YaChudo

А-135

Переглядів: 0. Оновлено 12.10.2026.

51Т6 (ABM-4 Gorgon)
Малюнок Розвідувального управління Міністерства оборони США пуску ракети SH-08/ABM-3A GAZELLE 53T6 із РЛС з фазованою решіткою Дон-2 на задньому плані
Малюнок Розвідувального управління Міністерства оборони США пуску ракети SH-08/ABM-3A GAZELLE 53T6 із РЛС з фазованою решіткою Дон-2 на задньому плані
ТипПротибалістична ракета
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1995 — т. ч.
Оператори Збройні сили РФ
Історія виробництва
РозробникКонструкторське бюро «Новатор»
Розроблено1978
Виготовлення1988
Виготовлена
кількість		68
Характеристики
Вага33 000 — 45 000 кг
Довжина19,8 м[1]
Діаметр2,57 м[1][2]
Потужність вибуху10 кілотонн ТНТ (42 ТДж)
Двигун2-ступеневий твердопаливний
Операційна
дальність
350—900 км[2]
Максимальна глибина350—900 км
Швидкість7 M {\displaystyle M} (8 600 км/год; 2,4 км/с)
Пускова
платформа
шахтна пускова установка[2][3]
А-135 у Вікісховищі
Карта московської системи ПРО А-135. Діючі ракети розташовані поблизу міста, а недіючі — на краю області.
А-135
А-135
А-135
А-135
А-135
А-135
link=Дон-2Н[en]
class=notpageimage|
Система ПРО А-135 в Московській області. Чорні ракети — це справні 53Т6, незафарбовані ракети — несправні 51Т6, а антена — РЛС «Дон-2Н» у Софрино, де також розміщено комплекс 53Т6.[4]

А-135 (перейменовано на А-235)[5] (за класифікацією НАТО: ABM-4 Gorgon) — російська система протиракетної оборони, розгорнута навколо Москви для перехоплення боєголовок, що летять на місто або його околиці. Система була розроблена в Радянському Союзі і прийнята на озброєння в 1995 році. Система є наступницею попередньої А-35 і відповідає Угоді про обмеження системи протиракетної оборони 1972 року.[2]

Оператором системи є 9-та дивізія протиракетної оборони, що входить до складу командування ППО і ПРО Військ повітряно-космічної оборони Росії.[6][7]

Історія

У доповідній записці з архіву Віталія Катаєва, написаній приблизно в 1985 році, передбачалося, що система «буде завершена в 1987 році для забезпечення захисту від удару 1-2 сучасних і перспективних МБР і до 35 ракет середньої дальності типу Pershing 2».[8]

17 лютого 1995 року система А-135 отримала статус «боєздатної» (прийнятої на озброєння). Вона працює, хоча її компонент 51Т6 було знято з оброєння в лютому 2007 року. Очікується, що її замінить нова ракета (ПРС-1М). На полігоні Сари-Шаган у Казахстані є робоча тестова версія системи.

Випробування

У листопаді 2017 року було проведено успішне випробування перехоплювача 53Т6. Швидкість цілі до 3 км/с (швидкість 53Т6 — 3 км/с[9]), перевантаження при розгоні — 100 G, маневрування попереднього навантаження — 210 G.[10]

Структура

А-135. Карта розташування: Росія
Барановичі
Барановичі
Габала
Габала
Балхаш
Балхаш
Іркутськ
Іркутськ
Печора
Печора
Оленегорськ
Оленегорськ
Москва
Москва
class=notpageimage|
A-135 Early Warning Radars

А-135 складається з РЛС бойового управління Дон-2Н і двох типів ракет ПРО. Він отримує дані з широкомасштабної російської радіолокаційної мережі раннього попередження, які надсилаються до командного центру, який потім передає дані відстеження на радар Дон-2Н.[4] РЛС Дон-2Н — це велика РЛС бойового управління з фазованою решіткою з охопленням 360°.[11][12] У 2007 році на дослідному зразку Дон-2НП у Сари-Шагані були проведені випробування для оновлення програмного забезпечення.[12][13]

Російська радіолокаційна мережа раннього попередження складається з:[14]

Розгортання

Є щонайменше 68 активних пускових установок внутрішньоатмосферних ракет-перехоплювачів малої дальності 53Т6 з ядерним зарядом, по 12 або 16 ракет кожна, розгорнутих на п'яти пускових майданчиках. Вони випробовуються приблизно щорічно на полігоні Сари-Шаган.[15] Крім того, на двох пускових майданчиках розміщено 16 знятих з озброєння пускових установок позаатмосферних ракет-перехоплювачів великої дальності з ядерним зарядом 51Т6 по 8 ракет у кожній.[4]

Місце[14] Координати[4] Кількість[4][14] Подробиці
Активні
Софрино 56°10′51.97″ пн. ш. 37°47′16.81″ сх. д. / 56.1811028° пн. ш. 37.7880028° сх. д. 12 Розміщено разом з РЛС «Дон-2Н»
Литкаріно 55°34′39.04″ пн. ш. 37°46′17.67″ сх. д. / 55.5775111° пн. ш. 37.7715750° сх. д. 16
Корольов 55°52′41.09″ пн. ш. 37°53′36.50″ сх. д. / 55.8780806° пн. ш. 37.8934722° сх. д. 12
Сходня 55°54′04.11″ пн. ш. 37°18′28.30″ сх. д. / 55.9011417° пн. ш. 37.3078611° сх. д. 16
Внуково 55°37′32.45″ пн. ш. 37°23′22.41″ сх. д. / 55.6256806° пн. ш. 37.3895583° сх. д. 12
Зняті з озброєння
Сергієв Посад-15 56°14′33.01″ пн. ш. 38°34′27.29″ сх. д. / 56.2425028° пн. ш. 38.5742472° сх. д. 8 Майданчик також використовувався в системі А-35
Наро-Фомінськ-10 55°21′01.16″ пн. ш. 36°28′59.60″ сх. д. / 55.3503222° пн. ш. 36.4832222° сх. д. 8 Майданчик також використовувався в системі А-35

Наступник

Наступна система під назвою «Самолет-М» (а нещодавно А-235) використовуватиме новий, звичайний варіант ракети 53Т6, яка буде розгорнута в колишніх шахтних шахтах 51Т6.[16][17][18] Нова ракета ПРС-1М є модернізованим варіантом ПРС-1 (53Т6) і може використовувати ядерні або звичайні боєголовки. Вона може вражати цілі на дальності до 350 км і на висоті до 50 км.[19]

Галерея

  • Шустерна установка ПРО під снігом, на задньому плані транспортер для ракети 53Т6
    Шустерна установка ПРО під снігом, на задньому плані транспортер для ракети 53Т6
  • Транспортер для ракети 51Т6
    Транспортер для ракети 51Т6
  • РЛС протиракетної оборони «Дон-2Н»
    РЛС протиракетної оборони «Дон-2Н»

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б 51T6. www.astronautix.com (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  2. ↑ а б в г Система А-135 ракета 51Т6 - ABM-4 GORGON - MilitaryRussia.Ru — отечественная военная техника (после 1945г.). militaryrussia.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  3. ↑ Шон О'Коннор (12 грудня 2009). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems (англ.): 1. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  4. ↑ а б в г д Шон О'Коннор (2012). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems (англ.). Air Power Australia. с. 1. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 30 квітня 2012.
  5. ↑ Алєксєй Арбатов; Владімір Дворкін; Петр Топичканов; Тун Чжао; Лі Бін (2017). ENTANGLEMENT AS A NEW SECURITY THREAT: A RUSSIAN PERSPECTIVE. Entanglement (англ.): 11—46.
  6. ↑ Air space defence troops (англ.). Warfare. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 17 червня 2012.
  7. ↑ Алєксандр Стукалін (Травень 2012). Russian Air and Space Defense Troops: Gaping Holes. Moscow Defense Brief (англ.). Centre for Analysis of Strategies and Technologies (2). Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 4 липня 2012 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Павел Подвіг (23 жовтня 2012). Very modest expectations: Performance of Moscow missile defense. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
  9. ↑ Эксперты рассказали о возможностях новой российской ракеты ПРО (рос.). 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  10. ↑ Обнародовано видео испытаний новой российской противоракеты (рос.). 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  11. ↑ Don-2NP Pill Box (англ.). Global Security. Архів оригіналу за 13 червня 2007. Процитовано 12 червня 2007.
  12. ↑ а б Павел Подвіг (29 грудня 2007). Russia is modernizing the Don-2N radar. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 1 лютого 2012.
  13. ↑ Олег Бухарін; Тімур Кадишев; Євген Мясніков; Павел Подвіг; Ігор Сутягін; Максим Тарашенко; Боріс Железов (2001). Павел Подвіг (ред.). Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Кембридж, Массачусетс: MIT Press. ISBN 0-262-16202-4.
  14. ↑ а б в Павел Подвіг (30 січня 2012). Early Warning (англ.). Russian Strategic Nuclear Forces. Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
  15. ↑ Павел Подвіг (20 грудня 2011). Test of a missile defense interceptor. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 30 квітня 2012.
  16. ↑ Яна Гонкова (Квітень 2013). Current Developments in Russia's Ballistic Missile Defense (PDF) (англ.). Інститут Джорджа К. Маршалла. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2014. Процитовано 9 червня 2013. [Архівовано 2014-04-26 у Wayback Machine.]
  17. ↑ A-235 Samolet-M (англ.). Інститут Джорджа К. Маршалла. n.d. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  18. ↑ Russia Revamps Missile Defenses Around Moscow (англ.) [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.] Москва, 17 вересня 2012 (РИА Новости)
  19. ↑ @DFRLab (1 грудня 2017). #PutinAtWar: New Russian Anti-Ballistic Missile (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).