Бартоло Лонго
| Бартоло Лонго | |
|---|---|
італ. Bartolo Longo  | |
 | |
| Народився | 10 лютого 1841[3] Латіано, земля Отранто, Королівство Обох Сицилій[3] |
| Помер | 5 жовтня 1926[1][2] (85 років) Помпеї, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія[4] |
| Країна |  Королівство Італія |
| Діяльність | правник, адвокат, письменник |
| Галузь | релігія[5], religious lifed[5], чернечий орден[5], жебручий орден[5] і філантропія[5] |
| Alma mater | Неапольський університет імені Федеріко II |
| Знання мов | італійська[6][5] |
| Посада | апостол |
| Конфесія | католицька церква |
| Нагороди |   |
Бартоло Лонго (італ. Bartolo Longo, 10 лютого 1841, Латіано, Королівство Обох Сицілій — 5 жовтня 1926, Помпеї, Королівство Італія) — блаженний римо-католицької церкви, проповідник, юрист, благодійник, письменник, окультист.[7] Відомий завдяки своєму наверненню до віри в Бога з сатаністичного антикатолицького культу, поширенню молитви Розарію, Помпейської дев'ятниці та справами милосердя.
Біографія
Народився в родині лікаря 10 (або 11) лютого 1841 року. Батьки Бартоло були набожними католиками, особливо мати, яка навчала дітей не тільки молитися, але й допомагати бідним. В дитинстві вчився у коледжі піарів, де навчався гри на музичних інструментах, фехтуванню, диригував шкільним оркестром, а також звик до духовних вправ - щоденної молитви на вервиці. Коли хлопчику було 10 років, помер його батько, у 1853 році мати вийшла заміж за адвоката.
У 1858 році Бартоло поступив в університет Неаполя, щоб навчатися на правника. В той час в середовищі студентів були популярні антикатолицькі настрої та поширені окультні секти, в одну з яких вступив юнак. Через деякий час він став «священником» культу диявола, проповідуючи та відправляючи окультні обряди. Один з друзів Бартоло, професор Вінченцо Пепе намагався врятувати Бартоло з секти і познайомив з отцем-домініканцем Альберто Раденте. Під впливом друзів Бартоло відійшов від окультизму.
У 1867 році познайомився з о. Людовіко да Касоріа, наслідуючи якого надавав підтримку невиліковно хворим у лікарні Санта Марія дель Пополо.[8]
Також поглиблено вивчав латину, італійську та філософію. Лонго піклувався про бідних, хворих та нужденних, разом з групою благодійників. До цієї групи входила вдова графиня Маріанна ді Фуско, яка стала соратницею, а в майбутньому і дружиною Бартоло.
7 жовтня 1871 року Лонго був прийнятий до Третього Домініканського Ордену (для мирян) де прийняв ім'я Росаріо[9]. Після повернення до віри намагався вплинути на інших сектантів та молодь, визнаючи свої помилки та проповідуючи віру в Бога.
У 1872 році графиня ді Фуско доручила Лонго управління своїми маєтностями. Під час їх відвідування у м.Помпеї біля Неаполя, Бартоло пережив духовну кризу.
|
Попри покаяння, мене все ще хвилювала думка, що я належу сатані, що я все ще його невільник, а він чекає на мене в пеклі. Усвідомлюючи це, я впав у відчай, був близький до самогубства. Тоді я почув у моєму серці відлуння слів отця Альберта, який повторював за Марією: «Той, хто поширює мій Розарій, буде спасений» | 
|
Лонго дав обітницю поширити молитву Розарію у Помпеях і задля цього покинув кар'єру юриста. Помпеї у той час були бідною злиденною місцевістю, де більшість мешканців повернулися до поганських культів, а християнство занепадало. Брат Росаріо відвідував хатини місцевого люду, проповідував та роздавав вервиці, заснував щорічне свято Розарію.
У 1873 році Лонго відремонтував стару церкву в Помпеях, де пізніше розмістили Образ Матері Божої Розарію.
У 1875 році він організував у Помпеях парафіяльні місії, під час яких декілька священиків упродовж 12 днів проводили навчання, під час яких велика кількість людей навернулася, а єпископ Неаполя урочисто заснував Братство Святого Розарію і благословив Образ Матері Божої Розарію.[10]
З 1876 року ікона Діви Марії Помпейської набула слави чудотворної. 8 травня 1876 Лонго починає будівництво нового храму в Помпеях.
У 1884 році після оздоровлення місцевої мешканки Фортунатини Агреллі поширюється шанування не тільки Образу але й особливої молитви на вервиці, яка тепер відома як Помпейська або безвідмовна дев'ятниця[11].[12]
1 квітня 1885 року Бартоло Лонго одружився з графинею Маріанною ді Фуско. Вони прожили в шлюбі до смерті Маріанни у 1924 році.
У 1885 році у Турині Бартоло познайомився з Джованні Боско і отримав нові ідеї та натхнення для своєї праці.
Під час і після закінчення будівництва храму Бартоло Лонго багато уваги приділяв просвітництву та благодійній допомозі мешканцям, а особливо дітям злочинців. Цікаво що серед критиків доцільності їх виховання був відомий доктор Ломброзо. Для спростування теорій Ломброзо і кращого вивчення результатів виховання Бартоло Лонго використовував експериментально-аналітичні методи, новаторську на той час фотографію.
Для пропаганди своїх починань, здобутків та залучення коштів благодійників Бартоло Лонго заснував журнали «Розарій» і «Нові Помпеї», відкрив дім для соціальних сиріт, де їх навчали професіям. Навколо храму з'явилися друкарні, фабрики і швейні майстерні, ораторій, вечірня музична школа, дитячий садочок. Також у Помпеях були побудовані дорога, обсерваторія, притулок для жінок, проведено електричне освітлення.
У 1891 році після закінчення будівництва була освячена базиліка, яка нині відома як Санктуарій Божої Матері Розарію.
1906 року Бартоло і його дружина пожертвували все своє майно, в тому числі і особисте Апостольському Престолові[13].
У 1921 розпочав будівництво інституту для дочок в'язнів, урочисто відкритий 17 жовтня 1926 року.
Помер 5 жовтня 1926 року у Помпеях.
Бартоло Лонго написав декілька книг — «П'ятнадцять субот Розарію» у двох томах, «Дев'ятниця до Богородиці» «Життя Святої Філомени», «Історія святилища Помпеї» та інші. Як вважається, саме він відкрив христологічний вимір молитви Розарію.[14]
Вшанування
26 жовтня 1980 року Папа Іван Павло ІІ оголосив Бартоло Лонго блаженним, назвавши його «Людиною Марії».
У лютому 2025 року Папа Франциск затвердив чудо за заступництвом Бартоло Лонго, що відкриває шлях для його канонізації.[15]
Навколо базиліки виросло ціле місто, а сам санктуарій є місцем багатолюдних прощ, також тут відбуваються спільні молитви, в тому числі за мир в Україні за участі українців та священників РКЦ та УГКЦ.[16]
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б GCatholic.org — 1997.
- ↑ а б (not translated to it) Dizionario bio-bibliografico degli scrittori pugliesi viventi e dei morti nel presente secolo — Napoli: 1893. — P. 121–122.
- ↑ Ferraris M. Dizionario Biografico degli Italiani — Roma: Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2005. — Vol. 65.
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Blessed Bartolo Longo. www.piercedhearts.org. Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ LONGO, Bartolo - Enciclopedia. Treccani (італ.). Процитовано 23 березня 2025.
- ↑ Блаженний Бартоло Лонго. Домініканці в Україні (укр.). 12 серпня 2020. Процитовано 19 березня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Помпейська дев’ятниця. pompeya.org.ua. Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ Помпейська новенна та блаженний Бартоло Лонго, - катехеза о. Олексія Самсонова (ua) , процитовано 19 березня 2025
- ↑ Помпейська дев’ятниця. Католицький Молитовник. Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ Бартоло Лонґо — сатаніст, що став святим (англ.). Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ «Я вражений тим, що тут побачив», — архієпископ із Помпеї (англ.). Процитовано 20 березня 2025.
- ↑ Папа затвердив чудо за заступництвом Бартоло Лонго — колишнього сатаніста (англ.). Процитовано 20 березня 2025.
- ↑ Понад тисячу вірних молилися у Помпеї за мир в Україні. Українська Греко-Католицька Церква (укр.). Процитовано 20 березня 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).