Батисфера

Батисфе́ра (грец. βαθυς — глибокий і σφαιρα — куля) — куляста сталева кабіна для підводних досліджень, без власного приводу, яка спускається на тросі з судна забезпечення.^[1]

У СРСР поряд з терміном «батисфера» вживався також його синонім — «гідростат»^[2] (англ. hydrostat; нім. Hydrostat) — апарат, який спускають на тросі з судна підтримки для підводних досліджень і робіт.^[3]

У 2024 році Міжнародна організація зі стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) затвердила міжнародний стандарт ISO 5411 «Судна та морські технології — Підводні апарати — Термінологія» (англ. Ships and marine technology — Submersibles — Vocabulary), який містить основні терміни та поняття, пов’язані з підводними апаратами.

Прив’язний підводний апарат (англ. tethered submersible) відповідно до пункту 3.1.3 стандарту — підводний апарат, з’єднаний із поверхнею, судном забезпечення або підводною спорудою кабель-тросом чи тросом.^[4]

Історично за конструктивними ознаками до пілотованих прив'язних підводних апаратів можуть бути віднесені батисфери. Батисфера мала два ілюмінатори та підводні світильники, проте не була оснащена рушіями або засобами аварійного спливання. Сталевий трос, за допомогою якого батисферу утримували, обмежував глибину її занурення та ускладнював стабілізацію під час вертикальної хитавиці судна. У разі обриву троса екіпаж батисфери не мав можливості самостійно повернутися на поверхню.^[5]

Конструктор батисфери Бальзамелло (італ. Balsamello) здійснив перше занурення 18 червня 1889 року^[6], а в 1892 році опустився в Середземному морі на глибину 165 метрів^[5].

Ідею батисфери Вільяму Бібі (англ. William Beebe) запропонував Теодор Рузвельт, президент Сполучених Штатів. Інженер Отіс Бартон (англ. Otis Barton) спроектував її для нього.^[7]

15 серпня 1934 року Вільям Бібі та Отіс Бартон встановили рекорд глибини занурення на батисфері — 923 метри.^[8] Цей рекорд протримався 15 років. У 1949 році Отіс Бартон занурився на глибину 1 375 метрів — максимальну глибину, досягнуту батисферою, і рекордну для цього типу апаратів.^[5]

У СРСР термін «батисфера» не використовували щодо вітчизняних апаратів; їх називали гідростатами. Зокрема, 1953 року Полярному науково-дослідному інституту рибного господарства та океанографії було передано гідростат ГКВ-6. На ньому вчені здійснили близько 200 занурень. Гідростат спускали на тросі з борту науково-дослідного судна «Персей-II».

1960 року було спроєктовано гідростат «Сєвєр-1», який експлуатували до кінця 1970-х років. Він був обладнаний:

• фото- та кінокамерами;
• світильниками, які можна було повертати за допомогою гідравлічної системи;
• засобами зв'язку із судном;
• глибиноміром;
• гірокомпасом.

Під час спуску у воді гідростат мав від'ємну плавучість близько 100 кг. У разі обриву троса можна було скинути аварійний баласт, після чого гідростат спливав на поверхню. Для пом'якшення ривків троса під час хитавиці на підвісці гідростата встановили спеціальний амортизатор. До кінця 1970-х років на гідростаті здійснили понад 600 занурень.^[2]

• Прив'язний підводний апарат

1. ↑ Попович М., 2003, с. 116.
2. ↑ ^{а б} Гирс М.И., 1977, с. 3-4.
3. ↑ Білецький В.С., 2013, с. 268.
4. ↑ ISO 5411:2024 Ships and marine technology — Submersibles — Vocabulary (Міжнародний стандарт) (англ.) . International Organization for Standardization (ISO). 29 березня 2024. Процитовано 28 лютого 2026.
5. ↑ ^{а б в} Григоров, Максим; Райская, Светлана; Ломакин, Илья (2024). Мировой опыт развития обитаемых подводных аппаратов предельных глубин погружения. Труды Крыловского государственного научного центра (рос.) . 1 (407): 148—149.
6. ↑ Franco, Roberto (2010). Felice Balsamello col bernoccolo della fisica (PDF). HDS NOTIZIE (італ.) . Historical Diving Society Italia (46): 14.
7. ↑ Piccard, Jacques (6 березня 2005). Viaggi al fondo degli okeani - 1. Dalla campana di Alessandro al batiscafo. Nautica (італ.) . Nautica Editrice S.r.l. Архів оригіналу за 6 березня 2005. Процитовано 18 серпня 2026.
8. ↑ WILLIAM BEEBE, OTIS BARTON (15 серпня 1934). First deep-ocean dive (англ.). Guinness World Records Limited 2025. Процитовано 23 грудня 2025.

• Гирс М.И. «ТИНРО-2» в океане. — Ленинград : Судостроение, 1977. — 152 с. — 60000 прим.— (рос.).
• Григоров М. Ю., Райская С. Д., Ломакин И. А. Мировой опыт развития обитаемых подводных аппаратов предельных глубин погружения // Труды Крыловского государственного научного центра — 2024. — № 1 (407). — С.148—154. — Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/mirovoy-opyt-razvitiya-obitaemyh-podvodnyh-apparatov-predelnyh-glubin-pogruzheniya — Дата звернення: 26 січня 2026. — (рос.).
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Franco R. L'autore delle leggi sulla navigazione subacquea: Felice Balsamello col bernoccolo della fisica // HDS Notizie. 2010. № 46. Maggio. С. 11–14. Режим доступу: https://www.hdsitalia.it/wp-content/uploads/2020/04/046-hds_46.pdf?utm_source=chatgpt.com. Дата звернення: 16 серпня 2026. — (італ.).

• Guinness World Records. First deep-ocean dive. Режим доступу:https://www.guinnessworldrecords.com/world-records/103457-first-deep-ocean-dive. Ддата звернення: 16 серпня 2026. — (англ.).
• ISO 5411:2024 Ships and marine technology — Submersibles — Vocabulary (Міжнародний стандарт) // International Organization for Standardization (ISO). — 29 березня 2024. — Режим доступу: https://standards.iteh.ai/catalog/standards/iso/61382dec-8dc0-440f-88aa-56697e94f3be/iso-5411-2024. Дата звернення: 28 лютого 2026. — (англ.).

• 3,000 Feet Under The Sea (1934) — British Pathé. https://https://www.youtube.com/watch?v=VtNHKfm6Wc4.