YaChudo

Бабшин

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

село Бабшин
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Жванецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA68020070020061053 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1445
Населення 216 (2001 рік)[1]
Площа 0,72 км²
Густота населення 301,39 осіб/км²
Поштовий індекс 32378
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°28′10″ пн. ш. 26°33′19″ сх. д. / 48.46944° пн. ш. 26.55528° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 32365, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Жванець, вул. Центральна, 57
Карта
Бабшин. Карта розташування: Україна
Бабшин
Бабшин
Бабшин. Карта розташування: Хмельницька область
Бабшин
Бабшин
Мапа
Мапа

CMNS: Бабшин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ба́бшин — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.[2]

Згідно народної легенди, яку описано в праці[3] Юхима Сіцінського:

Назва Бабшина, за місцевим переказом, виникла від того, що початок поселенню поклала одна жінка («баба»), на ім’я Катерина, яка, ховаючись із сином Михайлом від татар, побудувала в лісі собі землянку

Географія

Наддністрянське село Бабшин розкинулося на лівому березі Дністра, за 30 кілометрів від Кам'янця-Подільського та за 12,5 кілометри від автошляху національного значення Н03.

Клімат

Бабшин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше.

Історія

Бабшин згадується в документах із XV століття.

1445 року село купив кам'янецький суддя Микола Чорний.

В XVI столітті Бабшин належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським.

У XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські. В першій половині XIX ст. село було власністю Каспера і Яна Йорданів гербу Труби, дідичів сусіднього Жванця, котрі в свою чергу продали Бабшин у 1819 році Ґрохольським гербу Сирокомля. У 1835 році село придбав новий власник — Пьотр Ґрадовський гербу Любич (1780—1876).

В XIX столітті населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок, усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.

Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року, розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради, такий опис подано в працях Юхима Сіцінського.[4]

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Бабшин затоплено в долині річки Дністер.

З 1991 року в складі незалежної України.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади[5]. Колишній орган місцевого самоврядування — Гринчуцька сільська рада.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 216 осіб.[1]

Згідно даних 2015 року, в селі мешкало 189 осіб, населення села скоротилось на 12,50 % порівняно зі 2001 роком.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Релігія

  • Церква святого Архистратига Михаїла (УПЦ МП)[6]

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Галерея

  • В'їзд у село
    В'їзд у село
  • Михайлівська церква
    Михайлівська церква
  • В центрі села
    В центрі села
  • Автобусна зупинка
    Автобусна зупинка
  • ДОТ неподалік села
    ДОТ неподалік села

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 17
  3. ↑ БАБШИН
  4. ↑ БАБШИН. ЖИТТЯ ТРИВАЄ
  5. ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  6. ↑ [https://ukurier.gov.ua/media/files/2019-1/всі%20сторінки_.pdf ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ щодо переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»]

Посилання

Це незавершена стаття з географії Хмельницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).