Балта-Тіймєз

Балта-Тіймєз
Стіна і головні ворота кладовища до реставрації (2006 рік)
Інформація про цвинтар
44°44′08″ пн. ш. 33°55′48″ сх. д. / 44.735555555556° пн. ш. 33.93° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Бахчисарай
Статус	пам’ятка архітектуриd
Охоронний статус	Державний реєстр нерухомих пам'яток України[1] і пам'ятка архітектури місцевого значення України
Конфесія	караїмізм
Балта-Тіймєз Балта-Тіймєз (Автономна Республіка Крим)
Балта-Тіймєз у Вікісховищі

Балта́-Тіймє́з (крим. Balta tiymez — «Сокира не торкнеться»; Калєдє кєварот — гіпотетичний караїмський варіант назви, запропонований Фірковічем^[2], Йосафатова долина — російська назва, за метафорою з книги Петера-Симона Палласа) — родовий караїмський цвинтар, розташований у верхів'ях балки Мар'ям-Дере, навколо печерного міста Чуфут-Кале в Бахчисарайському районі в Криму.

Об'єкт розташований у верхів'ях балки Марьям-Дере, яка належить до басейну річки Чурук-Су. Незважаючи на велику кількість джерел в балці немає постійного водотоку. Марьям-Дере на всій своій протяжності насичена пам'ятками історії та культури різних епох і народів. У гирлі балки розташовувалося селище Салачик, тут знаходиться дюрбе Хаджі I Герая і Зинджирли-медресе. У середній частині балки розташований Успенський Анастасієвський монастир, заснування якого датують VIII століттям. Поблизу монастиря розташовані військові кладовища відповідно 1854—1855 і 1944 років. Над верхів'ями балки нависають обриви зі стінами і штучними печерами фортеці Чуфут-Кале, а під ними розташована обитель дервішів і Азіз Газі-Мансур. Дорога направо серпантином піднімається до Малим (Південних) воріт фортеці, а дорога, що йде паралельно дну балки правою стороною, веде до огорожі і арочних воріт некрополя. На пам'ятники місцевості вплинули три релігії: караїмізм, православ'я й іслам.

Дерева, які сотні років саджали на некрополі, утворили гай зі звичайного дуба і супутніх порід. З 2011 року в Україні це пам'ятник природи.

Караїми називали цвинтар Каледе кеварот («цвинтар Кале»).^[3] Кладовище також носило назву Балта-Тіймез, ймовірно, через стародавні дуби^[2], і яка завжди вживалася та вживається місцевим населенням — караїмами і кримськими татарами.^[4]

Йосафатовою долиною стали називати караїмський цвинтар, що знаходиться за древнім містом Чуфут-Кале, біля Бахчисарая, спираючись на біблійну традицію вже за часів Російської імперії. Вперше в письмових джерелах назва Йосафатова долина на визначення цвинтаря зустрічається в книзі німецького та російського вченого-енциклопедиста Петера-Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними губерніями Російської держави», який відвідав Чуфут-Кале в 1794 році.^[5]

У караїмській літературі назва вперше зустрічається в книзі С. А. Бейма «Пам'ять о Чуфут-Кале» (1862), який пляснює цю назву: «Вона названа так караїмами за назвою долини Йосафата в Єрусалимі, на згадку про поховану родину, яка вийшла з Єрусалиму». Щоправда, потім він одержав від караїмської громадськості здивовані питання, що то за місце.^[6]

Йосафатова долина в Палестині згадується в Старому Завіті, в книзі пророка Йоіла (3:2-12): «Я (Єгова) зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафата і там буду судитися з ними». Там розташовується велике єврейське кладовище, чинне і в даний час. У XIX—XX століттях зображення єрусалимської Йосафатової долини містилися практично у всіх єврейських йорцайтах^[7]. Вид чуфуткальської безлісої кам'янистої долини^[8], щільно заставленою безліччю надгробків, навіював думки про подібність Чуфут-Кале і околиць Єрусалима^[9].

Це не єдиний випадок використання біблійної назви для інших об'єктів. Біля села Голинчинці, розташована долина хрестів Йосафатова долина, яка є місцем паломництва^[10].

Час поселення караїмів в Кирк-Орі (Кирк-Єрі, Чуфут-Кале) датується істориками серединою XIV століття^[11][12][13]. За часів Кримського улусу Золотої Орди і Кримського ханства місто стало їх головним релігійним і культурним центром. Некрополь був винесений за міські стіни на відстань 200—250 м^[14][15].

Першим дані про некрополь запровадив до наукового обігу караїмська учений Авраам Фиркович. В кінці життя він переселився в Чуфут-Кале. У 1872 році Фиркович опублікував книгу під назвою «Авне-Зіккарон»^[16] (д.-євр. אבני זכרון — «Пам'ятні Камені») з описом своїх кримських знахідок, в якій оголосив, що найдавніший надгробок в Йосафатовій долині датується 6 роком н. е. Однак ряд підтасувань в його дослідженнях, які виявили пізніші автори лише підірвали довіру до його наукових результатів^[17]. Проте він і його спадщина залишається важливим першоджерелом з досліджень некрополя. Багато написів на могилах до теперішнього часу нечитаності і дійшли до нас тільки завдяки працям Фірковича.

• 
  Газзан Авраам Фіркович, один з останніх жителів Чуфут-Кале
• 
  Могила Авраама Фірковича
  Пізня реконструкція зруйнованої плити
• 
  Йосафата долина. Поштова картка 1900-х.
  Вид з північного сходу. Сторожка в даний час не збереглася
• 
  Йосафата долина, поштова картка 1900-х.
  Вид з північного заходу
• 
  Епітафія на надгробку Букки, сина Ісаака Когена
  Датована Фірковичем 6 роком н.е., Хвольсоном 157 роком , а Гаркаві - 1542-м

Некрополь розташований в Йосафатовій долині, в верхній частині балки Марьям-Дере. Його основна стіна і головні ворота розташовані перпендикулярно осі водотоку балки. Протяжність некрополя становить близько 500 м, ширина зменшується з набором висоти від 150 до 70 м. На його території міститься понад 7000 збережених надгробків. Згідно сучасним дослідженням, найдавніші з них мають датування 40-х років XIV століття, а останні встановлені в повоєнний час. Біля 3400 надгробків мають похоронні епітафії, виконані в основному староєврейською мовою (Лешон Xа-Кодеш, д.-євр. לְשׁוֹן הַקֹדֶשׁ д.-євр. לְשׁוֹן הַקֹדֶשׁ — Свята Мова). Більшість надгробків Йосафатової долини виконано з вапняку, видобутого в безпосередній близькості від некрополя. Деякі пізні надгробки багатих сімей наприкінці XIX століття робилися з дорогого базальту і мармуру. Крім власне караїмів, на кладовищі також були нечисленні поховання євреїв-раввіністів, які в XVII — початку XIX століть проживали в Чуфут-Кале і Бахчисараї. Надгробки орієнтовані за віссю північ-південь. Це пов'язано з уявленнями про розташування священного міста Єрусалиму: згідно караїмської традиції, в його сторону слід направляти молитви. Повсталі з мертвих під час приходу Месії і Страшного суду караїми мали побачити Єрусалим. Тому небіжчика клали ногами на південь, а головою — на північ. Лицьова сторона надгробку з похоронним написом, була спрямована, як правило, на північ. Епітафії вирізалися прямо на поверхні надгробка, іноді в спеціально створеній для цього ніші. На відміну від надгробків раввіністів, часто різнобарвних, караїмські надгробки Криму майже завжди були витримані в строгому стилі, без додаткових прикрас^[18]. Дорогий напис на надгробку міг робитися не відразу, іноді навіть через роки після смерті; якщо написи замовляли нащадки, які не знали точних патроніміків і дат смерті і народження померлих, то в епітафіях ці дані відсутні. Збереження пам'яток викликає побоювання через вплив на вапняк опадів і мохів та лишайників, що особливо погано відбивається на написах. Розміщення поховань вироблялося на кладовищі досить довільно. Надгробки пізніх періодів хаотично перемежовуються з ранніми. Престижна частина біля входу на кладовище містить, переважно, пам'ятники кінця XIX — початку XX століття, більш ранні загублені. Родичі, по можливості, клалися поряд, на кладовищі можна виділити кілька сімейних секторів^[9].

Надгробки мають досить різноманітну форму. Кримських краєзнавець Петро Кеппен виділив п'ять типів караїмських надгробків^[19]:

• найдавніші безрогі гробниці;
• дворогі гробниці;
• гробниці, що складалися з однієї плити, при якій прямовисно поставлена інша плита;
• надгробки з трьох плит — двох мармурових і однієї простої тесаного каменю;
• «Могили, над якими належить тільки з кожного кінця по одному простому каменю».

Найдавніші надгробки XIV—XV століть як правило схожі на християнські або мусульманські пам'ятники того ж часу (вузькі, одно- або дворогі), іноді орнаментовані так званим «сельджуцьким ланцюгом». Для XV—XVII століть характерні масивні і довгасті двосхилі надгробки у вигляді хатини. Вертикальні стели ашкеназського типу кінця XV століття належать нечисленним вихідцям з України (Київ та Луцьк). Деякі епітафії XVI—XVII століть були нанесені на великі прямокутні або квадратні плити, що ставилися вертикально. Надгробки орнаментувались рідко і досить скупо. На пам'ятниках XIV—XV століть зустрічаються сельджуцькі орнаменти, аналогічні прикрасам на християнських і мусульманських надгробках цього часу. На пам'ятниках раннього нового часу в XIX—XX століть часто вирізані різні символи — шести- і дев'ятикутні зірки, солярні знаки, кипариси, розетки. Значення орнаментів в даний час незрозуміле. Кипариси і квіти, ймовірно, можна інтерпретувати як зображення дерева життя. Розетки могли бути символічною кроною або плодом дерев: на думку деяких фахівців, їх можна інтерпретувати як зображення плодів дерева життя. Розетки у вигляді зірок, можливо, символи загробного життя або душ, які подорожують в небо^[9].

Незважаючи на те, що караїмська громада практично повністю покинула Чуфут-Кале в другій половині XIX століття, некрополь продовжував функціонувати і пізніше. Монументальні дорогі надгробки з базальту, граніту та мармуру датуються XIX — початком XX століття. Після 1917 року кладовище вже практично не використовувалося, хоча окремі пам'ятники з'являються там і пізніше. Останнім часом з лівого боку від входу в некрополь представники кримської караїмської громади стали влаштовувати кенотафи (так звані йолджі-ташлар) на пам'ять про відомих караїмів^[9].

• Ісаак ха-Сангарі — єврейський проповідник, який за легендою переконав хазар прийняти юдаїзм. У XIX столітті відомий дослідник караїмських старожитностей Авраам Фиркович стверджував, що виявив надгробну плиту з ім'ям Сангарі, але в даний час написи на ній невиразні. Якщо приймати Ісаака ха-Сангарі за реальну історичну персону, а поховання за його реальну могилу, то вік некрополя сягає VIII століття.
• Ісаак бен Соломон (1754 / 1755, Чуфут-Кале — 1826, там же) — караїмський вчений, астроном, поет і вчитель.
• Авраам Фиркович (2 вересня 1787, Луцьк — 17 (29) червня 1874, Чуфут-Кале) — караїмський вчений і мандрівник, письменник і археолог, збирач давніх рукописів, газзан. Похований на кладовищі, дослідженню історії якого присвятив більшу частину життя.
• Яків Дубинський (1895—1958), археолог, доглядач Чуфут-Кале.

• Поручик Марк Тапсашар — герой російсько-японської війни, чия шабля посмертно передана імператором Японії після укладення миру імператору Миколі II^[20]. Напис: «Сооружён в назидание потомству в честь доблестного сына караимского народа Командира 7-ой роты Квантунского Флотского экипажа поручика Тапсашара геройски погибшего за царя и отечество в бою 16 октября 1904 г. под Порт-Артуром впереди укрепления его». Після більшовицької окупації слово «царя» було вирубано зі стели.
• Караїмська інтелектуал Борис Кокенай — йолджи-таш, встановлений 1981 року Вільнюським університетом за договором з Семітою Кушуль; на вимогу кримчацького краєзнавця Л. Кая демонтований в 1983 році, а відновлений караїмською спільнотою в 1989 році^[21].
• Доктору філологічних наук, професору Сераю Шапшалу, колишньому Таврійському і Одеському гахаму і гаханну караїмів Польщі — встановлений в 2002 році з текстом «Хану Шапшалу від караїв. Han Şapşal Karaylardan»^[22].
• Юристу, підприємцю, меценату, видавцеві Караїмської народної енциклопедії Михайлу Сарачу^[23].

• Некрополь у творах живопису та графіки
• 
  Карл фон Кюгельген. Караїмський цвинтар в Чуфут-Кале (1804 або 1806)
• 
  Йосафата долина, з книги Дюбуа де Монпере (1839-184)
• 
  Різьбяр епітафій Ієгуда Казас, гравюра Огюста Раффе (1837)
• 
  Караїмський цвинтар. Карло Боссолі (1856)

Двічі, в 1804 і 1806 роках, за вказівкою Олександра I Крим відвідав Карл фон Кюгельген, академік Санкт-Петербурзької Імператорської Академії мистецтв. З його малюнків були виконані літографії, одна з яких відобразила караїмський цвинтар в Чуфут-Кале.

У 1831—1834 роках французький вчений Фредерік Дюбуа де Монпере здійснив експедицію на Південь Російської імперії, яку він згодом описав у своєму творі «Подорож навколо Кавказу, до черкесів і абхазів, до Грузії, Вірменії і в Крим» (1839—1843). Великий інтерес представляє атлас ілюстрацій, прикладений до цього твору і містить велику кількість малюнків і схем з описом історико-архітектурних пам'яток Криму і Кавказу, зокрема, і зображення некрополя в Іосафатову долині^[24].

У 1837 році відбулася наукової експедиція князя Анатоля Демидова, де разом з двадцятьма двома французькими вченими, письменниками і художниками, брав участь талановитий художник Огюст Раффе. Він виконав гравюри караїмського одягу, побуту і обрядів, зокрема, і портрет різьбяра епітафій Ієгуди Казаса за роботою на кладовищі. Ряд робіт був опублікований в книзі «Подорожі по півдню Росії і Криму» (4 томи, 1838—1848). Збереглося 100 літографованих пластин з підписом Raffet^[25].

Представник романтизму Карло Боссолі багато подорожував Кримом і створив понад 70 пейзажів. У 1842 році в одеській друкарні Д. Кленова був надрукований перший альбом чорно-білих літографій Боссолі, що містив 24 роботи. Інший альбом, з 52 малюнками, був опублікований вже в 1853 році в Лондоні. Листи 36 і 37 альбому присвячені Чуфут-Кале і Йосафатовій долині, втім з сильною стилізацією, характерною для романтизму^[26].

Йосафатовій долині присвячені вірші поетів Григорія Данилевського і М Сінані^[27][28].

• Священні дуби караїмів

• Билялова И. Я. Святыня крымских караимов «Балта-Тиймез» // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 236 (4 листопада). — С. 131—133. Архівовано з джерела 3 травня 2022. Процитовано 26 травня 2021.
• Боссоли К. Караимское кладбище. Лист 37 // [2] = The Beautiful Scenery and Chief Places of Interest Throughout the Crimea: From Painting by Carlo Bossoli. — Репринт изд. 1856, Лондон. — Симферополь : ООО «Фирма „Салта“ Лтд», 2014. — 76 с. — ISBN 978-966-1623-88-9. Архівовано з джерела 26 травня 2021
• Ельяшевич В. А. Иосафатова долина или Балта Тиймез? Проблема интерпретации двух караимских топонимов // Топонимика Крыма. Вып. 3. — Н.Оріанда, 2019. — 4 листопада. — С. 264—271. Архівовано з джерела 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
• Кёппен П. И. Крымский сборник. — В тип. Императорской Академии наук, 1837. — 409 с.
• Кизилов М. Б. Крымская Иудея: Очерки истории евреев, хазар, караимов и крымчаков в Крыму с античных времен до наших дней. — Симферополь : «ДОЛЯ», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-366-386-9.
• Липунов И., Кизилов М. Караимское кладбище в Иосафатской долине. Фотоальбом. — Симферополь, 2017.
• Монпере Д. Атлас к путешествию по Кавказу, к черкесам и абхазам, в Колхиду, в Грузию, в Армению и в Крым. В 5 томах. — репринт изд. 1839-1843. — СПб. : Альфарет, 2009.
• Федорчук А. Авраам Фиркович и фальсификация крымских надгробных памятников // Фальсификации источников и национальные истории. Материалы круглого стола. — М., 2007. — 4 листопада. — С. 33—34.
• Фиркович А. С. [3] = ספר אבני זכרון. — Вильна : Типография С. И. Фина и А. Г. Розенкранца, 1872. — 256 с. Архівовано з джерела 23 травня 2021
• Шапшал С. М. Караимы и Чуфут-Кале в Крыму. — СПб. : Типо-лит. и фототип. П. И. Бабкина, 1896. — С. 34.