YaChudo

А Той

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

А Той
кит. 亞彩
кит. 亚彩 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася18 травня 1829[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Династія Цін Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 лютого 1928[1] (98 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сан-Хосе Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлюдина у секс-індустрії Редагувати інформацію у Вікіданих

А Той (кит. трад. 亞彩, спр. 亚彩[3], тайш. /a˧ tʰɔi˥/[4]; 1829, Гонконг — 1928, Сан-Хосе[5][6]) — американська повія і сутенерка, яка в юності емігрувала з Китаю. Одна з найвідоміших китаянок в американській популярній літературі XIX століття[3].

Біографія

А Той емігрувала з Гонконгу до Сан-Франциско у 1849 році, коли їй було 21 рік. Сучасники описували її як високу, добре складену дівчину із забинтованими ногами, що стерпно розмовляє англійською[3]. Альбер Бенар де Русо (англ. Albert Benard de Russailh) у своєму дорожньому журналі відзначав: «Китайці, як правило, потворні, як жінки, так і чоловіки, але є кілька дівчат, які хоч і не красиві, але привабливі, наприклад, дивно спокуслива А Той, яка володіє струнким тілом і очима, що сміються»[7]. Співзвучну думку висловив і автор замітки в Daily Examiner, який наприкінці XIX століття згадував: «Насправді, це була найкрасивіша китаянка з усіх, що я бачив»[8].

На піку Каліфорнійської золотої лихоманки, яка супроводжувалася напливом у регіон самотніх, але багатих золотошукачів, А Той стала однією з найуспішніших повій Сан-Франциско. Автор статті в Daily Examiner стверджував, що чоловіки вишиковувалися в чергу завдовжки в цілий квартал, щоб лише подивитися на неї. За день А Той приймала трохи більше двох клієнтів[8]. Протягом року або двох А Той стала сутенеркою в борделі на Пайк-стріт (Pike Street) (нинішня Walter U. Lum Place у Чайна-тауні).

А Тої рано виявила всі переваги і недоліки американського правосуддя. Її переслідування американськими судами почалося вже в рік її прибуття: діаспора у Сан-Франциско отримала лист від чоловіка з Гонконгу, який заявив, що є чоловіком А Той, і вимагав її повернення на батьківщину. У суді А Той заявила, що ніколи не була одружена, і попросила у суду дозволу залишитися в США, її прохання судом було задоволено. Наступного разу А Той з'являлася в суді за власною волею: вона подала позов проти клієнтів, які розрахувалися бронзовим пилом замість золотого. І якщо її перший виступ у суді залишився майже непоміченим, цього разу китаянка, одягнена в абрикосову куртку і зелені штани, у дивні черевички на малих забинтованих ногах, що не володіла англійською, стала справжньою місцевою сенсацією. Проте сам процес не приніс А Той ні морального, ні фінансового задоволення: суд відкинув її позов за недостатністю доказів (хоча А Той принесла пил як доказ), а сам процес проходив під таким гучним акомпанементом сміху з залу, що А Той почувалась настільки ображеною, що нібито, за словами преси, прийняла рішення відмовитися від носіння китайського одягу і приймати американських клієнтів. Однак жодне з цих тверджень не виявилося правдивим: на наступному її візиті до суду вона все також з'явилася у своєму дивовижному одязі, і китайських клієнтів було так мало, що вона продовжувала приймати клієнтів всіх рас і національностей принаймні до 1859 року. Протягом наступних кількох років А Той регулярно являлася в суді як обвинувачена, заступниця і як консультантка.

22 травня 1850 року А Той одружилася з якимось Генрі Конрадом, однак в подальшому жодної згадки про нього в пресі немає, тим більше, що через рік місцеві газети обговорювали пригоди А Той з її коханим[9].

У 1851 році діяльність А Той привернула увагу місцевого комітету пильності — незалежного органу місцевого самоврядування, що виник як реакція на корумпованість місцевих органів влади та їхню нездатність впоратися зі зростанням бандитизму, зокрема з бандою «сиднейських качок», яка діяла в місті кілька років. Незабаром проституція у місті також привернула увагу комітетників, зокрема голови комітетної поліції Джона Кларка (англ. John A. Clark), сина колишнього мера Нью-Йорка Арона Кларка. Не без його участі з міста були вислані дві китаянки, конкурентки А Той, після чого комітет ухвалив рішення не втручатися у справи китайської діаспори, оскільки його члени дійшли висновку, що їхніми руками просто усувають конкурентів. У пресу швидко проникли відомості про те, що Джон Кларк став частим гостем А Той. У 1852 році китаянка звернулася до суду, скаржачись на «маленького Джонні», який побив її після того, як вона в приватній розмові з третьою особою повідомила, що є наложницею Кларка. А Той вимагала від свого коханця вибачень, але суддя вирішив усунутися від справи, яка, на його думку, була банальною сімейною сваркою[9].

У 1850-х справа А Той процвітала: багато шановних діячів Сан-Франциско були частими клієнтами її чаювання, а з Китаю приходили регулярні поставки «живого товару» (дівчаток 12—14 років, які потрапляли в сексуальне рабство, часто не знаючи про те, чим їх змусять займатися). У своїй книзі «Світло і тіні Чайнатауна» (1896) Вільям Боде так описував А Той: «Очевидно, вона була леді доброго достатку і високого походження, що мала рідкісні здібності і просту щирість, гострий, проникливий розум і незвичайну прозірливість. На її званих вечорах зустрічалися політики та церковники, а запрошення на її чаювання вважалося за високу честь»[10]. Олександр Холинський (пол. Alexandre Holinski) відзначав, що без згадки А Той не обходився жоден путівник Сан-Франциско[11]. Френк Соул (Frank Soulé) у своїй книзі «Аннали Сан-Франциско» зазначав, що «всі знали цю прославлену чи знеславлену жінку, яка поперемінно була то посміховиськом, то стихійним лихом»[12].

У 1854 році А Той була притягнута до суду за утримання борделю (закон діяв вкрай вибірково і білих сутенерів до відповідальності не притягували). У 1857 році в пресі з'явилася заява А Той, що вона продала свій будинок, повертається до Китаю і ніколи більше не повернеться до США. Втім, навряд чи вона виконала свої обіцянки: у березні 1859 року в пресі з'явилося повідомлення, що вона була заарештована за утримання притону, а в липні того ж року її затримали за побиття однієї зі своїх підопічних[3].

Наступна замітка про А Той з'явилася лише у 1928 році і була пов'язана з її смертю: вона померла, не доживши три тижні до сторіччя. Повідомлялося, що останні роки вона доживала в Санта-Кларі (Каліфорнія) разом із чоловіком, а після його смерті в 1909 році — зі своїм деверем[3] і померла в Сан-Хосе в 1928[5][6].

А Той у літературі

У 1988 році белетризовану версію біографії А Той під назвою «Донька задоволення» опублікувала американська письменниця Джо Енн Леві (англ. Jo Ann Levy). Рецензентка Publishers Weekly Сібіл Стейнберг (Sybil Steinberg) зазначала, що «ясний стиль і плавне, насичене деталями оповідання передають атмосферу Сан-Франциско з його пожежами, вбивствами та лінчуваннями. Її герої постають перед читачем як живі, зокрема А Той, яка бореться за особисту свободу, водночас зберігаючи відданість китайським традиціям».

Примітки

  1. ↑ а б в Lily Xiao Hong Lee Biographical Dictionary of Chinese Women: v. 1: The Qing Period, 1644-1911 — 1998. — ISBN 978-0-7656-0043-1 — doi:10.4324/9781315706115
  2. ↑ Biographical Dictionary of Chinese Women: v. 1: The Qing Period, 1644–1911 — ISBN 0-7656-0043-9
  3. ↑ а б в г д Yung, Judy. Ah Toy // Biographical dictionary of Chinese women: the Qing Period, 1644—1911 / editors-in-chief, Lily Xiao Hong Lee and A.D. Stefanowska ; assisted by Sue Wiles ; the Qing Period editor: Clara Wing-chung Ho. — Armonk, N.Y. ; London : Routledge, 2015. — P. 3—4, 377. — 600 p. — (Biographical Dictionary of Chinese Women). — ISBN 978-0765600431.
  4. ↑ Stephen Lee, Taishanese Dictionary & Resources 台山话词典/台山话资源网. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  5. ↑ а б Yung, Judy (1995). Unbound Feet: A Social History of Chinese Women in San Francisco. University of California Press. с. 34. ISBN 978-0-520-08867-2.
  6. ↑ а б Smith, James R. (2005). San Francisco's Lost Landmarks. Quill Driver Books. с. 76. ISBN 978-1-884995-44-6. Источник. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  7. ↑ Albert Benard de Russailh. Last adventure: San Francisco in 1851 : [англ.] / translated from the original journal of Albert Benard de Russailh by Clarkson Crane. — San Francisco : Westgate Press, 1931. — P. 89. — 94 p.
  8. ↑ а б Charles P. Duane. Pioneer Days: A look at the first Chinese woman. — Daily Examiner. — 1881. — Vol. XXXII, no. 23 (23 січня). — P. 1.
  9. ↑ а б Curt Gentry. The madams of San Francisco: An irreverent history of the city by the Golden Gate : [англ.]. — Doubleday, 1964. — P. 50-66. — 323 p.
  10. ↑ Bode, William. Lights and Shadows of Chinatown : [англ.]. — San Francisco : Crocker, 1896. — [23] p.
  11. ↑ La Californie et les routes interocéaniques. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  12. ↑ The Annals of San Francisco. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).