YaChudo

Ашока

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ашока
санскр. अशोक
палі असोक Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився304 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Патна, Імперія Маур'їв Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер232 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Патна, Імперія Маур'їв Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаІмперія Маур'їв Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, імператор, Бгікшу Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіUpaguptad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпракрит[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаMauryan Emperord Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіябуддизм Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДинастія Маур'їв Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоБіндусара Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиSubhadrangid Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіЧандрагупта Маур'я Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриVitashokad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зTishyarakshad, Karuvakid, Devid, Padmavatid і Asandhimitrad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиKunalad, Mahindad, Sangamittad, Tivalad і Чаруматіd Редагувати інформацію у Вікіданих

Ашо́ка (санскр. अशोक, IAST: Aśoka; близько 273 до н. е. — близько 232 до н. е.) — третій імператор найбільшої в історії Стародавньої Індії держави Мауріїв, правитель Індії. Творець імперії з територією від Кашміру і Непалу до Майсура. Підкорив територію сучасного Афганістану. Пропагандист буддизму. Перейшов з джайнізму до буддизму. Але державною релігією буддизм не став. Національний герой Індії.

Збереглося понад 30 написів-наказів, вирізьблених на скелях і колонах, в яких вимагалося додержуватися основних принципів буддійської моралі. Здійснював мудру політику й сприяв поширенню буддійських вчень. Багато текстів збереглися дотепер і є найдавнішими зафіксованими писемними пам'ятками Індії.

Існування Ашоки як історичного імператора було майже забуте, але після розшифровки в XIX столітті джерел, написаних брахмі, Ашока вважається одним з найвидатніших індійських імператорів. Державний герб сучасної Республіки Індія є адаптацією Левової капітелі Ашоки. Колесо Ашоки, Ашока Чакра, зображено в центрі національного прапора Індії.

Біографія

Мапа імперії Маур'їв у 265 році до н.д.

Ашока Біндусара Маур'я був сином імператора Біндусари та його дружини з роду брахманів Дхарми. Ім'я Ашока означає «без горя» (санскр. अशोक, Aśoka IAST, префікс а означає не, сока — горе, лихо, смуток). Маючи кілька старших братів, юний Ашока був улюбленцем свого діда — Чандраґупти, засновника держави Маур'їв. За легендою, коли Чандрагупта покинув царство, щоб жити як чернець джайн, він викинув свій меч, однак Ашока знайшов його і залишив у себе, попри попередження діда.

В юності Ашока був грубим і пихатим, а також безстрашним мисливцем. Як кшатрія його навчали королівського військового мистецтва та Ведам. За легендою одного разу на полюванні він убив лева простою палицею. Його відзначали як вправного фехтувальника. Завдяки цим якостям його послали придушити повстання в Аванті.

Шлях до влади

Вдосконалюючись як воїн та полководець, Ашока командував кількома підрозділами армії Маур'їв. Його популярність в імперії змусила старших братів стривожитися, оскільки відкривала перспективу, що Біндусара може обрати його своїм спадкоємцем на троні. Найстарший із братів, Сусіма, переконав Біндусару послати Ашоку на втихомирення бунту в Таксилі, що на північному заході теперішнього пакистанського Пенджабу, намісником у якому був сам Сусіма. Таксила була неспокійним місцем завдяки войовничому індо-грецькому населенню та поганому управлінню самого Сусіми. Ашока підкорився наказу і вирушив на захід. Коли новина про прибуття армії Ашоки, добралася до Таксили, місцеве ополчення радо привітало його, і повстання завершилося без кровопролиття. Пізніше, під час правління Ашоки Таксіла збунтувалося знову, але того разу повстання було придушене залізною рукою.

Успіх Ашоки ще більше збентежив братів. Сусіма підбурив Біндусару відправити Ашоку в заслання. Ашока вирушив до Калінги і перебував в місті інкогніто. Там він зустрівся із жінкою-рибалкою Каурвакі, закохавшись у неї. Недавно знайдені надписи вказують на те, що вона стала його другою або третьою дружиною[джерело?].

Коли вибухнуло нове повстання в Удджайні, імператор Біндусара відкликав Ашоку із заслання, що тривало два роки. Ашока пішов у Удджайн і був поранений у битві, хоча його військо втихомирило повстання. Лікувався Ашока в таємному місці, щоб йому не зашкодили люди, піддані Сусіми. Його лікарями були буддійські ченці та черниці. Так він познайомився з ученням Будди. В цей період він також зустрівся Деві, донькою купця із сусідньої Відіші, яка доглядала його. Одужавши, він одружився з нею. Біндусара вважав неприйнятним те, що один із його синів одружився із буддисткою, тож він заборонив Ашоці проживати в Паталіпутрі і відіслав його назад в Удджайн як свого намісника.

Наступний рік проминув мирно, і Деві збиралася народити йому першу дитину. Тим часом імператор Біндусара помер. Довідавшись про ненародженого спадкоємця трону, принц Сусіма задумав умертвити дитя. Однак, убивці, замість Деві з дитиною убили матір Ашоки. За легендою розлючений Ашока направився на Паталіпутру і обезголовив братів, включно з Сусімою, викинувши тіла в поле за містом. У цей період свого життя він славився невгамованою жадобою до воєн і походів на землі інших правителів, і здобув прізвисько Чандашок (жорстокий Ашока).

Сівши на трон Ашока впродовж наступних восьми років розширив межі імперії, включивши до неї території теперішніх Бірми та Бангладеш, Ассам в Індії, території в Афганістані.

Завоювання Калінги

Мапа імперії після завоювання Калінги

Перші роки правління Ашоки, вочевидь, були доволі кривавими, але після завоювання Калінги, що на східному узбережжі Індії на території сучасного штату Орісса, він став прихильником буддизму. Калінга була державою, що пишалася незалежністю і народовладдям. Її монархічно-демократичний устрій виділявся на тлі Стародавньої Індії, в якій існувала концепція радждхарми.

Достеменно не відомо що було приводом Калінгської війни. Можливо, туди втік один із братів Сусіми, що могло сильно розізлити Ашоку. Ашока став вимагати у монархів Калінги визнати його як верховного володаря. Коли вони відмовилися, Ашока послав туди одного зі своїх полководців. Але війська полководця були розтрощені завдяки майстерним діям командувача сил Калінги. Ашока, ще більше розізлившись, пішов на Калінгу, зібравши під свої знамена найбільше військо, яке коли-небудь збиралося в Індії доти. Калінга мужньо опиралася, але не могла протистояти грубій чисельній перевазі полків Ашоки. Вся Калінга була розграбована й знищена. Пізніший едикт Ашоки стверджує, що загинуло близько 100 тис. мешканців міста й 10 тис. переможців. Тисячі чоловіків та жінок були вивезені в інші області.

Перехід до буддизму

Левова капітель Ашоки

За легендою через день після закінчення війни Ашока виїхав оглянути місто, але зміг побачити лише спалені будинки та розкидані повсюди трупи. Йому стало млосно і він вигукнув: «Що я наробив? Якщо це перемога, то яка тоді поразка? Чи справедливість це, чи несправедливість? Чи це звитяжність, чи звірство? Хіба доблесть убивати невинних дітей та жінок? Чи зробив я це заради розширення імперії та процвітання, чи заради знищення чужого царства і краси? Хтось утратив чоловіка, хтось батька, хтось дитя, хтось ненароджене немовля… Що таке ці гори трупів. Чи це знаки перемоги, чи поразки. Чи це вороння не є посланцями смерті або зла?»

Жорстокість завоювання змусили Ашоку прийняти буддизм, і він використав своє положення для поширення відносно нової віри до нових висот, аж до кордонів Стародавнього Риму та Єгипту. Він зробив буддизм державною релігією приблизно у 260 році до н. е., сповідуючи вчення школи Вібхаджавада.

У цій справі Ашоці допомагали син Магінда та донька Санґхамітра, яка встановила буддизм на Цейлоні. Ашока побудував для прихильників буддизму тисячі ступ та вігар, серед яких ступа Санчі. Впродовж свого правління Ашока дотримувався припису ненасильства (ахімси). Навіть необов'язкове убивство чи калічення тварин заборонялося. Ашока видав закони проти полювання заради втіхи та таврування тварин. Обмежене полювання задля їжі дозволялося, але Ашока також пропагував вегетаріанство. Проявляючи милосердя до ув'язнених, він дозволяв їм один день на рік виходити із в'язниці.

Ашока також намагався підняти фахові амбіції людей, будуючи школи, канали для зрошування та навігації. Він ставився до всіх підданих однаково, незалежно від їхньої віри, політичних поглядів чи касти. Навколишні царства, які було неважко загарбати, стали його шанованими союзниками.

Ашоку славлять за спорудження ветеринарних лікарень та за відбудову систему доріг у всій Індії. Після свого перевтілення він став відомий як Дхармашока, що означає Ашока, послідовник дхарми. Ашока визначав основними ознаками дхарми ненасильство, терпимість до всіх сект та думок, покору батькам, повагу до брахманів та інших релігійних учителів та священників, людське ставлення до слуг і щедрість до всіх людей. Жодна з релігійних чи соціальних груп не могла заперечувати проти цих етичних норм.

Серед сусідів, включно із імперією Селевкідів та Греко-бактріанським царством Діодота I, ніхто не міг зрівнятися силою з імперією Маур'їв. Ашока був сучасником Антіоха I Сотера і його сина Антіоха II Теоса із Селевкідів та Діодота I і його сина Діодота II із Греко-бактрійського царства. Уважне вивчення надписів та едиктів Ашоки свідчить про те, що він знав про світ еллінів, але не боявся його. Його едикти повідомляють про дружні стосунки та згадують про обох Антіохів із імперії Селевкідів та про Птоломея III з Єгипту. Слава імперії Маур'їв поширилася далеко за її межі ще тоді, коли дід Ашоки Чандрагупта переміг Селевка Нікатора.

Джерелом сучасних знань про Ашоку є численні надписи, вирізьблені на колонах та каменях у всіх частинах імперії. Усі надписи свідчать про любов та співчуття правителя. Він називає підданих своїми дітьми. Ці надписи сприяли поширенню буддистської моралі, заохочували ненасильство і пошану до дхарми (обов'язку та гідної поведінки). В них також мовиться про славу імператора, про його завоювання та сусідні держави. Міститься там інформація про війну в Калінзі та союзників Ашоки, а також цінна інформація про цивільну адміністрацію в його часи. Найбільше відома колона Ашоли в Сарнатху. Надпис на ній розповідає про відвідини Сарнатху імператором. Колона завершується капітеллю з чотирьох левів, спиною один до одного, що стало емблемою сучасної Індійської республіки. Леви символізують як правління Ашоки, так і його спорідненість із Буддою. Подібні надписи є джерелом більшої частини інформації про Ашоку. Важко судити про правдивість цієї інформації, але зрозуміло яку пам'ять про себе Ашока хотів залишити.

Смерть

Згідно зі шрі-ланкійською традицією, Ашока помер на 37-му році свого правління,[2] що дозволяє припустити, що він помер приблизно у 232 році до н. е.[3]

Згідно з Ашокаваданою, імператор важко захворів в останні дні свого життя. Він почав використовувати державні кошти для пожертвувань буддійській сангхі, що спонукало його міністрів відмовити йому в доступі до державної скарбниці. Тоді Ашока почав жертвувати своє особисте майно, але йому також було заборонено це робити. На смертному одрі його єдиним майном була половина плоду міробалана, яку він запропонував сангхі як свою останню пожертву..[4] Такі легенди заохочують до щедрих пожертвувань сангхі та підкреслюють роль імператора у підтримці буддійської віри.[5]

Легенда свідчить, що під час кремації його тіло горіло сім днів і ночей.[6]

Сім'я

Дружини

Імператор Ашока та його імператриця Деві (Шак'якумарі) в Оленячому парку. Рельєф із Санчі[7]

У різних джерелах згадується п'ять дружин Ашоки: Деві (або Ведіса-Махадеві-Шак'якумарі), Асандхімітра, Падмаваті, Карувакі та Тіш'яракшіта.[8]

Карувакі — єдина імператриця Ашоки, про яку відомо з його власних написів: її згадують в едикті, викарбуваному на стовпі в Аллахабаді. У написі вона названа матір'ю принца Тівари, а імперським чиновникам (махаматтам) наказано фіксувати її релігійні та благодійні пожертви.[9] Згідно з однією з теорій, Тіш'яракшіта було царським ім'ям Каурвакі.[9]

Згідно з Махавамсою, головною імператрицею Ашоки була Асандхімітта, яка померла за чотири роки до нього.[9] У цьому творі зазначається, що вона стала імператрицею Ашоки тому, що в попередньому житті вона направила пратьєкабудду до торговця медом (який згодом переродився як Ашока).[10] У деяких пізніших текстах також зазначається, що вона додатково подарувала пратьєкабудді шматок тканини, виготовлений нею власноруч.[11] До цих текстів належать Дасаваттхуппакарана, так звана Камбоджійська або Розширена Махавамса (ймовірно, IX—X століть), а також Трай Бхумі Катха (XV століття).[11] Ці тексти розповідають іншу історію: одного разу Ашока глузував з Асандамітти, яка насолоджувалася смачним шматочком цукрової тростини, не заслуживши його своєю кармою. Асандхамітта відповіла, що всі її насолоди є результатом заслуг, що випливають із її власної карми. Тоді Ашока кинув їй виклик, запропонувавши довести це, роздобувши 60 000 чернечих одеж як пожертву для ченців.[11] Вночі боги-охоронці повідомили їй про її минулий дар пратьєкабудді, і наступного дня їй дивним чином вдалося роздобути 60 000 одеж. Вражений Ашока робить її своєю улюбленою імператрицею і навіть пропонує їй стати суверенною правителькою. Асандамітта відхиляє цю пропозицію, але все одно викликає заздрість у 16 000 інших жінок Ашоки. Ашока доводить її перевагу, наказавши спекти 16 000 однакових пирогів, в одному з яких була захована його імператорська печатка. Кожній дружині запропонували вибрати пиріг, і лише Асандамітта дістала той, у якому була імператорська печатка. [12] У Трай Бхумі Катха стверджується, що саме Асандхамітта заохотила свого чоловіка прийняти буддизм та збудувати 84 000 ступ і 84 000 віхар.[13]

Згідно з Махавамсою, після смерті Асандхамітти головною імператрицею стала Тіссаракха.[9] У Ашокавадані Асандамітта взагалі не згадується, натомість Тіссаракха згадується під ім'ям Тішьяракшіта.[14] Дів'явадана згадує ще одну імператрицю на ім'я Падмаваті, яка була матір'ю наслідного принца Кунали.[9]

Згідно зі шрі-ланкійською легендою, Ашока, ще будучи принцом у центральній Індії, закохався в Деві (або Відішу-Махадеві).[15] Після сходження Ашоки на престол, Деві вирішила залишитися у Відіші, а не переїжджати до столиці імперії Паталіпутри. Згідно з Махавмсою, головною імператрицею Ашоки була Асандхамітта, а не Деві: у тексті не йдеться про будь-який зв'язок між цими двома жінками, тож малоймовірно, що Асандамітта було іншим ім'ям Деві.[16] У шрі-ланкійській легенді для опису стосунків між Ашокою та Деві вживається слово «самваса», яке сучасні вчені по-різному тлумачать як позашлюбні статеві стосунки або співжиття як подружжя.[17] Ті, хто стверджує, що Ашока не одружився з Деві, аргументують свою теорію тим, що Деві не стала головною імператрицею Ашоки в Паталіпутрі після його сходження на престол.[18] У Діпавамса згадуються двоє дітей Ашоки та Деві — Махінди та Сангхамітти.[19]

Сини

Тівара, четвертий син Ашоки та Карувакі, — єдиний із синів Ашоки, ім'я якого згадується в написах.[9]

Згідно з північноіндійською традицією, у Ашоки був другий син на ім'я Кунала.[20] Кунала мав сина на ім'я Сампраті.[9]

У шрі-ланкійській історії згадується син на ім'я Махінда, якого відправили до Шрі-Ланки як буддійського місіонера; у північноіндійській історії цей син взагалі не згадується.[21] Китайський паломник Сюаньцзан стверджує, що Махінда був молодшим братом Ашоки (Віташока або Вігаташока), а не його позашлюбним сином.[22]

У Дів'явадані згадується наслідний принц Кунала, відомий також як Дхармавівардхана, який був другим сином Ашоки та імператриці Падмаваті. За словами Факсіана, Дхармавівардхана був призначений губернатором Гандхари.[9]

У Раджатарангіні згадується Джалаука як третій син Ашоки.[9]

Доньки

Згідно зі шрі-ланкійською легендою, у Ашоки була дочка на ім'я Сангхамітта, яка стала бгікшуні.[23] Частина істориків, зокрема Роміла Тапар, ставить під сумнів історичність постаті Сангхамітти, спираючись на такі аргументи:[24]

  • Ім'я «Сангхамітта», що буквально означає "подруга буддійської спільноти (сангха), є незвичайним, а історія про те, що вона вирушила на Цейлон, аби цейлонська королева могла прийняти чернецтво, видається перебільшенням. [16]
  • У «Махавамсі» йдеться про те, що вона вийшла заміж за племінника Ашоки, Агнібрахму, і у подружжя народився син на ім'я Сумана. Сучасні закони щодо екзогамії заборонили б такий шлюб між двоюрідним братом та сестрою.[22]
  • Згідно з Махавамсою, їй було 18 років, коли вона прийняла чернецтво.[16] З оповіді випливає, що вона вийшла заміж двома роками раніше і що її чоловік, а також її дитина також прийняли чернецтво. Малоймовірно, що їй дозволили б стати черницею, маючи таку маленьку дитину.[22]

В іншому джерелі згадується,що Ашока мав дочку на ім'я Чаруматі, яка вийшла заміж за кшатрія на ім'я Девапала.[9]

Брати

Згідно з Ашокаваданою, у Ашоки був старший зведений брат на ім'я Сусіма.[25]

  • Згідно зі шрі-ланкійською легендою, цим братом був Тісса, який спочатку вів розкішне життя, не турбуючись про світ. Щоб провчити його, Ашока на кілька днів посадив його на трон, а потім звинуватив у узурпації влади й засудив до смерті через сім днів. Протягом цих семи днів Тісса усвідомив, що буддійські ченці відмовилися від насолод, бо розуміли неминучість смерті. Тоді він покинув палац і став архатом.[26]
  • У коментарі до Тхерагати цього брата називають Віташокою. Згідно з цією легендою, одного разу Віташока побачив на своїй голові сиву волосину й усвідомив, що постарів. Тоді він відійшов у монастир і став архатом.[27]
  • Факсіан називає молодшого брата Махендра і стверджує, що Ашока присоромив його за аморальну поведінку. Тоді брат відійшов у темну печеру, де медитував і став архатом. Ашока запросив його повернутися до родини, але той волів жити на самоті на пагорбі. Тож Ашока наказав збудувати для нього пагорб у межах Паталіпутрі. [27]
  • В Ашока-вадані стверджується, що брата Ашоки помилково прийняли за небуддиста-джаїна та вбили під час масового вбивства джаїнів, наказаного Ашокою.[27]

Імперська територія

Розмір території, контрольованої попередниками Ашоки, не є достеменним, але можливо, що імперія його діда Чандрагупти простягалася по північній Індії від західного узбережжя (Аравійське море) до східного узбережжя (Бенгальська затока), охоплюючи майже дві третини Індійського субконтиненту. Біндусара та Ашока, здається, розширили імперію на південь.[28] Розподіл написів Ашоки свідчить про те, що його імперія включала майже весь Індійський субконтинент, за винятком його найпівденніших частин. Наскельні едикти 2 та 13 свідчать про те, що ці найпівденніші частини контролювалися Чолами, Пандьями, Кералапутрами та Сатіяпутрами. На північному заході імперія Ашоки простягалася до Афганістану, на схід від Імперії Селевкідів, якою правив Антіох II.[7] Столицею імперії Ашоки була Паталіпутра в регіоні Маґадга.[28]

Археологічні пам'ятки

Архітектура

Окрім різних ступ, що приписуються Ашоці, в різних місцях Індійського субконтиненту збереглися споруджені ним колони.

Ашока часто вважається засновником кам'яної архітектури в Індії, присвяченої буддизму, можливо, після впровадження греками методів кам'яного будівництва після Олександра Македонського.[29] До часів Ашоки будівлі, ймовірно, будували з недовговічних матеріалів, таких як дерево, бамбук або солома.[29][30] Ашока, можливо, перебудував свій палац у Паталіпутрі, замінивши дерев'яний матеріал каменем,[31] і, ймовірно, скористався допомогою іноземних майстрів.[30] Ашока також запровадив інновації, використовуючи міцність каменю для своїх письмових едиктів, а також для своїх стовпів з буддійською символікою.

Символи

Капітелі Ашоки були дуже реалістичними та мали характерну поліровану обробку, полірування Маур'їв, що надавало кам'яній поверхні блискучого вигляду.[32] Левова капітель Ашоки, капітель одного зі стовпів, встановлених Ашокою, прикрашена різьбленням у вигляді колеса зі спицями, відомого як чакра Ашоки. Це колесо символізує колесо Дхамми, приведене в рух Гаутамою Буддою, і зображене на прапорі сучасної Індії. Ця капітель також прикрашена скульптурами левів, які зображені на печатці Індії.[28]

Написи та наскельні едикти

Едикти Ашоки — це збірка з 33 написів на Стовпах Ашоки, а також на валунах та стінах печер, виданих під час його правління.[33] Ці написи розкидані по всій території сучасного Пакистану та Індії і є першими матеріальними свідченнями існування буддизму. Едикти детально описують перше широке поширення буддизму завдяки підтримці одного з наймогутніших царів в історії Індії, надаючи додаткову інформацію про прозелітизм Ашоки, його моральні та релігійні заповіді, а також його уявлення про соціальний добробут і захист тварин.[34]

До Ашоки королівські послання, схоже, судячи з усього, писалися на швидкопсувних матеріалах, таких як пальмове листя, береста, бавовняна тканина і, можливо, дерев'яні дошки. Хоча адміністрація Ашоки, ймовірно, продовжувала використовувати ці матеріали, Ашока також наказував викарбовувати свої послання на скельних едиктах.[35] Ідею розміщення цих написів Ашока, ймовірно, запозичив у сусідньої імперії Ахеменідів.[36] Цілком ймовірно, що послання Ашоки також були написані на більш швидкопсувних матеріалах, таких як дерево, та надсилалися до різних частин імперії. Жоден з цих записів не зберігся до наших днів. [37]

Карбування монет

Кадуцей з'являється як символ монет з відбитком печатки імперії Маур'їв в Індії в III—II століттях до н. е. Нумізматичні дослідження показують, що цей символ був символом імператора Ашоки, його особистою «мудрою».[30] Цей символ не використовувався на монетах з відбитками до епохи Маур'їв, а лише на монетах періоду Маур'їв, разом із символом трьох арочних пагорбів, «павичем на пагорбі», трискелісом та знаком Таксила.[30]

Спадщина

Перша ступа

Після смерті Ашоки імперія Мауріїв поступово занепала і впала в 180 році до н. е. внаслідок змови. Всього за кілька століть брахманам вдалося стерти пам'ять про першого об'єднувача Індії, який зібрав під своїм скіпетром більше індійських земель, ніж будь-хто до початку колонізації півострова англійцями. Певною мірою його спіткала доля Ехнатона. Ворожість брахманів має пояснення: у своїх едиктах Ашока ігнорував кастову систему і забороняв традиційні для індуїзму жертвопринесення; вся його ідеологія була спрямована на підрив позицій брахманізму. Знову вписав цю постать в історію англієць Джеймс Прінсеп, який розшифрував у 1837 році едикти на колонах і встановив авторство Ашоки.

У сучасних індійських підручниках про великого правителя згадується лише побіжно[38], хоча Джавахарлал Неру наполіг на тому, щоб на гербі Індії було зображено навершя колони Ашоки в Сарнатсі. Найкраще зберегли пам'ять про нього буддистські країни. Монархи Китаю, Цейлону і Камбоджі, які сповідували буддизм, вважали Ашоку своїм зразком. У буддійській традиції він розглядається як ідеал благочестивого монарха, який побудував перші ступи та започаткував паломництва до святинь Будди.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Guruge, 1995, с. 51.
  3. ↑ Kosmin, 2014, с. 36.
  4. ↑ Strong, 1989, с. 18.
  5. ↑ Singh, 2008, с. 332.
  6. ↑ Strong, John (2007). Relics of the Buddha. Motilal Banarsidass Publishers. с. 149. ISBN 978-81-208-3139-1. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 15 листопада 2015.
  7. ↑ а б Singh, 2017, с. 162.
  8. ↑ Mookerji, 1995, с. 9.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л Thapar, 1961, с. 30.
  10. ↑ Strong, 1995, с. 146—147.
  11. ↑ а б в Strong, 1995, с. 166.
  12. ↑ Strong, 1995, с. 167.
  13. ↑ Strong, 1995, с. 167—168.
  14. ↑ Strong, 1995, с. 151.
  15. ↑ Thapar, 1961, с. 22—23.
  16. ↑ а б в Thapar, 1961, с. 23.
  17. ↑ Lahiri, 2015, с. 97-98.
  18. ↑ Lahiri, 2015, с. 98.
  19. ↑ Thapar, 1961, с. 22.
  20. ↑ Strong, 1995, с. 144.
  21. ↑ Strong, 1995, с. 143.
  22. ↑ а б в Thapar, 1961, с. 24.
  23. ↑ Guruge, 1995, с. 49.
  24. ↑ Thapar, 1961, с. 23—24.
  25. ↑ Strong, 1989, с. 204.
  26. ↑ Thapar, 1961, с. 27.
  27. ↑ а б в Thapar, 1961, с. 28.
  28. ↑ а б в Gombrich, 1995, с. 1.
  29. ↑ а б Introduction to Indian Architecture Bindia Thapar, Tuttle Publishing, 2012, p.21 [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] «Ashoka used the knowledge of stone craft to begin the tradition of stone architecture in India, dedicated to Buddhism.»
  30. ↑ а б в г «Ashoka was known to be a great builder who may have even imported craftsmen from abroad to build royal monuments.» Monuments, Power and Poverty in India: From Ashoka to the Raj, A. S. Bhalla, I.B.Tauris, 2015 p.18 Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Mookerji, 1995, с. 96.
  32. ↑ Irwin, John (1973). 'Aśokan' Pillars: A Reassessment of the Evidence. The Burlington Magazine. 115 (848): 706—720. JSTOR 877526.
  33. ↑ Irwin, John (1973). 'Aśokan' Pillars: A Reassessment of the Evidence. The Burlington Magazine. 115 (848): 706—720. JSTOR 877526.
  34. ↑ Singh, 2012.
  35. ↑ Lahiri, 2015, с. 120—121.
  36. ↑ Gombrich, 1995, с. 3.
  37. ↑ Thapar, 1961, с. 7.
  38. ↑ BBC Radio 4 — In Our Time, Ashoka the Great. Архів оригіналу за 12 березня 2015. Процитовано 24 березня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).