YaChudo

Бенні Венда

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Венда.
Бенні Венда
індонез. Benny Wenda Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження:17 серпня 1975 (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Baliem Valleyd, Високогірне Папуа, Індонезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність:Лані[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Індонезія
 Республіка Західне Папуа Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Cenderawasih Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб:Maria Wendad[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти:Koteka Wendad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Бенні Венда у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бенні Венда (індонез. Benny Wenda; нар. 1975) — лідер руху за незалежність Західного Папуа та голова Об'єднаного визвольного руху Західного Папуа (ULMWP). Міжнародний лобіст незалежності Західного Папуа від Індонезії. Живе в еміграції у Великій Британії. У 2003 році британський уряд надав йому політичний притулок після його втечі з-під варти під час суду.

Він виконував обов'язки спеціального представника папуаського народу у британському парламенті, ООН і Європейському парламенті[3]. У 2017 році його призначили головою Об'єднаного визвольного руху Західного Папуа (ULMWP) — організації, яка об'єднує три основні політичні організації, які борються за незалежність Західного Папуа[4].

У 2020 році ULMWP оголосила про нову конституцію та майбутній уряд Республіки Західне Папуа, де Венда виконує обов'язки тимчасового президента[5]. Його президентство оскаржувалося, зокрема, Національною визвольною армією Західного Папуа (індонез. Tentara Pembebasan Nasional Papua Barat), наголошуючи, що його перебування у Великій Британії робить його президентство нелегітимним[6].

Ранні роки

Венда народився у долині Балієм, у центральній частині нагір'я Іріан-Джая, Індонезія. Дата його народження достеменно невідома; на його сайті зазначено, що народився у 1970-х роках[7].

У 1977 році відбулося повстання 15 000 представників народу лані у відповідь на індонезійське військове насильство проти папуасів. Індонезійські війська відповіли авіабомбардуванням поселень лані у нагір'ї. Серед убитих було багато членів родини Венді. Під час бомбардувань Венді отримав серйозне поранення ноги, яке призвело до затримки росту. Між 1977 і 1983 роками Бенні з родиною та тисячами інших мешканців нагір'я ховалися у джунглях[8]. Старійшини племен призначили його лідером, а пізніше, коли лані здалися індонезійським військовим, він навчався в Університеті Чендравасіх у Джаяпурі на факультеті соціології.

Політичне лідерство

Венда став генеральним секретарем Асамблеї племені Котека (DeMMAK). Старійшини племен з нагір'я створили організацію, щоб працювати над визнанням і захистом звичаїв, цінностей і вірувань народів з нагір'я Західного Папуа. DeMMAK виступає за незалежність від Індонезії та відкидає спеціальну автономію чи будь-який інший політичний компроміс від уряду Індонезії. Як генеральний секретар DeMMAK, Венда представляв раду старійшин. Організація підтримувала переговори Ради президії Папуа з Джакартою тією мірою, в якій вони відображали прагнення папуасів незалежності від Індонезії[9].

Ув'язнення

У 2002 році Венда постав перед судом за те, що вона нібито очолив мітинг за незалежність. Демонстрація переросла у насильство, і влада Індонезії стверджувала, що демонстранти підпалили два магазини та вбили поліцейського[10]. За словами Венди, арешт і висунуті проти нього звинувачення — політично вмотивовані і влада тиснула на лідерів руху за незалежність. За кілька місяців під час придушення вбито провідного активіста за незалежність Західного Папуа Теса Елуая[11]. ЗМІ повідомляло, що Венді загрожує 25 років ув'язнення, якщо визнають його винним. Під час перебування під вартою йому також погрожували вбивством[9].

Венда за допомогою активістів за незалежність Західного Папуа втік через кордон до сусідньої Папуа Нової Гвінеї під час судового процесу, а пізніше возз'єднався зі своєю дружиною Марією у таборі для біженців. Через кілька місяців після цього європейська неурядова організація допомогла йому дістатися Великої Британії, де він отримав політичний притулок[12][13][14].

Інтерпол

У 2011 році уряд Індонезії видав червоне повідомлення Інтерполу з вимогою арешту й екстрадиції Венди. Однак після кампанії під проводом організації Міжнародне право на справедливий суд у 2012 році Інтерпол зняв червоне повідомлення після того, як розслідування дійшло висновку, що звинувачення проти Венди «політично мотивовані та містять зловживання системи» з боку індонезійського уряду[15][16][17].

Джаго Рассел, виконавчий директор Міжнародного права на справедливий суд, заявив, що «Інтерпол слід використовувати для боротьби з серйозними злочинами, але Індонезія зловживає ним, щоб погрожувати мирним політичним активістам»[17]. В інтерв'ю британській національній газеті «Дейлі телеграф» Венда заявив, що сподівається, що «це приверне увагу на тяжке становище мого народу у Західному Папуа, який продовжує страждати від індонезійського режиму, який відмовляє їм майже в усіх основних правах, які люди на заході сприймають як належне»[16].

Кампанія за свободу Західного Папуа

Після прибуття до Великої Британії Венда став провідним представником Кампанії за свободу Західного Папуа, заснованої у 2004 році групою пропапуаських активістів в Оксфорді. Цілі кампанії — поширити обізнаність про ситуацію з правами людини та прагнення народу Західного Папуа до незалежності шляхом лобіювання урядів і сприяння підтримки в усьому громадянському суспільстві. Рух «Кампанія за свободу Західного Папуа» у Великій Британії розширився до постійних студентських груп у британських університетах і регіональних груп, а також постійних офісів в Оксфорді, Гаазі та Порт-Морсбі[9].

У лютому 2013 року Венда здійснив «Тур свободи» до США, Нової Зеландії, Австралії, Папуа Нової Гвінеї та Вануату з метою підвищення обізнаності про проблему самовизначення[18]. Йому заблокували виступ у національному парламенті Нової Зеландії. Опозиційні партії звинуватили уряд у тому, що він не хоче засмутити уряд Індонезії, важливого торгового партнера. Політики партії Зелених, Лейбористів і Мани заявили, що рішення суперечить «духу парламенту»[19].

У квітні 2013 року до Венди приєдналися Мохаммед Абасі, лорд-мер Оксфорда та місцевий член парламенту Ендрю Сміт на відкритті нової штаб-квартири Кампанії за свободу Західного Папуа[20]. Відкриття викликало гнівну реакцію з боку індонезійського уряду: британського посла в Індонезії викликали для пояснень дозволу на відкриття офісу[21].

У травні 2013 року Венда виступив у Сіднейському оперному театрі у рамках серії TEDx, отримавши овації від 2500 глядачів[22]. Це викликало гнівну реакцію індонезійської влади, яка подала офіційну скаргу до уряду Австралії за кілька годин після його виходу на сцену[23].

Міжнародні парламентарі для Західного Папуа

Several men seated at a large table
Інавгураційна зустріч Міжнародних парламентарів для Західного Папуа, 2008

Разом з британським членом парламенту Ендрю Смітом і колегою від Лордів Річардом Гаррісом Бенні Венда є одним з засновників Міжнародних парламентарів для Західного Папуа. Цю міжпарламентську групу створено у будівлі парламенту у Лондоні у жовтні 2008 року, і в ній взяли участь британські парламентарі, зокрема Лембіт Опік і Лаєф Лаббок, а також політики з Папуа Нової Гвінеї, Австралії та Вануату[24].

Група активно розвиває політичну підтримку у всьому світі з метою забезпечення достатнього політичного тиску на Організацію Об'єднаних Націй для виконання повторного Акту вільного вибору. Окрім запуску у Великій Британії, IPWP також проводив презентаційні заходи в Європейському парламенті, парламенті Шотландії, а також у Папуа Новій Гвінеї.

Юристи-міжнародники для Західного Папуа

У квітні 2009 року Бенні Венда заснував організацію Юристи-міжнародники для Західного Папуа. Під час запуску відбулася серія зустрічей високого рівня, проведених міжнародними юристами у Гаяні. Метою цієї групи є розробка у міжнародному правовому товаристві рамок для окреслення правової основи самовизначення Західного Папуа та «незаконності» індонезійської «окупації Західного Папуа»[25]. Запуск проєкту збігся із заявою Гаяни про підтримку незалежності Західного Папуа[26].

Нагороди

Бенні Венда двічі номінувався на Нобелівську премію миру[27].

У 2019 році Венда отримав нагороду «Свобода Оксфорда» від міської ради Оксфорда, Велика Британія. Лорд-мер Оксфорда Крейг Сіммонс сказав, що ця нагорода була «заслуженою», і містер Венда «зробив великий внесок як на місцевій, так і на міжнародній арені»[28].

«The Lani Singers»

Бенні з дружиною Марією виконують традиційну західно-папуаську музику як «The Lani Singers». У 2008 році вийшов дебютний альбом «Ninalik Ndawi» («Пісня свободи»), який отримав відгуки в національних газетах, зокрема «Ґардіан»[29] й «Обзервер», а також у музичних журналах «fRoots», «Songlines» і «The Wire». Гурт давав інтерв'ю та виступав в прямому ефірі у «World Routes» на BBC Radio 3 та «A World in London» на BBC Radio London[30]. Вони також виступали на фестивалях Musicport, Ґластонбері та Thames Festival у Лондоні.

Сімейне життя

Бенні одружений з Марією з 1999 року, з якою познайомився під час навчання у Західному Папуа. Після надання британським урядом політичного притулку, вони разом з дітьми живуть в Оксфорді.

Документальний фільм

У 2015 році вийшов повнометражний документальний фільм[31] про Бенні Венду «Дорога до дому». На Амстердамському кінофестивалі 2016 року став «Найкращим документальним фільмом»[32]. «Будь ласка, помоліться за Західне Папуа» — повнометражний документальний фільм 2020 року, який містить інтерв'ю з Бенні Вендою.

Примітки

  1. ↑ а б https://www.abc.net.au/pacific/programs/stories-from-the-pacific/stories-from-the-pacific/105720222
  2. ↑ https://www.theguardian.com/world/2011/nov/25/interpol-attempt-arrest-asian-separatist
  3. ↑ United Nations meeting. FPCN. 5 січня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 18 січня 2009. [Архівовано 2009-01-08 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Wenda elected as new head of West Papuan liberation movement. RNZ News. Radio New Zealand. 4 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
  5. ↑ Doherty, Ben (1 грудня 2020). West Papua Independence Leaders Declare 'Government-in-Waiting'. The Guardian (брит.). Процитовано 1 грудня 2020.
  6. ↑ Briantika, Adi. TPNPB OPM Tolak Pemerintahan Sementara Papua dari ULMWP Benny Wenda. tirtoID (id-ID) . Процитовано 3 грудня 2020.
  7. ↑ Damarjati, Danu. Jejak Benny Wenda: Kabur dari Penjara, Diburu Interpol, Hidup di Inggris. detiknews (id-ID) . Процитовано 26 лютого 2021.
  8. ↑ Thushara Dibley. A man on a mission. Insideindonesia.org. Процитовано 13 грудня 2014.
  9. ↑ а б в Inside Indonesia article. Inside Indonesia. 1 червня 2009. Архів оригіналу за 7 червня 2009. Процитовано 1 червня 2009. [Архівовано 2009-06-07 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Papuan separatist leader breaks out of jail. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-15 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Separatist leader killed in Indonesia. BBC News. 11 листопада 2001.
  12. ↑ Aglionby, John (29 листопада 2005). Masters mind. The Guardian. London. Процитовано 26 квітня 2010.
  13. ↑ Amnestycirencester.org.uk. Amnestycirencester.org.uk. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-13 у Wayback Machine.]
  14. ↑ [1] [Архівовано 23 вересня 2010 у Wayback Machine.]
  15. ↑ UK West Papuan tribal leader removed from Interpol list. BBC News. 6 серпня 2012. Процитовано 13 грудня 2014.
  16. ↑ а б Benny Wenda removed from Interpol 'wanted' list. The Daily Telegraph. 7 серпня 2012. Процитовано 13 грудня 2014.
  17. ↑ а б Benny Wenda has Abusive Red Notice Removed. FairTrials.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 13 грудня 2014. [Архівовано 2012-10-02 у Wayback Machine.]
  18. ↑ West Papua campaigner vows not to be silenced. Oxford Mail. 1 червня 2009. Процитовано 1 червня 2009.
  19. ↑ Brook Sabin (8 лютого 2013). West Papuan freedom fighter blocked from Parliament. 3news.co.nz. Архів оригіналу за 23 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013. [Архівовано 2013-02-23 у Wayback Machine.]
  20. ↑ BBC News. 8 травня 2013. Процитовано 8 травня 2013.
  21. ↑ Bangkok Post - Breaking News, Thailand News, World News and Videos. Bangkok Post. 1 травня 2013. Процитовано 1 червня 2009.
  22. ↑ TEDx. TEDx. 8 травня 2013. Архів оригіналу за 11 серпня 2013. Процитовано 8 травня 2013. [Архівовано 2013-08-11 у Wayback Machine.]
  23. ↑ A one-man campaign against Indonesia from a small attic office could cost Britain billions. The Daily Telegraph. 8 травня 2013. Процитовано 8 травня 2013.
  24. ↑ IPWP press release. IPWP. 5 січня 2009. Процитовано 18 січня 2009.
  25. ↑ ILWP supporting documents. ILWP. 1 квітня 2009. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 4 квітня 2009. [Архівовано 2012-07-11 у Archive.is]
  26. ↑ BBC Caribbean news article. BBC. 4 квітня 2009. Процитовано 4 квітня 2009.
  27. ↑ West Papua's Wenda up for Nobel Peace Prize. Radio New Zealand. Жовтень 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  28. ↑ West Papua leader receives Freedom of Oxford. BBC News. 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  29. ↑ Denselow, Robin (28 листопада 2008). The Lani Singers: Ninalik Ndawi. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 16 вересня 2023.
  30. ↑ BBC Radio 3 World Routes article. BBC Radio 3. 5 січня 2009. Процитовано 18 січня 2009.
  31. ↑ The Road To Home - Benny Wenda documentary - Dancing Turtle Films. Dancing Turtle Films. Процитовано 20 листопада 2018.
  32. ↑ Amsterdam Film Festival - Amsterdam Screenplay Contest - 2016 Winners. Amsterdam Film Festival. Процитовано 20 листопада 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).