Белхатувська ТЕС
 | ||||
| 51°15′59″ пн. ш. 19°19′37″ сх. д. / 51.26626° пн. ш. 19.32684° сх. д. | ||||
| Країна |  Польща  | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Польща, Лодзьке воєводство, м. Белхатув | |||
| Введення в експлуатацію | 1988 рік | |||
| Вид палива | Буре вугілля (основне паливо) | |||
| Енергоблоки | 12 х 340/380 МВт + 1 х 858 МВт | |||
| Котельні агрегати | BB-1150 | |||
| Турбіни | 18K370 | |||
| Електрогенератори | GTHW360 | |||
| Встановлена електрична потужність | 5053 МВт | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 28 млрд (2010) | |||
| Кількість працівників | 4 793 осіб (2009) | |||
| Материнська компанія | PGE Polska Grupa Energetyczna | |||
| Дані оновлено 25 січня 2012 року | ||||
| Сайт | elbelchatow | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 7283776 | |||
  Белхатувська ТЕС | ||||
 | ||||
 Белхатувська ТЕС у Вікісховищі | ||||
Белхатувська ТЕС — найбільша теплова електростанція на Європейському континенті, та є найбільшою у світі електростанцією, що працює на бурому вугіллі.[1]
Опис
ТЕС виробляє близько 22 відсотків електроенергії в електробалансі Польщі. Потужність енергоблоків станції становить приблизно 18% від загальної встановленої потужності польської електрогенерації. Енергія з Белхатова є найдешевшою електрикою в країні.[2]
Історія
Белхатувська ТЕС нерозривно пов'язана з історією розвитку одного з найбільших вугільних басейнів Польщі — Белхатувського, яке було відкрито під час геологічних робіт з пошуку природного газу в селі Піски. Доведені запаси родовища становлять близько 2 млрд тонн бурого вугілля, що залягає на глибині від 127 м.[2]
Динамічний розвиток Белхатувського вугільного басейну розпочався з 60-х років минулого століття. Після кількох років дослідницьких робіт на родовищі: великі запаси вугілля й досить низька собівартість його видобутку були головним аргументом для уряду Польщі про прийняття рішення від 17 січня 1975 року про будівництво Белхатувської теплоелектростанції.
У результаті п'ятирічної роботи 19 листопада 1980 року була видобута перша тонна вугілля, а 29 грудня 1981 року був введеней в експлуатацію та синхронізований з енергосистемою країни перший енергоблок Белхатувської ТЕС потужністю 370 МВт. Повну проєктну встановлену потужність станція досягла сім років по тому, коли 12 жовтня 1988 року запрацював останній енергоблок ТЕС.[2]
Збудований у 2010 році, а в третьому кварталі 2011 року введений у промислову експлуатацію 13-й енергоблок станції проєкту французького енергетичного консорціуму «Alstom», встановленою потужністю 858 мВт. Разом з цією компанією також проводиться модернізація всіх 12-ти турбін раніше збудованих енергоблоків.
Екологія
Реконструкція електростанції проведеної в 1994–2007 роках з метою десульфуризації димових газів (FGD), дозволяє відповідати всім нормам і вимогам охорони довкілля, установленими Європейським союзом.
Однак у 2007 році Всесвітній фонд дикої природи включив електростанцію в європейський список одинадцяти найбільших підприємств, які забруднюють довкілля, унаслідок великого питомого виділення вуглекислого газу (30100000 тонн на рік CO2)[3][4] Для скорочення кількості викидів CO2 на Белхатувській ТЕС передбачається застосувати технологію утилізації вуглекислоти на декількох енергоблоках у період 2011–2015 рр.. Ця програма модернізації здійснюється за підтримки Європейської комісії та оцінюється в €180 млн.
Планова ліквідація
У 2021 році Генеральний інспектор з охорони довкілля виніс негативне рішення щодо видобутку бурого вугілля з іншого родовища в Злочеві. Прогнозване виснаження вугільних пластів раніше розроблених родовищ та відсутність згоди на експлуатацію іншого родовища викликають необхідність закриття електростанції в 30-х роках ХХІ століття. У наступні роки планується зупинити наступну кількість енергоблоків: 2030 — 1, 2031 — 1, 2032 — 2, 2033 — 2, 2034 — 3, 2035 — 2, 2036 — 1[5].
Див. також
Примітки
- ↑ Польська вугільна промисловість. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 25 січня 2012.
- ↑ а б в Офіційний сайт теплоелектростанції. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 25 січня 2012.
- ↑ European dirty thirty (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 20 червня 2012.
- ↑ Macalister, Terry (23 липня 2009). Meet Belcha – Europe's biggest carbon polluter (and it's about to get even bigger). The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 20 червня 2010.
- ↑ Dariusz Ciepiela (28 вересня 2021). Nadchodzi koniec największej polskiej elektrowni.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).