 6 квітня 2024.
  12. ↑ Рівненщина: Унікальні споруди Керамічний банер колишнього Березнівського району. www.golos.com.ua (укр.). 15 лютого 2022. Процитовано 6 квітня 2024.
  13. ↑ БЕРЕЗНЕФАРФОР Березне – контакти, телефони, директор, сайт, КВЕД – ЄДРПОУ 05391040. www.ua-region.com.ua (укр.). Процитовано 6 квітня 2024.
  14. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF). Київ: Державна служба статистики України. 2019. с. 60. Архів (PDF) оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка) [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.]
  15. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
  16. ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  17. ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  19. ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  20. ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  21. ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  22. ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  23. ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  24. ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  25. ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  26. ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  27. ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  28. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  29. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  30. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  31. ↑ Березнівський ліцей-інтернат спортивного профілю. blisp (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2010. Процитовано 6 червня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. ↑ Історична довідка про місто Березне. www.litopys.com.ua. Процитовано 6 квітня 2024.
  34. ↑ Байрамов Гельди Мамедович (Григорій Михайлович). Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 29 квітня 2015. [Архівовано 2015-05-27 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Бондаренко Михайло Федорович. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 30 квітня 2015. [Архівовано 2015-05-27 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Баранчук Зіновій Титович. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 30 квітня 2015. [Архівовано 2015-05-27 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Дудко Павло Антонович. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 29 квітня 2015. [Архівовано 2015-06-30 у Wayback Machine.]
  38. ↑ Реєстр дійсних членів (академіків) ЛАНУ. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 червня 2015. [Архівовано 2018-03-08 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Томілін Володимир Юрійович. Віртувльний меморіал героїв Рівненщини (укр.). Процитовано 2 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Книги

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).