YaChudo

Бекі Чемберс

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Бекі Чемберс
Ім'я при народженніангл. Rebecca Marie Chambers[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася3 травня 1985[2] (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця наукової фантастики, письменниця-романістка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиЛітература США[3], наукова фантастика[3], науково-фантастична літератураd[3] і творче та професійне письмоd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності2012 — тепер. час
Жанрнаукова фантастика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusThe Long Way to a Small, Angry Planetd, Замкнута і звичайна орбіта, Record of a Spaceborn Fewd, Галактика і земля у ній, Псалом для дикостворених, Молитва за сором'язливі крони і To Be Taught, If Fortunated Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: otherscribbles.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Бекі Чемберс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бекі Чемберс (англ. Becky Chambers; нар. 3 травня 1985 року)[4] — американська письменниця наукової фантастики. Авторка серії книжок «Мандрівники», що здобула премію «Г'юго», а також новел, зокрема «Бути навченим, якщо пощастить» (2019) та серії «Монах і робот», яка починається з книжки «Псалом для дикостворених» (2021), що здобула премію «Г'юго». Авторка знана своїми інноваційними світобудівними та сюжетними історіями, що розвивають персонажів, і є піонеркою жанру гоуппанк[5].

Дитинство, сім'я та освіта

Народилася 1985 року в Південній Каліфорнії та виросла в Торрансі. У родині Чемберс кілька людей цікавилися різними космічними дослідженнями NASA. Її батьки — викладач астробіології та інженер супутників[6]. Захопилася космосом та його дослідженням ще змалку. У юності, після того, як вперше зустріла людину, яка вважала, що такі програми нерозумні та що їхнє фінансування краще було б використати для розв'язання проблем Землі, вона почала детально вивчати зусилля людей з дослідження космосу, дійшовши висновку, що ці зусилля є похвальними, хоча сучасні методи фінансування можна було б покращити. Цей глибокий аналіз значною мірою надихнув її на писання[7].

Переїхала до Сан-Франциско, щоб вивчати театральне мистецтво в Університеті Сан-Франциско[4].

Кар'єра

Перш ніж самостійно опублікувати свій перший роман «Довгий шлях до маленької, розгніваної планети» 2014 року, успішно зібравши кошти на Kickstarter, Чемберс працювала в театральному менеджменті та письменницею-фрілансеркою. Роман отримав схвалення критиків і номінацію на премію Kitchies, ставши першим самостійно виданим романом, якому це вдалося[8]. Це спонукало Hodder&Stoughton та Harper Voyager взятися перевидати роман[9]. Роман був першою книжкою в серії «Мандрівники», яка має три продовження: «Замкнута і звичайна орбіта» 2016 року; «Запис кількох народжених у космосі» 2018 року та «Галактика і земля у ній» 2021 року. Серія здобула премію «Г'юго» за найкращу серію 2019 року. Авторка оголосила про завершення серії «Мандрівники»[7].

У серпні 2019 року вона опублікувала новелу «Щоб навчитися, якщо пощастить», сюжет якої не був пов'язаний із книжками серії «Мандрівники».

У липні 2018 року було оголошено, що вона підписала контракт на дві книжки з видавництвом Tor Books[10]. Перша книжка, «Псалом для дикостворених»[11], вийшла у травні 2021 року. Історія представила Декса, мандрівного чайного ченця, та Москапа, розумного робота. Друга книжка, «Молитва за сором'язливі крони», вийшла у липні 2022 року та продовжила історію Декса та Москапа[12].

Стиль та теми

Дія її романів із серії «Мандрівники» відбувається у вигаданому всесвіті, яким керує Галактична Спільнота, де люди є відносно новими учасниками. Її хвалили за потужну побудову світу в серії, зокрема численні унікальні інопланетні раси[13]. Оглядачі відзначали її складних та симпатичних персонажів, які рухають історію[14]. Її твори по-різному оцінювали — як критикували, так і хвалили — за свідомо повільний, орієнтований на розвиток персонажів темп і відсутність динамічного сюжету, типового для інших романів у жанрі космічної опери[15][16].

Особисте життя

Перш ніж повернутися до Каліфорнії, де вона зараз проживає зі своєю дружиною, Берґлауґ Асмундардоттір[4][17], в окрузі Гумбольдт[6], Чемберс жила в Ісландії та Шотландії.

Нагороди

Рік Назва Нагорода Категорія Результат Прим.
2014 Довгий шлях до маленької, розгніваної планети Kitschies «Золоте щупальце» (Найкращий дебютний роман) Номінація [18]
2015 Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого — У довгому списку [19]
2016 Британська премія фентезі Найкращий дебют (Премія Сідні Дж. Баундза) Номінація [20]
2016 Жіноча літературна премія — Longlisted [21]
2016 Премія Артура Кларка — Номінація [22]
2017 Велика премія уяви Іноземний роман Номінація [23]
2016 Замкнута і звичайна орбіта Премія Британської науково-фантастичної асоціації за найкращий роман Номінація [24]
2017 Премія Артура Кларка — Номінація [25]
Премія «Г'юго» за найкращий роман Номінація [26]
Серія Мандрівники Жулі Верланже — Перемога [27]
2018 «Записи космонавтів» Kitschies Червоне щупальце (Найкращий роман) Номінація [28]
2019 Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман Номінація [29]
Премія «Г'юго» за найкращий роман Номінація [30]
Серія Мандрівники Премія «Г'юго» Серія Перемога [30]
Щоб навчитися, якщо пощастить Премія Британської науково-фантастичної асоціації Короткий фантастичний твір Номінація [31]
2020 Премія «Г'юго» за найкращу повість Номінація [32]
Премія «Локус» Повість Номінація [33]
2021 Псалом для дикостворених Премія «Неб'юла» за найкращу повість Номінація [34]
2022 Премія «Г'юго» за найкращу повість Перемога [35]
Премія «Локус» Повість Номінація [36]
Галактика і земля у ній Премія «Г'юго» за найкращий роман Номінація [35]
Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман Номінація [36]
2023 Молитва за сором'язливі крони Премія «Локус» Повість Перемога [37]

Бібліографія

  • «Вела», написана у співавторстві з Юн Ха Лі, С. Л. Хуангом та Ріверсом Соломоном (2019)

Серія «Мандрівники»

Новели

  • Щоб навчитися, якщо пощастить (2019)

Серія «Монах і робот»

Оповідання

  • «Крізаліс», «Лондон Юрського періоду: Набивка панчіх», 2014
  • «Мачмо, Клинок Нова та Тричі Оспівані Тексти», Космічні Сили: Антологія Сага про Далекі Галактики, 2017
  • «Останній контакт», 2001: Одіссея у словах, 2018
  • «Добрий єретик» (оповідання із серії «Мандрівники»), «Нескінченні зірки: Темні рубежі», 2019
  • «Корабель-гробниця», Загублені світи та міфологічні королівства, 2022

Примітки

  1. ↑ https://locusmag.com/2018/12/becky-chambers-to-be-spaceborn/
  2. ↑ а б https://www.californiabirthindex.org/birth/rebecca_marie_chambers_born_1985_16733946
  3. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ а б в Becky Chambers: To Be Spaceborn. Locus. 17 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  5. ↑ Kehe, Jason. Is Becky Chambers the Ultimate Hope for Science Fiction?. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 1 травня 2024.
  6. ↑ а б Kehe, Jason (16 вересня 2021). Is Becky Chambers the Ultimate Hope for Science Fiction?. Backchannel, Wired. Condé Nast. Процитовано 17 вересня 2021.
  7. ↑ а б Episode 170: Becky Chambers Goes Wayfaring. Imaginary Worlds. 15 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  8. ↑ Flood, Alison (13 лютого 2015). Self-published sci-fi debut kickstarts on to Kitschies shortlist. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 20 травня 2020.
  9. ↑ Liptak, Andrew (12 вересня 2015). The Long Way To A Small Angry Planet Is This Year's Most Delightful Space Opera. Io9. Процитовано 19 липня 2018.
  10. ↑ Harris, Lee (18 липня 2018). Announcing a Pair of Solarpunk Novellas from Becky Chambers. Tor.com. Процитовано 5 жовтня 2021.
  11. ↑ Introducing Monk & Robot, a New Series by Becky Chambers. Tor.com. 16 квітня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  12. ↑ Publishing, Tor com. A Prayer for the Crown-Shy. Tordotcom Publishing (амер.). Архів оригіналу за 16 листопада 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
  13. ↑ Clark, M. L. (5 червня 2017). A Closed and Common Orbit by Becky Chambers (Book review). Strange Horizons. Процитовано 20 травня 2020.
  14. ↑ Roberts, Adam (22 жовтня 2016). A Closed and Common Orbit by Becky Chambers review – an AI on the run. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 20 травня 2020.
  15. ↑ Alexander, Niall (5 липня 2016). The Joy of the Journey: The Long Way to a Small, Angry Planet by Becky Chambers. Tor.com. Процитовано 20 травня 2020.
  16. ↑ Martini, Adrienne (12 березня 2016). Adrienne Martini reviews Becky Chambers. Locus Online. Процитовано 20 травня 2020.
  17. ↑ Becky Chambers. HarperCollins. Процитовано 30 травня 2018.
  18. ↑ 2014 Awards. The Kitschies. 29 червня 2022. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 29 червня 2022.
  19. ↑ 2015 Otherwise Award. Otherwise Award. 17 лютого 2017. Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 29 червня 2022.
  20. ↑ British Fantasy Awards 2016: the nominees. The British Fantasy Society. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  21. ↑ 2016 Baileys women's prize for fiction longlist. Women's Prize for Fiction. 6 березня 2016. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  22. ↑ Alexander, Niall (27 квітня 2016). Announcing the 2016 Arthur C. Clarke Award Shortlist. Tor.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 12 липня 2022.
  23. ↑ Grand Prix de l'Imaginaire 2017 Winners. Locus. 5 червня 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 29 червня 2022.
  24. ↑ 2016 BSFA Winners. Locus. 17 квітня 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 12 липня 2022.
  25. ↑ 2017 Shortlist Announced. The Arthur C. Clarke Award. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 12 липня 2022.
  26. ↑ 2017 Hugo Awards. The Hugo Awards. 31 грудня 2016. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
  27. ↑ PALMARÈS OFFICIEL DE LA 18E ÉDITION DES UTOPIALES (PDF). Les Utopiales. Архів (PDF) оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 17 вересня 2022.
  28. ↑ 2018 Awards. The Kitschies. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  29. ↑ 2019 Locus Awards Finalists. Locus. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  30. ↑ а б 2019 Hugo Awards. The Hugo Awards. 28 липня 2019. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  31. ↑ 2019 BSFA Winners. Locus. 18 травня 2022. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  32. ↑ 2020 Hugo Awards. The Hugo Awards. 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  33. ↑ 2020 Locus Awards Winners. Locus. 27 червня 2020. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 17 липня 2022.
  34. ↑ Asher-Perrin, Emmett (21 травня 2022). Here Are the Winners of the 2021 Nebula Awards!. Tor.com. Архів оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  35. ↑ а б Announcing the 2022 Hugo Award Winners. Tor.com. 4 вересня 2022. Архів оригіналу за 5 вересня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  36. ↑ а б 2022 Locus Awards Winners. Locus. 25 червня 2022. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  37. ↑ 2023 Locus Awards Winners. Locus Online. 25 червня 2023. Процитовано 25 червня 2023.

Посилання

  1. ↑ а б https://www.themarysue.com/interview-becky-chambers-long-way-to-a-small-angry-planet/ — 2016.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).