Баден-Дурлахське маркграфство
| Баден-Дурлахське маркграфство нім. Markgrafschaft Baden-Durlach | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Маркграфство | |||||||||
| |||||||||
 Герб | |||||||||
 | |||||||||
| Столиця | Пфорцгайм (1535–1565); Дурлах (1565–1718); Карлсруе (1718–1771) | ||||||||
| Мови | Німецька мова | ||||||||
| Релігії | Лютеранство (з 1556) | ||||||||
| Форма правління | Монархія | ||||||||
| Історія | |||||||||
• Засновано | 1535 | ||||||||
• Возз'єднано з Баден-Баденом | 1771 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| Валюта | Рейнський гульден Південнонімецький гульден (fl.) | ||||||||
| |||||||||
| Сьогодні є частиною | Німеччина | ||||||||
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баден-Дурлахське маркграфство
| |||||||||
Баден-Дурлахське маркграфство (нім. Markgrafschaft Baden-Durlach) — ранньомодерна держава Священної Римської імперії у долині верхнього Рейну, яка існувала в 1535—1771 рр. Було утворено, при розподілі Баденського маркграфства між синами маркграфа Христофора I і було названо за його столицею, Дурлахом. Інша половина території стала Баден-Баденським маркграфством, розташованим між двома половинами Баден-Дурлаха. Баден-Дурлах став лютеранським під час протестантської Реформації, на відміну від Баден-Бадена, який залишився католицьким. Баден-Дурлах окуповував Баден-Баден в 1594—1622 рр., але був вигнаний після поразки в битві при Вімпфені під час Тридцятилітньої війни (1618—1648). Територія була спустошена під час Дев'ятирічної війни (1688—1697). Після припинення Баден-Баденської лінії в 1771 році Баден-Дурлах успадкував їх території та віднови єдине Баденське маркграфство. Об'єднана територія була втягнута у Французьку революцію та війни з Наполеоном, перетворившись в 1806 році на Велике герцогство Баденське.
Територія
Баден-Дурлахське маркграфство охоплювало територію на середньому Верхньому Рейні навколо міст Пфорцгайм і Дурлах, а також маркграфство Гахберг навколо Еммендігена та територію, відому як Маркгрефлерланд у південній частині регіону Верхній Рейн, між Мюльгаймом і Леррахом.
Детально територіальні складові були такими:[1]
Нижнє маркграфство (бл. 40 % загальної площі)[2]
- Нижнє маркграфство Баден-Дурлах
- Оберамт Пфорцгаймський
- Амт Штайн/Лангенштайнбах
- Оберамт Дурлах
- Оберамт Карлсруе (раніше складався з Ämter of Мюльбург, Штаффорт і Грабен)
- Об'єднаний феод Родт-унтер-Рітбург у Пфальці та Мюнцесгайм в Крайхгау
- Верхнє маркграфство (бл. 60 % загальної площі)
- Оберамт Гохбург
- Маркграфство Баден-Гахберг
- Сеньйорія Прехталь (кондомініум з Фюрстенбергом)
- Маркгрефлерланд
- Сеньйорія Баденвейлер (також Оберамт Баденвейлер)
- Оберамт Реттельн (близько 450 км²)
- Ландграфство Заузенберг
- Сеньйорія Реттельнського замку.
Баден-Дурлах провів два індивідуальних голосування на тимчасовій лаві імперського сейму, а також третє індивідуальне голосування за маркграфство Гахберг. Він брав участь в зборах імператорського округу Швабія.
Історія
У 1535 році Баденське маркграфство було розділено на Баден-Баденське і Баден-Дурлахське маркграфства. Маркграф Карл II вирішив підтримати протестантську Реформацію в 1556 році і переніс свою резиденцію з Пфорцгайма до замку Карлсбург в Дурлаху в 1565 році.
У 1594 році Баден-Дурлах окупував Баден-Баден, після того, як маркграф Георг Фрідріх захопив територію через банкрутство своїх родичів. Не отримавши імперського дозволу на захоплення, Георг Фрідріх приєднався до протестантського союзу, намагаючись захистити свої вимоги[3]. Окупація закінчилася в 1622 році під час Тридцятилітньої війни, після того, як Георг Фрідріх зазнав поразки в битві при Вімпфені і був змушений зректися престолу та повернути Баден-Баден своїм родичам[4]. Під час Дев'ятирічної війни Пфорцгайм і Дурлах були спалені вщент.
З 1715 року маркграф Карл III Вільгельм побудував свою нову резиденцію, палац Карлсруе, на порожньому місці. Місто, яке розвинулося навколо палацу, пізніше стане Карлсруе.
У 1771 році маркграф Карл Фрідріх успадкував Баден-Баден, знову об'єднавши Баденське маркграфство.
Літньою резиденцією маркграфів Баден-Дурлаха був Маркгрефлергоф у Базелі, Швейцарія, де маркграфи також володіли низкою маєтків.
Устрій
Була абсолютною монархією та входило до складу Священної Римської імперії. Влада маркграфа обмежувалася лише імперськими законами. Абсолютна монархія. Законодавча та виконавча влада повністю належала маркграфу з династії Церінгенів. Держава була безпосереднім васалом імператора, не підпорядковуючись іншим територіальним князям, і сплачувала імперські податки.
Камеральні відомства (Kameralverwaltung) відповідали за управління князівськими маєтками, збір податків (у тому числі натуральних), мит, лісове господарство та контроль над доходами маркграфа.
Адміністративна структура поділялася на окремі амти (округи) та обер-амти, які охоплювали територію як у Нижньому (Unterland), так і у Верхньому (Oberland) Бадені, якими керували чиновники, призначені маркграфом.
Список маркграфів
З 1577 по 1584 та з 1738 по 1746 роки існувало регентство для неповнолітніх правителів. Ці регенти згадуються в тексті, але не перераховані як маркграфи.
| Ім'я | Правління | Примітки | |
|---|---|---|---|
|
Ернест (* 7 жовтня 1482 у Пфорцгаймі; † 6 лютого 1553 у Зульцбурзі) |
1515–1553 | Син маркграфа Христофора I Баденського. Регент у Верхньому Бадені після втрати повноважень його батька в 1515 році. Після смерті його брата Філіпа I в 1533 році та поділу маркграфства він заснував дім Баден-Пфорцгайм (пізніше Баден-Дурлах), також відомий на його честь «Лінія Ернеста». |
|
Карл II (* 24 липня 1529 р. у Зульцбурзі; † 23 березня 1577 р. в Дурлаху) |
1553–1577 | Син Ернеста. З 1552 року регент разом зі своїм зведеним братом Бернардом IV, але після смерті останнього в 1553 році став єдиним маркграфом. У 1556 році після Аугсбурзького миру приєднався до Реформації. У 1565 році він переніс резиденцію до замку Карлсбург в Дурлаху. |
|
Ернст Фрідріх (* 17 жовтня 1560 в Мюльбурзі; † 14 квітня 1604 в Ремхінгені) |
1584–1604 | Син Карла II. Регентство, поки він був неповнолітнім, утримувалося маркграфинею Анною Фельденцькою та різними протестантськими князями в 1577—1584 рр. Новий розподіл території, в якому Ернест Фрідріх зайняв Дурлах і Пфорцгайм, а його брати Яків III (1562—1590) і Георг Фредерік захопили Гахберг і Реттельн-Заузенберг відповідно. Заснував гімназію в Дурлаху. У 1594 році він використав борги Едуарда Фортуната як привід для військової окупації маркграфства Баден-Баден. У 1599 році він відкинув формулу злагоди і перейшов з лютеранства до кальвінізму, що призвело до заворушень. |
|
Георг Фрідріх (* 30 січня 1573; † 24 вересня 1638 в Страсбурзі) |
1604–1622 | Син Карла II. З 1595 року регент верхніх територій, після смерті своїх старших братів він став єдиним маркграфом Баден-Дурлаха в 1604 році та фактичним правителем Баден-Бадена. Благочестивий протестант і засновник Союзу протестантів. Зрікся престолу на користь свого сина в 1622 році після його поразки в битві при Вімпфені. |
|
Фрідріх V (* 6 липня 1594 у Зульцбурзі; † 8 вересня 1659 в Дурлаху) |
1622–1659 | Син Георга Фрідріха. Окупація і пограбування Баден-Дурлаха імперськими військами. Щоб уникнути Реституційного едикту, він об'єднався зі Швецією в 1631 році і приєднався до них у нападі на Баден-Баден і частини Брайсгау. Після поразки в битві при Нердлінгені втік до Базеля. Імператор оголосив, що він зрікся престолу, і скасував маркграфство, але воно було відновлено за Вестфальським миром. |
|
Фрідріх VI (* 16 листопада 1617 в Карлсбурзі, Дурлах; † 10 січня 1677 або 31 січня 1677) |
1659–1677 | Син Фрідріха V. Генерала шведської армії. Востаннє скликав Landstände. Брав участь у Четвертій австро-турецькій та Франко-голландській війнах на боці Габсбургів. У 1674 році він став імперським генерал-фельдмаршалом . |
|
Фрідріх VII (* 23 вересня 1647 в Укермюнде; † 25 червня 1709 в Дурлаху) |
1677–1709 | Син Фрідріха VI, зосереджувався переважно на внутрішній політиці. Окупація та пограбування французькими військами в Дев'ятирічній війні (1688—1697) і війні за іспанську спадщину (1701—1714). Втік до Базеля. |
|
Карл III (* січень 1679 в Дурлаху; † 12 травня 1738 в Карлсруе) |
1709–1738 | Син Фрідріха VII. Офіцер під час війни за іспанську спадщину, імперський генерал-фельдмаршал в 1715 році. Правив як абсолютний монарх, відновив державні фінанси та створив надійну бюрократію. У 1715 році він почав роботу над новою резиденцією, палацом Карлсруе та новим містом Карлсруе. |
|
Карл-Фрідріх (* 22 листопада 1728, Карлсруе; † 10 червня 1811) |
1738/1746–1811 | Син спадкоємного принца Фрідріха (1703—1732) і онук Карла III Вільгельма. До 1746 року регентством керував принц Чарльз Август. Освічений абсолютист і послідовник фізіократів. У 1771 році відбулося возз'єднання Бадена після переривання Баден-Баденської лінії. Остаточно втратив території на лівому березі Рейну під час революційних війн, але був визнаний правителем Наполеоном. Курфюрст в 1803 році, Великий герцог і приєднався до Рейнського союзу в 1806 році. Значно розширив Баден шляхом анексії територій Курпфальца на правому березі Рейну, Брайсгау та Ортенау та через Німецьку медіатизацію |
Право
Баденський земельний закон 1622 року було складено з ініціативи маркграфа Георга Фрідріха для маркграфств Баден-Дурлах і Баден-Баден, які були тимчасово об'єднані під час окупації Верхнього Бадена, і вперше був випущено у 1622 році, але він вступив у дію 1654 року[5].
Економіка
Аграрний сектор був основою економіки, але відзначався нерівномірністю через географічні особливості. Найбільшого розвитку набуло на півдні Баден-Дурлаху, де виноробство стало головною експортною галуззю. Маркграф Карл Фрідріх вже почав розвивати Маркгрефлерланд, виноробний регіон Бадена, для виробництва якісних вин. За його життя виноградарство було поширене на виноградники на Боденському озері, в Крайхгау та в долині Таубер[6].
Маркграфи активно сприяли індустріалізації міст, щоб зменшити залежність від імпорту та поповнити скарбницю. У гірських районах (насамперед у Шварцвальді) велася активна роздобуча срібла, свинцю та інших руд. Розвивалася металургія. У містах Пфорцхайм і Карлсруе завдяки підтримці правителів почали розвиватися ювелірна справа, виготовлення годинників та текстильне виробництво. Вони заклали основу для сучасної спеціалізації регіону. Пфорцгайм був головним економічним центром маркграфства в епоху Середньовіччя та раннього Нового часу, який слугував локомотивом ремісничого виробництва.
Усі надходження з місцевих камеральних адміністрацій прямували до головної Камери (фінансового відомства) при дворі. У різні періоди головною резиденцією був замок Карлсбург у Дурласі, а згодом — Карлсруе.
Військо
Згідно з Імперським реєстром, маркграфство було зобов'язане робити внески до імперських військ, зокрема до контингенту Швабського кола. Окрім постійної армії, що утримувалася для військ Швабського округу, маркграфи також створили так звані «домашні війська» – особисту охорону.
Релігія
Маркграфство спочатку було римо-католицьким. 1 червня 1556 року маркграф Карл II видав новий церковний устрій, заснований на Вюртемберзькій (тобто лютеранській) моделі, таким чином запроваджуючи Реформацію на своїх землях. Хоча його два старші сини відвернулися від лютеранства (Ернст Фрідріх перейшов до кальвінізму в 1599 році, а Якоб до католицизму в 1590 році), Баден-Дурлах залишався лютеранським лише з короткими регіональними перервами, оскільки третій син, Георг Фрідріх, залишився лютеранином, пережив своїх братів і возз'єднав територію.
Маркграф був очільником протестантської державної церкви. Фактичним управлінням церквою керувала церковна рада. Для Верхніх і Нижніх земель було призначено генерального суперінтенданта, який наглядав за єпархіями, якими керував спеціальний суперінтендант. Ті, у свою чергу, контролювали парафії. Регулярні візитації церков забезпечували однакове тлумачення доктрин віри.
Культура
Мова
Території маркграфства не утворювали лінгвістичної одиниці. Верхньоалеманські діалекти було поширено в ландграфстві Заузенберг та панствах Баденвайлер і Рьоттельн (на південь від Фрайбурга). Нижньоалеманський діалект було поширено у маркграфстві Гахберг (навколо Еммендінгена), а південнофранкський діалект — у Нижньому Бадені (Карлсруе-Пфорцгайм).
Освіта
Заснована у 1529 році школа (нині — Гуманітарна гімназія імені Ройхліна в Пфорцгаймі) виховувала інтелектуальну еліту регіону. Маркграфи Баден-Дурлаху, зокрема Карл III Вільгельм та Карл Фрідріх, були яскравими представниками "освіченого абсолютизму". За їхнього правління: запроваджено обов'язкову шкільну освіту для дітей, а місто Дурлах стало потужним освітнім та культурним центром.
Рівень вищої школи, Академічної гімназії (Gymnasium illustre) в Карлсруе, заснованої в 1583 році, часом був на одному рівні з університетами. Спочатку заклад слугував головним чином для підготовки пасторів, вірних лінії для забезпечення Реформації. З економічної точки зору, мета полягала в тому, щоб якомога пізніше відправляти дітей до університетів за межами рідної країни, щоб зберегти гроші в країні. Школа почала викладати в Дурлаху в 1586 році, а потім була перенесена до Карлсруе в 1724 році маркграфом Карлом Вільгельмом.
Календар
У маркграфстві тривалий час діяв юліанський календар. Лише в 1699 році Corpus Evangelicorum у Рейхстазі погодив підхід до григоріанського календаря, так званого вдосконаленого юліанського календаря. Введення в Баден-Дурлах відбулося близько 1700 року: після 18 лютого прийшло 1 березня 1700 року. Тому в церковних книгах маркграфства немає записів за 19-28 лютого 1700 року[7].
У 1770 році маркграфство мало загалом 807 солдатів на службі (війська Кола та Дому), що складалися з чотирьох рот гренадерського батальйону, фузилерського загону та драгунської роти[8].
Найбільшу військову силу в історії Баден-Дурлаха зібрав маркграф Георг Фрідріх у 1622 році. Він мав 15 тис. солдатів на початку Тридцятирічної війни.
Архітектура
Зведення палацового комплексу Карлсбург у Дурлаху та палацу в Карлсруе стало вершиною архітектурної думки маркграфства, що поєднувало елементи пізнього ренесансу, бароко та класицизму.
Музика
У 1662 році з'явилися відомості про придворний оркестр маркграфа. Капельмейстерами були: Енох Блінціг (1707–1708), Джузеппе Бенівенті (1712–1718), Йоганн Філіп Кефер (1718–1722), Йоганн Мельхіор Мольтер (1722–1733 та 1743–1765), Джакінто Скіатті (1765–1776).
Друк і газети
У 1756 році маркграф Карл Фрідріх дозволив відкрити першу друкарню в Карлсруе, що сприяло поширенню Просвітництва та розвитку місцевої періодики.
Примітки
- ↑ Markgräflich Baden-Durlachischer Staats- und Addresse-Calender auf das Jahr 1765, pp. 52–58 Digitalisat der SLUB Dresden
- ↑ Drais p. 42
- ↑ Wilson, 2009, pp. 328.
- ↑ Wilson, 2009, pp. 337.
- ↑ Landrecht Der Fürstenthumben der Marggravschafften Baden vn Hachberg, Landgraveschafft Saussenberg, auch Herrschafften Röttlen vnnd Badenweyler, c.: Inn siben Teyl verfasset. Senft, Durlach 1622 Digitalisat der UB Heidelberg
- ↑ Badisches Landesmuseum Karlsruhe (Hrsg.): Baden 1789–1918. Führer durch die landes- und kulturgeschichtliche Abteilung. Info-Verlag, Karlsruhe 2001, S. 54.
- ↑ Stiefel, Band 2, S. 1220
- ↑ Karl Stiefel: Baden 1648–1952, Karlsruhe 1979, 2 Bände, S. 1007
Бібліографія
- Armin Kohnle: Kleine Geschichte der Markgrafschaft Baden. G. Braun Buchverlag, Karlsruhe 2007, ISBN 978-3-7650-8346-4
- Karl Stiefel: Baden 1648—1952, Karlsruhe 1979, 2 Volumes
- Hans Rott: Kunst und Künstler am Baden-Durlacher Hof bis zur Gründung Karlsruhes, Karlsruhe: Müller 1917
- Eberhard Gothein: Die badischen Markgrafschaften im 16. Jahrhundert, Heidelberg 1910 (Digitalisat im Internet Archive)
- Wilson, Peter H. (2009). Europe's Tragedy: A History of the Thirty Years War. Allen Lane. ISBN 978-0-7139-9592-3.
Description of the condition of the margraviate in at the beginning of Karl Frederick's reign:
- C.W.F.L. Freiherr von Drais: Geschichte der Regierung und Bildung von Baden unter Carl Friedrich vor der Revolutionszeit — Erster Band. C.F. Müller'sche Hofbuchhandlung, Carlsruhe 1816 (Баден-Дурлахське маркграфство на «Google Books»)
- Johann Christian Sachs: Einleitung in die Geschichte der Marggravschaft und des marggrävlichen altfürstlichen Hauses Baden:
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).