Баран (рід)
| Баран | |
|---|---|
| |
| Товсторіг (Ovis canadensis) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бикові (Bovidae) |
| Підродина: | Козлові (Caprinae) |
| Рід: | Ovis Linnaeus, 1758 |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Ovis
| |
Баран[1] або вівця[2] (Ovis) — рід ссавців ряду оленеподібних (Cerviformes) з підродини козлових (Caprinae) родини бикових (Bovidae). Включає 7 видів, зокрема муфлона, дикого предка вівці.
Зовнішній вигляд
Барани досягають довжини від 1,2 до 1,8 м, хвіст довжиною від 7 до 15 см. Висота в плечах від 65 до 125 см, вага — від 20 до 200 кг, причому самці завжди значно масивніші самок. Забарвлення вовни варіює від білувато до темно-коричневого і навіть чорного кольору, нерідко трапляється зміна вовни. Самці навколо шиї часто носять своєрідну гриву, але на відміну від козлів не мають борідки. Роги є в обох статей, однак у самок вони дрібніші. Роги самців з віком починають закручуватися по спіралі і можуть досягати довжини 1 м.
Поширення
Дикі барани зустрічаються в західній, центральній і північно-східній Азії, а також на заході Північної Америки. У Європі вони мешкали на Балканському півострові, але вимерли близько 3 тисячі років тому. Про походження існуючих на деяких середземноморських островах популяціях муфлонів ведуться суперечки, чи є вони справжніми дикими баранами або ж знову здичавілими домашніми тваринами. Більшість баранів мешкає в гірських місцевостях, однак є й такі, які живуть в пустелях, наприклад деякі популяції товсторогів.
Поведінка
Барани ведуть денний спосіб життя, проте в особливо спекотні дні віддаляються на відпочинок в тінисті місця і переносять пошук їжі на вечірній або нічний час. Самки і молодняк утворюють невеликі стада, які іноді об'єднуються в більш великі. Самці більшість часу живуть окремо від самок, ведучи або одиночний спосіб життя, або будучи частиною виключно чоловічої групи. Всередині такої групи існує сувора ієрархія, яка встановлюється в залежності від величини рогів або в прямих поєдинках. Барани — рослиноїдні тварини і харчуються головним чином травами.
Види
 |
Ovis ammon | Архар |
 |
Ovis aries aries[3] | Вівця |
 |
Ovis orientalis orientalis group | Муфлон |
 |
Ovis orientalis vignei | Уріал |
 |
Ovis canadensis | Товсторіг |
 |
Ovis dalli | Баран Далля |
 |
Ovis nivicola | Баран сніговий |
Варто згадати, що систематика баранів через близьке споріднення порівняно розпливчаста і відрізняється в залежності від джерел. Види баранів розрізняються частково і за кількістю хромосом. У архара в диплоїдних клітинах по 56 хромосом, в той час як у більшості інших видів їх 54.
Різне
Молоді барани називаються ягнятами. Тривалість вагітності становить близько п'яти місяців. У середньому, барани досягають віку від 10 до 12 років.
Символіка
У літературі образ барана означає
- чоловічий початок, творчу енергію, оновлення, сонячну силу; благополуччя, багатство, ситість, достойність;
- баранячі роги – емблема земної рослинності, її пробудження і розквіту навесні;
- жартівливий символ кривих ніг;
- водночас баран та бараняча голова – символ глупоти, простуватості, нерозумної, впертої людини;
- бараняче (золоте) руно – символ багатства, родючості.
- Агнець Божий – символ Ісуса Христа; у Біблії баран символізує жертву за гріх, провину та мирну жертву. У віршах ХVІІ–ХVІІІ століть образ барана – дар, яким отроки-пастухи виражали свою любов і повагу до Бога та Христа.[4]
Примітки
- ↑ Загороднюк, І. В.; Ємельянов, І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — № 10. — С. 5–30.
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
- ↑ ICZN (International Commission on Zoological Nomenclature) opinion 2027 [Архівовано 22 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, В.В. Куйбіди. – 5-евид. – Корсунь Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015, с.31 https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi79/0059290.pdf
Література
- Ronald M. Nowak: Walker's mammals of the world. 6. Auflage. Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).