YaChudo

Бариш Манчо

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Бариш Манчо
тур. Barış Manço Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження2 січня 1943[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСтамбул, Туреччина[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті1 лютого 1999[3] (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіКадикей, Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертіінфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняKanlıca Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1958
Громадянство Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Віросповіданняіслам і мусульмани Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, телепродюсер, співак, пісняр, актор, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаГалатасарайський ліцей Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиударний музичний інструмент і вокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрирок-музика, психоделічний рок, Анатолійський рок, попрок, прогресивний рок і фольк-рок Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоMoğollard Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиEmre Plakd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

державний артистd

Почесний громадянин Льєжd (1997)

Гран-прі Президента Туреччини в області культури та мистецтвd (2023)

Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)Doğukan Mançod Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мехмет Бариш Манчо (тур. Mehmet Barış Manço); повне ім'я: Тосун Юсуф Мехмет Бариш Манчо (тур. Tosun Yusuf Mehmet Barış Manço);[4] (нар.. 2 січня 1943, Стамбул, Туреччина — пом.. 1 лютого 1999, Стамбул, Туреччина) — турецький рок-музикант, співак, автор пісень, композитор, актор, телепродюсер, телеведучий[5], Державний артист Туреччини[6], посол турецької культури[7].

Відомий під сценічним ім'ям Бариш Манчо.

Почав музичну кар'єру під час навчання в Галатасарайському ліцеї. Піонер турецької рок-музики, один із засновників анатолійського року. Бариш Манчо написав близько 200 пісень і є одним з найпродаваніших і титулованих турецьких виконавців. Багато його пісень були перекладені різними мовами, включаючи англійську, французьку, японську, грецьку, італійську, болгарську, румунську, перську, іврит, урду, арабську, німецьку та інші[8]. Зі своєю телепрограмою «7'den 77'ye» (з тур. «Від 7 до 77») Манчо подорожував світом і відвідав багато країн[9].

Рання життя і кар'єра

Бариш Манчо народився в районі Ускюдар в Стамбулі 2 січня 1943 року. Його мати, Ріккат Уяник, була відомою співачкою на початку 1940-х рр. Його старший брат, який народився під час Другої світової війни, був названий Савашем (з тур. savaş — «війна»), а його самого батьки назвали Баришем (з тур. barış — «мир») на честь закінчення війни. При народженні він отримав додаткове ім'я Тосун Юсуф на честь свого дядька. Ім'я Тосун Юсуф батьки прибрали перед вступом Бариша до початкової школи[10].

У початковій школі йому голили голову, щоб запобігти появі вошей. Він називав це однією з причин, через яку він відпустив згодом довге волосся.

Під час навчання в Галатасарайському ліцеї, а пізніше в ліцеї Шишли Теракки, він створив свій перший гурт Kafadarlar (з тур. «Приятелі»)[11]. Турецький економіст Асаф Саваш Акат грав на саксофоні, а гітарист Ендер Енен зробив свою власну гітару, тому що в ті роки було важко придбати справжню на ринку.

1960-ті роки

У 1962 та 1963 роках разом зі своєю наступним гуртом Harmoniler (з тур. «Гармонія») він записав кавер-версії деяких популярних американських твіст-композицій та аранжування пісень турецьких народних пісень у стилі рок-н-ролу, поклавши початок анатолійському рок-руху — синтезу турецької народної музики та року. У цей період ключовий візуальний та музичний вплив на нього здійснив Елвіс Преслі.

Після закінчення ліцею у 1963 році він переїхав до Європи, подорожуючи по Парижу і Льєжу, де створив гурти з місцевими музикантами і записав кілька синглів, головним чином, англійською і французькою мовами, а також деякі турецькою. Потім, у 1964 році, Бариш Манчо продовжив навчання в Королівській академії образотворчих мистецтв в Льєжі, Бельгія[12]. Він гастролював зі своїм гуртом Les Mistigris у Німеччині, Бельгії, Франції й Туреччини до 1967 року[13].

У 1967 році він потрапив в автомобільну аварію, після якої почав відрощувати вуса, щоб приховати шрам.

Розчарований труднощами роботи з музикантами різних національностей, він створив гурт Kaygısızlar (з тур. «Безтурботні»), в якій брали участь Мазхар Алансон і Фуат Гюнер — майбутні учасники гурту MFÖ. Він записав кілька синглів і гастролював з гуртом — як Туреччиною, так і за кордоном, — поки учасники гурту заявили, що вони не хочуть жити за кордоном.

У 1970 році він заснував гурт Barış Manço Ve… (з тур. «Бариш Манчо і…») знову з іноземними музикантами, щоб записати свій перший шлягер-сингл, як у Туреччині, так і в Бельгії, «Dağlar Dağlar» (з тур. «Гори, гори!»), продавши більше 700 000 примірників. Сьогодні ця пісня залишається одним з найпопулярніших його творів[14].

1970-ті роки

Після успіху «Dağlar Dağlar» Манчо записав пару синглів з гуртом Moğollar (з тур. «Монголи»), іншою популярною турецькою анатолійською рок-гуртом[15]. Потім він вирішив повернутися в Туреччину, де він недовго попрацював у гурті Kaygısızlar зі зміненим складом. 1971 року його ранні роботи були зібрані під його першим повноформатним альбомом «Dünden Bugüne».

У 1972 році він створив гурт Kurtalan Ekspres, в якій буде брати участь до самої смерті[16]. 1975 року, коли він продовжив писати сингли, він випустив свій перший некомпільований LP «2023» — концептуальний альбом, який включає в себе багато інструментальних пісень.

Останньою спробою для досягнення міжнародного успіху став випуск у Європі та Південній Африці LP під назвою «Baris Mancho» (1976) з оркестром Джорджа Хейса під лейблом CBS Records. Хоча альбом не приніс очікуваного успіху, він досяг вершини хіт-парадів в Румунії і Марокко. 1977 року альбом вийшов у Туреччині під назвою «the Nick Chopper». 1975 року Бариш Манчо знявся у фільмі «Благослови нас, батьку!» (з тур. Baba Bizi Eversene), який є єдиним фільмом, в якому він знявся за свою кар'єру. Музика у фільмі складається з компіляції пісень, написаних Баришем Манчо і гуртом Kurtalan Ekspres.

З 1977 по 1980 рік він випустив ще три альбоми в Туреччині, частково складаються з ранніх збірок синглів, а саме: «Sakla Samanı Gelir Zamanı» (1977), «Yeni Bir Gün» (1979) та «20. Sanat Yılı Disko Manço» (1980), записаних у стилі пісень з альбому «2023». Більша частина матеріалу тієї епохи доступна у пізніших збірках «Ben Bilirim» і «Sarı Çizmeli Mehmet Ağa»[17].

1980-ті роки

У 1981 році Бариш Манчо з гуртом Kurtalan Ekspres випустив альбом «Sözüm Meclisten Dışarı», містить багато пісень, включаючи «Alla Beni Pulla Beni», «Arkadaşım Eşek», «Gülpembe», «Halhal» і «Dönence». Альбом, як і раніше залишається одним з найпопулярніших творів Манчо і викликав сплеск його популярності у 1980-х роках.

«Arkadaşım Eşek» (з тур. — «Мій друг осел»), швидко став дуже популярним серед дітей (пісня про ностальгію за сільським життям і спочатку не була задумана як дитяча пісня). Протягом всієї своєї кар'єри він писав багато інших пісень, головним чином для дітей, щоб домогтися визнання серед турецьких дітей 1980-х і 1990-х років. З іншого боку, пісня «Gülpembe», складена басистом Kurtalan Ekspres Ахметом Гювенчем, є реквіємом по бабусі Баришу Манчо, яка залучила молодшу аудиторію і є найпопулярнішою піснею Манчо нарівні з «Dağlar Dağlar»[18].

У 1983 році вийшов альбом «Estağfurullah, Ne Haddimize», пісні з якого — «Halil Ibrahim Sofrası» і «Kol Düğmeleri» — стали шлягерами. «Halil Ibrahim Sofrası» став прикладом фірмової моральної тематики пісень Манчо, рідкісною особливістю турецької поп-музики[19].

У 1985 році вийшов альбом «24 Ayar Manço», який містив пісню «Gibi Gibi» і довгу концептуальну пісню «Lahburger». Це ознаменувало початок зсуву в звучанні музики Баришу Манчо, що характеризується інтенсивним використанням синтезаторів і драм-машин на відміну від його ранніх робіт, які складаються з орієнтованого на гурт рок-звучання. У наступні роки Манчо випустив альбоми «Değmesin Yağlı Boya» (1986), «Sahibinden Ihtiyaçtan» (1988) і «Darısı Başınıza» (1989), що містили кілька шлягерів і демонстрували його нове звучання[20].

1990-ті роки

У 1988 році на турецькому державному телеканалі TRT 1 вийшла програма «7'den 77'ye» (з тур. «Від 7 до 77»), продюсером якої став Бариш Манчо. Це був симбіоз музики, ток-шоу та документальної програми, що став головним хітом протягом восьми років. Манчо відвідав майже 150 країн у рамках програми. Проєкт програми «Adam Olacak Çocuk», присвячений дітям, зміцнив популярність Манчо серед молодого покоління.

Хоча його популярність тривала в 1990-х роках завдяки широкій аудиторії цієї телепрограми, його музичні твори в цей період були не такими успішними, як в попередні десятиліття. Альбоми «Mega Manço» (1992) і «Müsaadenizle Çocuklar» (1995) стали найменш успішними в його кар'єрі, попри відносний успіх дитячого хіта 1992 року «Ayı» (з тур. «Ведмідь»). З іншого боку, в 1995 році він гастролював по Японії з гуртом Kurtalan Ekspres, результатом чого став альбом «Live In Japan» (1996) — єдиний концертний альбом Манчо. Він випустив у Японії ще два альбоми, після чого його там назвали «людиною, яка пише пісні про овочі», маючи на увазі пісні «Domates, Biber, Patlıcan» (з тур. «Помідор, перець, баклажан») і «Nane, Limon Kabuğu» (з тур. «М'ята, лимонна цедра»), шлягери 1980-х років[21].

Смерть

Могила Баришу Манчо на кладовищі Канлиджа

1 лютого 1999 року Бариш Манчо помер від раптового серцевого нападу перед виходом своєї щойно закінченої останньої роботи «Mançoloji» (з тур. «Манчологія») (1999), подвійного альбому, що містить нові записи його пісень і незакінчену інструментальну пісню «40. Yıl» (з тур. «40-річчя») про своє 40-річчя в музиці[22].

Він був похований на кладовищі Канлиджа в Стамбулі[23].

Спадщина

Бариш Манчо був одним з найбільш впливових турецьких музикантів. На початку своєї кар'єри він і його гурти зробили свій внесок до турецького рок-руху, поєднуючи традиційну турецьку музику з рок-музикою, які досі залишаються одним з основних напрямів турецької популярної музики.

Воскова фігура Баришу Манчо в його будинку-музеї

Його візуальний образ — довге волосся, вуса і великі кільця — пом'якшив реакцію консервативної турецької громадської думки.

Манчо був засновником прогресивного анатолійського рок-руху в 1970-х роках. Його експерименти з електронними інструментами наприкінці 1980-х сприяли розвитку турецької популярної музики 1990-х років.

Його лірика з різноманітними темами, головним чином, переросла у дещо модернізовану версію традиції «ашиків» (з тур. aşık — «трубадур»), була вкрай маргінальної на популярній музичній сцені 1980-х років, у якій переважала любовна лірика.

В 2002 році вийшов альбом «Yüreğimdeki Barış Şarkıları» (з тур. «Пісні Бариша (миру) в моєму серці»), в якому представлені 15 популярних турецьких виконавців таких різних жанрів, як арабески, поп і рок (як в анатолійському, так і в західному стилі)[24].

Дискографія

Альбоми

  • Dünden Bugüne (1972) (Sayan)
  • 2023 (1975) (Yavuz Plak)
  • Sakla Samanı Gelir Zamanı (1976) (Yavuz)
  • Baris Mancho (у Туреччині — The Nick Chopper) (1976) (CBS Disques/Grammofoonplaten S. A. B. V., CBS 81784, Yavuz LP)
  • Yeni Bir Gün (1979) (Yavuz ve Burç Plakçılık)
  • 20 Sanat Yılı Disco Manço (1980) (Türküola)
  • Sözüm Meclisten Dışarı (1981) (Türküola)
  • Estağfurullah … Ne Haddimize! (1983) (Türküola)
  • 24 Ayar Manço (1985) (Emre Plakçılık)
  • Değmesin Yağlı Boya (1986) (Emre Plakçılık)
  • 30 Sanat Yılı Fulaksesuar Manço — Sahibinden Ihtiyaçtan (1988) (Emre Plakçılık)
  • Darısı Başınıza (1989) (Yavuz ve Burç Plakçılık)
  • Mega Manço (1992) (Emre Plak)
  • Müsaadenizle Çocuklar (1995) (Emre Plak)
  • Barış Manço Live In Japan (1996) (Emre Plak)
  • Mançoloji (1999) (Emre Plak)
  • Barış Manço Golden Rollers (2018) (Tunas Tunes)

Сингли

З Harmoniler

  • Twistin USA / The Jet (1962) (Grafson MGG 515)
  • Do The Twist / let's Twist again (1962) (Grafson MGG 516)
  • Cit Cit Twist / Dream Girl (1963) (Grafson MGG 566)

З Jacques Denjean Orchestra

  • Baby Sitter / Quelle Peste / Jenny Jenny / Un Autre Amour Que Toi (1964) (Rigolo 18.726)

З Les Mistigris

З Kaygısızlar

З Barış Manço Ve

  • Derule / Küçük Bir Gece Müziği (1970) (Sayan FS-223)
  • Dağlar Dağlar 1 / Dağlar Dağlar 2 (1970) (Sayan 229)

З Moğollar

  • Işte Hendek Işte Deve / Katip Arzuhalim Yaz Yare Boyle (1971) (Sayan FS-266)

З Moğollar / Kaygısızlar

  • Bin Boğanın Kızı / Ay Osman (1971) (Sayan FS-271)

З Kaygısızlar / Les Mistigris

  • Fil ile Kurbağa / Je te Retrouverais (1972) (Sayan FS 279)

З Kurtalan Ekspres

  • Ölüm Аллаху ın Emri / Gamzedeyim Deva Bulmam (1972) (Yavuz YA 1544)
  • Lambaya Püf De / Kalk Gidelim Küheylan (1973) (Yavuz YA 1548)
  • Gönül Dağı / Hey Koca Topcu Genç Osman (1973) (Yavuz YA 1554)
  • Nazar Eyle Nazar Eyle / Gülme Ha Gülme (1974) (Yavuz YA 1562)
  • Bir Bahar Akşamı / Estergon Kalesi (1974) (Yavuz YA 1569)
  • Ben Bilirim /2023 (1975) (Yavuz Plak YA 1573)
  • Çay Elinden Öteye Rezil Dede / Vur Ha Vur (1976) (Yavuz Plak YA 1580)
  • Ride On Miranda [Архівовано 31 липня 2020 у Wayback Machine.] (1976) (CBS / Sony Music)
  • Blue Morning Angel [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.] (1976) (CBS / Sony Music)
  • Tell Me Old Man [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.] (1976) (CBS / Sony Music)

З George Hayes Orchestra / Kurtalan Ekspres

З Kurtalan Ekspres

  • Hal Hal / Eğri Eğri Doğru Doğru Eğri Büğrü Ama Yine De Doğru (1981) (Türküola 239)

Фільмографія

  • «Благослови нас, батьку!»

Нагороди

  • Державний артист Туреччини (1991)[25].
  • Почесний доктор Університету Хаджеттепе[26].
  • Орден Леопольда II (Бельгія)[27].
  • Почесний громадянин Туркменії[28].

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129794023 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. ↑ «İşte Barış Manço'nun gerçek adı»
  5. ↑ Variety's Film Reviews 1985—1986 (Vol 19) by R R Bowker Publishing, ISBN 978-0-8352-2799-5
  6. ↑ 1991 yılında seçilen Devlet Sanatçıları. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 17 травня 2020.
  7. ↑ «Star haber „Barış Manço vefat edeli 15 yıl oldu“». Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 17 травня 2020.
  8. ↑ «Baris Manco». Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 17 травня 2020.
  9. ↑ «Türkiye Barış'ı arıyor»
  10. ↑ «Barış Manço'nun annesi öldü». Milliyet Gazetesi. 7 лютого 1999. с. 18.
  11. ↑ «Unutma ki dünya fani…». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 травня 2020.
  12. ↑ «Askerliğine Karar ALınan Barış Manço Belçika'da». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 травня 2020. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
  13. ↑ «Türkiye'nin Avrupa'daki En Büyük San'at Elçisi Barış Manço (Barış Manço'nun gazetede yer alan bir röportajı)». Milliyet Gazetesi, Hafta Sonu ilavesi. 4 сентября 1966. стр. 2.
  14. ↑ «Türk Müziğinde Bir Beyefendi „Cüneyd Orhon“».
  15. ↑ Tunca 2005, стр. 30
  16. ↑ Tunca 2005, стор. 48, 49
  17. ↑ Tunca 2005, стор. 156
  18. ↑ «Barış Manço: Su Kabağı Üzerine Şarkı Bestelemek şart Oldu». Milliyet Gazetesi. 10 лютого 1983. стор. 10.
  19. ↑ «Manço'lara „yeni kan“». Milliyet Gazetesi, Renk. 1 серпня 1984. стор. 1.
  20. ↑ «Barış Manço „ameliyattan sonra yeniden doğmuş gibiyim“ diyor: İkinci Hayat». Milliyet Gazetesi, Renk eki. 5 вересня 1985. стор. 1.
  21. ↑ «Barış Manço: Sanatçı olduğumu iddia etmiyorum».
  22. ↑ «Barış Manço'yu kaybettik». Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 17 травня 2020. [Архівовано 2012-01-15 у Wayback Machine.]
  23. ↑ «Barış Manço, mezarı başında dualarla anıldı».
  24. ↑ «Heyecan olmazsa olmaz». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 травня 2020.
  25. ↑ «1991 Yılında Seçilen Devlet Sanatçıları». Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 17 травня 2020.
  26. ↑ «Doktorunuz Konuşuyor („Oku Bakiim“ adlı gazete yazısı)». Milliyet Gazetesi. 19 марта 1995. стр. 4.
  27. ↑ В Турции чтят память певца и композитора Барыша Манчо. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 28 травня 2022.
  28. ↑ Manço, Barış (26 Şubat 1995). «Yeni Vatanımdan İlk Yazı („Oku Bakiim“ başlıklı köşe yazısı)». Milliyet Gazetesi. стр. 4.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).