Байбуга
| Байбуга | |
|---|---|
| 45°01′55″ пн. ш. 35°10′56″ сх. д. / 45.032016° пн. ш. 35.182275° сх. д. | |
| Витік | Схили Головного пасма Кримських гір |
| • координати | 45°01′55″ пн. ш. 35°10′56″ сх. д. / 45.032016° пн. ш. 35.182275° сх. д. |
| Гирло | Феодосійська затока |
| • координати | 45°03′02″ пн. ш. 35°23′16″ сх. д. / 45.050494° пн. ш. 35.387735° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район | Феодосійський район |
| Довжина | 20 км |
| Площа басейну: | 111 км² |
| Середньорічний стік | 0,35 м³/с |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі  | |
Байбуга́ або Бай-Буга́[1] (крим. Bay Buğa, також Овр. Баубуга[2]) — річка на сході Криму. Починається джерелом поблизу села Ключове Феодосійського району і впадає в Феодосійську затоку Чорного моря в межах міста Феодосії[3].
Вододілом між Байбуга і річками Південного узбережжя Криму є протяжний з південного сходу на північний захід Узун-Сирт і височина Тепе-Оба. Річка порівняно маловодна, тому для підвищення її водності з 1876 року почалися роботи з заліснення водозбірного басейну, переважно кримською сосною.
Лівий приплив Байбуги — пересихаючий потік в яру Чобан-Чокрак[1] довжиною 8 км, бере початок між хребтами Кучук-Егет і Біюк-Егет[1].
Одну назва з річкою носили раніше два розташованих на ній села: Ближня Бай-Буга (в 1945 році перейменовано в Ближнє) та Дальня Байбуга (включено до складу сусіднього села Насипне).
В 1904 році на водозборі Байбуги біля підніжжя пагорба Паша-Тепе було відкрито джерело Паша-Тепе, який подібний за змістом хлористого і сірчанокислого натрію до «Єсентуки № 20». Висока якість мінеральної води було відзначено золотою медаллю на Міжнародній виставці в Бельгії ще в 1916 році. Під час подій 1917 і наступних років свердловина була запущена, але потім відновлена в 1925 році, отримавши нову назву — «Феодосійська».
Цікаві факти
- Біля села Насипне та у місті Феодосія річку перетинає автошлях Р23 (автомобільний шлях регіонального значення на території України, Сімферополь — Феодосія).
Примітки
- ↑ а б в Генеральний штаб // Феодосія // Україна Республіка Крим // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 3 липня 2023. Процитовано 7 травня 2020.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 82 (довідка) - ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIII, лист: 14. Показаны территории: Таврической губернии
- ↑ Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 29
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).